Юрій Збаразький гербу Корибут (близько 1573/1574 — 12/30 липня 1631Дуда І., Бабій П. Збаразькі… — С. 635., Краків) — руський князь, військовий та державний діяч Речі Посполитої, меценат. Останній з роду князів Збаразьких.

Біографія

Походив із руського (українського) князівського роду Збаразьких. Старший син князя Януша Збаразького і княжни Анни Четвертинської, брат Христофора Збаразького. За різними даними, народився 22 або 23 квітня 1574 року в селі Антонівці (тепер Шумський район)Jerzy Zbaraski // 1613—1631 Jerzy Zbaraski .

Навчався в Падуанському університеті (Італія, записувався до метрики у 1592 та 1616 роках), слухав лекції Галілео Галілея, там же перейшов з кальвінізму в католицизм. 1598 року з двором короля Сиґізмунда ІІІ Вази відвідав Швецію. Разом з братом князем Христофором брав участь у військових діях під час зведення на престол господаря молдавського Єремії Могили.

Під час рокошу Миколая Зебжидовського (міжусобної боротьби в Речі Посполитій) був на боці короля Сигізмунда ІІІ, вніс багато коштів на підтримку війська й королівського двору. Не пропустив жодної воєнної кампанії, у яких брав участь особисто або зі своїм військом. На чолі свого війська був учасником заспокоєння селянсько-козацьких заворушень. 1623 року під час виступу на сеймі у Варшаві вимагав жорстко карати непокірних селян і козаківЩербак В. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654 рр.— К. : Наукова думка, 1989. — С. 9. — ISBN 5-12-000672-8 (в обкл.).

З 1625 року мав приязні стосунки із графом, коронним підчашим Станіславом Любомирським, який теж не любив єзуїтівCzapliński W. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (1583—1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — Tom XVIII/1, zeszyt 76. — S. 43. .

Від спадкоємців Падневських 28 лютого 1613 року набув за 35000 флоринів маєтності пілицькі. У кількох містах побудував прекрасні палаци, а для захисту держави — фортеці. 1627 року заснував у Збаражі конвент св. Юрія, у якому 1636 рокуTomasz Kunzek. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów: Libra PL, 2013. — 140 s. — S. 114. осіли отці бернардинці. У 1628 р. за його підтримки Максиміліан Пшерембський висунув кандидатуру на посаду великого коронного підканцлера (не отримав її через вибір єпископами Томаша Замойського)Byliński Janusz. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/4, zeszyt 119. — S. 759. — .

Протектор кримського калги Шагін-Ґерая. Підтримував тісні зв'язки з коронним канцлером Якубом ЗадзікомРудницький С. Українські козаки… — С. 246—247..

Помер, так ніколи й не одружившись, тому не полишив нащадків, як і його молодший брат Христофор. Був похований поруч із братом у Кракові (тепер Польща) в домініканському костелі святої Трійці в заснованій ним каплиці. По його смерті більша частина величезних володінь перейшла до найближчих родичів — князів Вишневецьких та Четвертинських.

Посади Крайчий великий коронний (1612—1619), підчаший великий коронний (1619—1631), краківський каштелян (1620—1631), староста сокальський (1607—1631), пінський (1590—1631), жарновецький (1624—1631), віслицький (1628—1631), державця радоговськийKsiążęta Zbarascy (01) .

Примітки

Джерела Дуда І., Бабій П. Збаразькі // Рудницький С. Українські козаки / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 219—279. — ISBN 5-319-01072-9. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów, 1743. — Т. IV. — S. 707—709.

Посилання Руслан Підставка. Князі Збаразькі: амбітні претензії на корону чи політична авантюра..? Збаразький замок — фамільна резиденція князів Вишневецьких Замки та храми України Jerzy Zbaraski // 1613—1631 Jerzy Zbaraski