«Жовтень» (перша назва «Десять днів, котрі вразили світ»; ) — радянський німий художній фільм кінорежисера Сергія Ейзенштейна, знятий на московській фабриці «Совкіно» у 1927 році про події Жовтневої революції.«Очерки истории кино СССР Немое кино: 1918—1934 годы» — Расцвет немого кино (1926—1930) Эйзенштейн после фильма «Броненосец „Потёмкин“» глава 4 // Н. А. Лебедев Заключна частина кінотрилогії («Стачка», «Броненосець Потьомкін», «Жовтень»). Фільм демонстрували у США під назвою «Десять днів, котрі вразили світ».

Сюжет

Оповідь починається з символічної сцени повалення з п'єдесталу пам'ятника російському Імператору. Вуличні заворушення у Петрограді і критичне становище на фронтах. Солдатам і жителям Петрограда нічого їсти, а Тимчасовий уряд не здатний утримати під контролем ситуацію в місті і країні. У цих умовах до влади приходять більшовики. Лідер партії Володимир Ленін прибуває у бунтівне місто і очолює повстання. Захоплення влади більшовиками під загрозою, бо до столиці підступають війська генерала Корнілова.

Військові частини і матроси Балтійського флоту, котрі стоять на боці більшовиків, стягуються до Зимового палацу. Одночасно у Петроград приїжджають делегати з'їзду Рад. У президію з'їзду обирають представників партії більшовиків, а меншовиків і есерів проганяють із залу. Повстання більшовиків закінчується взяттям Зимового палацу і припиненням повноважень Тимчасового уряду. Кінцівка фільму — виступ Леніна з трибуни Другого з'їзду Рад і проголошення перемоги революції.

Історія створення Після великого успіху «Броненосця Потьомкін» Ейзенштейн отримав повну довіру влади країни і задумав зняти масштабне кінематографічне полотно про перемогу Жовтневої революції. Перші варіанти сценарію «Жовтня» включали в себе історичну хроніку подій від Лютневої революції до закінчення громадянської війни. У підсумку сценарій довелося обрізати і закінчити фільм подіями жовтня 1917 року.

У розпорядження режисера були надані безпрецедентні на той період ресурси: плівка, історичні костюми, зброя і повноваження. Що породило безліч іронічних коментарів, про те, що зйомки принесли Петербургу шкоди більше, ніж сама революція. Як масовку було дозволено використати військові частини. Також Ейзенштейну дозволили знімати фільм на місці подій революції — на підступах до Зимового і безпосередньо у інтер'єрах палацу. Консультантами фільму виступили учасники жовтневих подій: Крупська і Підвойський (він навіть зіграв у фільмі самого себе).

Планувалось, що фільм буде випущений на екрани до 10-річчя революції у 1927 році, але зйомки затягнулись і у прокат картина потрапила тільки на початку 1928 року. Через зміни політичного клімату у СРСР на останніх етапах редагування фільму режисер Ейзенштейн був вимушений видалити з фільму багатьох діячів революції: Л. Троцького, В. Антонова-Овсієнко, В. Невського.

Захоплений музикою Едмунда Майзеля, написаною для європейського прокату фільму «Броненосець Потьомкін», Ейзенштейн запропонував композитору написати музику до його «Жовтня». Однак у Москві партитуру Майзеля вважали занадто авангардистською, і у СРСР фільм вийшов на екрани з другою звуковою доріжкою; музикою німецького композитора була озвучена скорочена приблизно на пів години версія «Жовтня», призначена для прокату за кордоном.

Фільм не мав такого ж глядацького успіху, як «Броненосець Потьомкін». У більшості, через застосований «інтелектуальний монтаж» у кульмінаційній частині фільму. Так наприклад, щоб продемонструвати монархічну формулу «за Бога і Вітчизну» використовується послідовність все більше і більше абстрактних зображень. У 1933 році фільм був остаточно знятий з прокату.

У 2011 році в результаті спільної роботи німецьких і російських організацій, котрі точилися 5 років, вдалось відновити оригінальну звукову доріжку «Жовтня», але тільки партитуру, написану Майзелем для скороченої версії; для повної версії фільму музику дописав німецький композитор Бернд Тевес.

