Васи́ль Васи́льович Ку́хта ( 23 квітня 1956, Рахів, Закарпатська область) — український письменник, журналіст, координатор Творчої асоціації «Corona Carpatica».
Життєпис Народився 23 квітня 1956 р. у місті Рахові Закарпатської області в робітничій сім′ї. Закінчив Рахівську середню школу № 2 (1973 р.), служив у Радянській Армії (1974 – 1976 рр.). У 1976 –1981 рр. – студент факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Після завершення навчання за призначенням потрапив на роботу в Ужгород – у редакцію обласної газети «Молодь Закарпаття». Як публіцист і видавець у 1990-х роках долучився до становлення демократичної періодики Закарпаття. На сторінках редагованих ним журналів (історико-краєзнавчі «Карпатський край» і «Карпатський світ», літературно-мистецький «Тиса», екологічний «Зелені Карпати») протягом десятиліть заповнювалися «білі плями» закарпатської історії. У 2001 – 2005 роках працював відповідальним секретарем Закарпатського осередку НСПУ. Відомий також як громадський діяч. У 2003 році заснував (за участі українських і румунських часописів) Міжнародну творчу асоціацію «Corona Carpatica», був її співголовою, організатором у 2003 – 2010 роках Днів українського та румунського слова на Закарпатті (Україна) та в Сату-Маре (Румунія). У 2021 році переформатував асоціацію, залучивши до неї поважний ряд культурологічних, науково-освітніх, екологічних інституцій України, Словаччини, Німеччини. У 2025 році число засновників поповнив Секретаріат Карпатської конвенції з офісом у Відні. Творча асоціація «Corona Carpatica» є фундатором однойменної міжнародної літературно-мистецької, екологічної премії, яка вручається лауреатам під час Днів європейської спадщини в Географічному центрі Європи (село Ділове Рахівського району Закарпатської області).
Упродовж творчої кар’єри В. Кухта упорядкував і видав низку антологій: зокрема «…Non grata» (реабілітація табуйованих імен закарпатських літераторів Зореслава, Августина Волошина, Ірини Невицької, Володимира Бірчака, Омеляна Балецького та ін.), 1990 р.; «Карпатська корона» (творчість українських та румунських літераторів, білінгва), 2004 р.; «Дванадцять» (збірник творів українських та словацьких поетів, білінгва), 2010 р.
Є автором численних публікацій на сторінках літературно-мистецьких, екологічних видань (газети «Літературна Україна», «Українська літературна газета», журнали «Дніпро», «Київ», «Вітчизна», «Сучасність», «Poesis» (Румунія), «Дукля» (Словаччина), «Буковинський журнал», «Зелені Карпати» та ін.), у різноманітних антологіях («Плай. Книга для читання про Гуцульщину». – Івано-Франківськ, 1996; «Закарпатська поезія. ХХ століття». – Ужгород, 2003; «Пам′ять століть, відтворена у слові». – Київ, 2004; «Під сузір′ям Князя Роси». – Київ, 2005; «Книга про батька. Українські поети ХІХ – ХХІ століть». – Київ, 2013; «Вільний вітер». – Харків, 2017; «Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана». – Київ, 2018; «Августин Волошин – Президент Карпатської України». – Ужгород, 2025), колективних збірниках («Молодий день», «Витоки». – Ужгород, 1979, 1988; «Посмішка чорного кота». «Курйозіада», «Шість соток на Парнасі». – Київ, 2011, 2012; «Рідні обрії». – Київ: 2018) та ін.
У поетичних книгах Василя Кухти, за присудом критики, тісно переплітаються візії минувшини і сучасності, його авторській манері притаманні такі ознаки, як розкутість думки, психологізм, уміння новітні явища дійсності відтворювати новим словом. У збірках есеїв переважають теми відродження українських звичаїв і традицій, збереження природних і культурних цінностей Карпат, міжетнічного, міжнаціонального спілкування.
Твори Василя Кухти перекладалися арабською, білоруською, болгарською, гінді, грецькою, іспанською, італійською, китайською, корейською, німецькою, перською, словацькою, турецькою, угорською, французькою, хорватською, чеською та іншими мовами.
Живе і працює в Ужгороді.
Книги Поезія
• «Дрібка солі» (1989)
• «Верхи сліпучі» (1993)
• Гуцульські душі» (1994)
• «Тисові пороги» (2000)
• «Гуцульський князь» (2001)
• «Пава повстання» (2004)
• «Гуцульський Париж» (2007)
• «Patria» (2009)
• «Deus ex machina» (2015)
• «Страсті за голубою трояндою» (2016)
• «Контрабанда слова» (2017)
• Мандрівка поета» (2018)
Есеїстика
• «Не вмирай, Гуцульщино!» (1993)
• «Я тримаюсь за епоху…» (2007)
• «Лотоси і лотоки» (2008)
• «Іти й не озиратися» (2015)
• «Писати і дихати» (2021)
Поезії та есеї
• «Ти пила із дзвінка…» (українською, іспанською, румунською, чеською мовами) (2026)
Пісенна творчість
• «У садах золотих: пісні на слова Василя Кухти» (2011)
• Альбом співаної поезії «Любов і війна» (тексти Василя Кухти, генерація музики з допомогою ШІ Івана Беркели) (2026)
Літературні премії • Імені Федора Потушняка (2000, 2008)
• «Князь Роси» імені Тараса Мельничука (2002)
• Імені Бориса Нечерди (2005)
• Імені Павла Тичини (2010)
• Літпремія ІІІ тисячоліття «Лицар слова» (Румунія) (2003)
Звання Почесний громадянин міста Рахова. У 2014 році Всеукраїнське об′єднання «Гуцульщина» присудило Василеві Кухті звання «Заслужений гуцул України».