Критика і культурний вплив На відміну від «Броненосця „Потьомкін“», фільм, що завершував знамениту кінотрилогію Ейзенштейна, носить більш виражений ідеологічний характер. У 1927 році Ейзенштейн, визнаний митець, стає також теоретиком мистецтва. Він опублікував кілька статей про новаторський метод у кіно. Чергова його картина — це спроба донести концепцію нової режисури: кіно без типажу (без головних героїв) і без висловленого драматургічного сюжету. Картину за задумом Ейзенштейна робить режисер за монтажним столом. В цілому у СРСР фільм був сприйнятий критиками позитивно, але молодий режисер отримав чимало гострих зауважень.

Надто багато часу та місця у картині приділено фігурі Керенського і алегоричному протиставленні людей і інтер'єрів Зимового палацу. Характерне для молодого Ейзенштейна захоплення експериментами не прикрасило картину. На думку Віктора Шкловського, мішура і символізм перевантажили кадр: «Ейзенштейн заплутався у десяти тисячах кімнат Зимового палацу, як плутались у них колись творці».

Послідовність зміни сцен обумовлена не стільки режисерським задумом, скільки ілюстрацією до історичного і ідеологічного тлумачення подій Жовтневої революції. Акторів картини складно назвати акторами — вони швидше двійники відомих політичних діячів.«Frankfurter Zeitung», 1928, 5. Juni. Зигфрид Кракауэр. Киноведческие записки. Перевод с немецкого А. С. Тимашевой. ссылка проверена 27 декабря 2008

За спогадами А. Городницького, «у фільмі „Жовтень“ професійних акторів майже не було. Леніна, наприклад, грав працівник цементного заводу Нікандров, котрий мав з ним портретну схожість. Йому пошили костюм, пальто і кепку, а на голові виголили лисину. У ролі Керенського знімався також схожий на нього студент Університету. Зінов'єва зіграв його справжній брат, а в ролі Троцького був знятий якийсь зубний лікар, також дуже схожий з героєм».

Серед перших глядачів картини були ті, хто знайшов фільм штучним. Володимир Маяковський так відгукнувся про «акторську гру» Нікандрова, котрий втілив образ Леніна у фільмі:Огидно бачити, коли людина приймає схожі на Леніна пози і робить схожі рухи тіла — і за цією зовнішністю відчувається повна пустота, повна відсутність думки. Абсолютно правильно сказав один товариш, Нікандров схожий не на Леніна, а на всі статуї з ньогоЖан-Клод Конеса. «Октябрь: кризис изображения». Киноведческие записки. переводчик Евгения Илюхина ссылка проверена 27 декабря 2008Не дивлячись на таку відверту ідеологічну ангажованість картини, критики віддають належне новаторському методу у монтажі картини. Кінокритик Рауль Хаузман назвав монтаж Ейзенштейна «інтелектуальним»Рауль Хаузман. «Довженковская Земля». Киноведческие записки. Перевод с немецкого С. Е. Шлапоберской. ссылка проверена 27 декабря 2008

Французький критик Жан-Клод Конеса писав про фільм:«Фільм одночасно стає і розповіддю про історію, і її складовою частиною, у тому розумінні, що його монтаж, його розкадрування, його естетика — це продукт революційної системи як у показі революції, так і у екзальтованій манері цього показу».Картина «Жовтень» вважається першою у радянській кіноленініані і заклала традиції, котрі були успішно продовжені уже у епоху звукового кіно.

Знімальна група

Василь Нікандров — Володимир Ленін Микола Попов — Олександр Керенский Эдуард Тіссе — німецький солдат Микола Подвойський — камео Антонов-Овсієнко — камео Апфельбаум — Зінов'єв Борис Ливанов — міністр Терещенко Ляшенко — міністр Чібісов — міністр Скобелев Міхалев — міністр Кішкін Смельський — міністр Вердеревський

Примітки

Посилання Режисери і автори сценарію: Сергій Ейзенштейн, Григорій Александров Оператор: Едуард Тіссе Художник: Василь Коврігин Директор картини: Аркадій Євгенович Олексіїв (на фото над Г.Александровим) Фільм «Жовтень» на сайті «Мосфільма» Ленін у Жовтні Романова О. Крупным планом: «Октябрь» Сергея Эйзенштейна Наталя Друбек. Крупним планом: «Жовтень» Сергія Ейзенштейна