Джерела та посилання Біографія на сторінці видавництва «Факт» Чубач Г. Тиха музика серця (про солдатську лірику В. Кухти). Дніпро. 1976. № 7. С. 143. Хланта І. Василь Кухта. У кн.: Літературне Закарпаття у ХХ столітті. Біобібліографічний довідник. Ужгород, 1995. С. 356. Вовчок В. «Карпатський край» з Карпатського краю (про В. Кухту – поета, публіциста, редактора). Літературна Україна. 1996. 15 лютого. Пелипейко І. Василь Кухта. У кн.: Плай. Книга для читання про Гуцульщину. Ів.-Франківськ, 1996. СС. 326, 406. Федака Д. Тисові пороги Василя Кухти. Наш рідний край. 1999. № 5. С. 7 – 9. Вигодованець Н. Золото поетових твердинь. Карпатський край. 2000. №1 – 4. С. 113 – 114. Зимомря М. Візерунок аури. Сова. 2002. № 1. С. 67 – 68. Жупанин С. Василь Кухта. У кн.: Верховиночка: Навч. пос. Київ, 2003. С. 160 – 166. Василь Кухта. У кн.: Пам’ять століть, відтворена у слові. Київ, 2004. С. 393 – 395. Рябий В. Пава, що стинає колючий дріт (рецензія на книгу «Пава повстання»). Дзвін. 2005. № 3. С. 152 – 153. Сенько І. Василь Кухта. У кн.: Письменники Срібної Землі. Ужгород, 2006. С. 591 – 600. Ференц Н. Гуцульський дивосвіт. У кн.: Поетичні горизонти Закарпаття. Ужгород, 2006. С. 380 – 400. Василь Кухта. У кн.: Письменники України: Біобібліографічний довідник. Київ, 2006. С. 220. Хланта І. Кухта Василь Васильович. Енциклопедія Закарпаття (визначні особи ХХ століття). Ужгород: Ґражда, 2007. С. 182 – 183. Левицький В. Послання друге. До порфірного Антея (рецензія на книгу «Patria»). Кур’єр Кривбасу. 2010. № 12. С. 416 – 419. Левицький В. Різностопний дактиль «Діви Обиди» та його семантика в поезії 1980-х років. Віршознавчі студії: Збірник наукових праць Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2010. С. 90 – 105. Дочинець М. Той, хто косить залізну траву. Літературна Україна. 2010, 30 вересня. Федака С. Бог не видасть… (рецензія на книгу «Deus ex machinа»). Закарпаття онлайн. Блоги. 2015. 7 липня. Сорока П. На галерах духу. Українська літературна газета. 2015. № 20 (156), 9 жовтня. Мушинка М. Кухта Василь Васильович. Енциклопедія сучасної України. Т. 16. Київ: НАН України, НТШ, Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ, 2016. URL: https://esu.com.ua/article-52239. DOI: 10.5281/zenodo.19840975. Офіцинський Р. Новітня література Закарпаття: Літературознавчі статті, нариси, рецензії, огляди. Ужгород: Ґражда, 2015. CС. 15, 16, 57, 65, 68, 70, 71, 76, 77, 83, 84, 85, 86. Лубкович І. Василь Кухта озирнувся на своє життя… (рецензія на книгу «Іти й не озиратися». Високий замок. 2015. 28 липня. Герасим’юк В. Поет у «шідарідаданському» світі. У кн.: Василь Кухта. Страсті за голубою трояндою. Львів: Ліга-Прес, 2016. С. 111 – 115. Гамор Ф. Тема європейської спадщини на сторінках книги Василя Кухти «Deus ex machina». URL: http://rakhivcrb.blogspot.com. 2015. 19 жовтня. Василь Кухта. Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана (упорядкування Івана Малковича). Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. СС. 1375 – 1377, 1944. Василь Кухта. Рідні обрії (альманах). Київ: Український письменник. 2018. С. 156 – 157. Василь Кухта. На Говерлу духу на квадроциклі не доїдеш! URL: https://litgazeta.com.ua/interviews/vasyl-kuhta-na-goverlu-duhu-na-kvadrotsykli-ne-doyidesh/. Рябий В. Косар залізної трави. Українська літературна газета. 2019. 25 жовтня. Кухта В. Писати і дихати (бесіда з поетом, літературним критиком, ведучим мистецьких програм телеканалу «UA Культура» Василем Герасим′юком). У кн.: Василь Кухта. Писати і дихати. Львів: Простір-М, 2021. С. 252 – 291. Знайомтесь з письменником: Василь Кухта. Веселка (м. Пряшів, Словаччина). 2025. № 9. С. 9 – 10. Василь Кухта. Дукля (м. Пряшів, Словаччина). 2025. № 6. С. 2 – 12. Шкіря В. Його поезії – гуцульський дух (Василю Кухті – 70). Українська літературна газета. 2026. № 4. URL: www.litgazeta.com.ua «Гуцульський князь. До 70-річчя Василя Кухти». Інтерв′ю з ведучим каналу «Культура» Павлом Вольвачем. Українське радіо. 2026. 12 травня. Маляр Л. Різьбяр слова у Музеї різьби (Про творчий вечір Василя Кухти «Я з Рахова іду…», 1 травня 2026 р.). РІО. 2026. 16 травня.