Археологічний комплекс Мінгячевір ( — археологічна пам'ятка, розташована на південних схилах хребта Боздаг, на обох берегах річки Кура в Азербайджані, що відноситься до періоду з ранньої бронзової доби (III тисячоліття до н. е.) до пізнього середньовіччя (XVII століття). Один із найбільших археологічних комплексів у Закавказзі, що складається з чотирьох поселень і чотирьох великих могильників . <span class="ts-Переход noprint" title="#Археологические памятники"> Сьогодні ряд археологічних об'єктів на території комплексу охороняється державою. [⇨]

Основні археологічні розкопки велися в Мінгячевірі в 1946—1953 роках під керівництвом Салеха Казієва в зв'язку з будівництвом Мінгячевірської ГЕС. У розкопках Мінгячевіра та вивченні його пам'яток брали участь також Євген Пахомов, Микола Мінкевич-Мустафаєва, Рагім Ваїдов, В. П. Фоменко, Г. М. Асланов, К. М. Ахмедов, Г. І. Йоне. Ними було опубліковано велику кількість робіт, де знайшли своє відображення результати археологічних розкопок. [⇨]

Найранішими пам'ятками комплексу є нижній шар городища № 1, а також поховання III тисячоліття до н. е. Кінцем II — поч I тис. до н. е. представлений другий шар цього городища, ґрунтовий могильник і кургани. Третій шар городища № 1 та чимало поховальних комплексів відносяться до епохи раннього заліза (VIII—II ст. до н. е.) . До середньовічних пам'яток відносяться городища № 2 (Судагилан), 3 (III—XIII ст.) та 4 (XIV—XVII ст.), Албанські християнські храми V—VIII ст., християнські та мусульманські поховання. Цікавими з історичної точки зору пам'ятками є кам'яна плита і фрагменти керамічних свічників з албанськими написами . [⇨]

На території комплексу виявлено і вивчено понад 300 глекових поховань II ст. до н. е. — I ст. н. е., більше 30 гончарних печей, понад 200 катакомбних поховань I—VIII ст. н. е. Знахідки тут представлені глиняними, скляними і срібними посудинами, перстнями з різними зображеннями, залізною зброєю, золотими сережками, аршакідськими та греко — римськими монетами, сасанідськими печатками тощо.

Добутий в Мінгячевірі великий і різноманітний матеріал (до 40 тисяч) проливає світло на складний процес розвитку самобутньої культури місцевого населення з найдавніших часів, а також дає уявлення про розвиток матеріальної культури Кавказької Албанії. [⇨]

Розкопки і вивчення Деякі пам'ятники комплексу були відомі ще в другій половині XIX століття . На них звертали увагу археологи-аматори того часу . Так, ще в 1871 році природознавець і археолог Фрідріх Баєрн у статті «Про стародавні споруди на Кавказі» писав про багато курганів у низинах Кури, деякі з яких, на думку автора, були залишками споруд на сваях . Найцікавіше в цьому відношенні, за словами Байерна, є Мінгячевір на правому березі Кури.

Глибоке і всебічне ж вивчення мінгячевірських пам'яток почалося в 1935 році Азербайджанською філією Академії наук Азербайджанської РСР . Археологічні розкопки широко стали вестися у Мінгячевірі в 1946—1953 роках під керівництвом Салеха Казієва в зв'язку з будівництвом Мінгячевірської ГЕС . Терміновий характер робіт був пов'язаний з майбутнім затопленням чималої площі при наповненні водосховища . У період з 1 квітня 1946 по 1 січня 1948 років тут було розкрито більше 650 поховань та добуто понад 7500 цінних з історичної точки зору предметів .

Результати археологічних розкопок знайшли своє відображення у великій кількості окремих статей. Так, у звітах багатолітнього керівника Мінгячевірської експедиції С. М. Казієва, а також у його статтях, які присвячені окремим групам пам'яток, показані основні результати розкопок, які виявили матеріали, що відносяться до часу з початку I тис. до н. е. і до VII—VIII ст. н. е. Велику роботу з розкопок і вивчення глекових поховань у Мінгячевірі проводила Тамара Голубкіна. Вона вивчала питання про зооморфну кераміку з Мінгячевіра, про марки (мітки) на кераміці і про окремі знахідки .

Також у розкопках Мінгячевіра та у вивченні його пам'яток у різні періоди брали участь такі дослідники, як Євген Пахомов, Ніна Минкевич-Мустафаєва, Рагим Ваїдов, Віра Фоменко, Гардашхан Асланов, Гара Ахмедов, Гавриїл Йоне. Зокрема, останній з них, є автором ряду статей, присвячених цікавим гончарним випалювальним печам, виявленим у Мінгячевірі. Також Йоне опублікував статті, що стосуються питань датування глеків і ґрунтових поховань, своєрідних посудин у вигляді чобіт, які знаходять в ранніх похованнях Мінгячевіраі . Пахомову належать дослідження глихів поховань уМінгячевірі . Минкевич-Мустафаєва вела розкопки у квадраті № 2, де були виявлені два ґрунтових поховання і одне глекове .

У 1957 році вийшов другий том «Матеріалів з історії Азербайджану», у якому була опублікована стаття Георгія Чубінашвілі про рельєфи з павичами з городища Судагілан у Мінгячевірі. Спільна праця Ваїдова, Асланова і Йоне «Стародавній Мінгячевір (епоха енеоліту і бронзи)», що вийшла в 1959 році, містить факти і узагальнення, пов'язані з найдавнішою частиною Мінгячевірського археологічного комплексу. У цій книзі вперше зведено, систематизовано і проаналізовано величезний матеріал епохи енеоліту і бронзи, видобутий у Мінгячевірі. У книзі Ваїдова «Мінгячевір у III—VIII ст.» (Баку, 1961) знайшли своє відображення результати проведених автором розкопок. Велике місце в цій роботі займають опис і аналіз ранньосередньовічних поселень і залишків матеріальної культури, а також албанські написиСумбатзаде А. С. Азербайджанская историография XIX—XX вв. — Б.: Элм, 1987. — С. 177..

Археологічні пам'ятки

Городища

Городище № 1 Городище № 1 розташоване на вузькій прибережній смузі правого берега річки Кура при виході її з ущелини Боздазького хребта. Відноситься воно до бронзового віку і вперше почало досліджуватися в 1950 році. На території даного поселення було виявлено багато фрагментів глиняних посудин, осколків обсидіану і кременю, понад 300 крем'яних і обсидіанових предметів (вкладиші, ножі, наконечники стріл тощо) епохи пізнього енеоліту . Розкопками виявлені залишки керамічних випалювальних примітивних одноярусних печей, що датуються I тисячоліттям до н. е.

Також на двох пагорбах на території городища були виявлені підлоги невідомих споруд, схожі на глинобитні майданчики. У ряді ям на майданчиках виявлені як цілі глечики чорного і сірого кольорів, так і їх фрагменти. Також тут і поблизу знайдені залишки кісток тварин і риб, фрагменти предметів побуту (зернотерок, грузил, кам'яних форм для лиття бронзових виробів, світильників тощо) .

Нижній шар поселення, а також поховання III тисячоліття до н. е., відносяться до кура-аракської культури і є найбільш ранніми пам'ятниками Мінгячевіра, другий шар — відноситься до Ходжали-кедабекської культуріи (кінець II — поч. I тис. до н. е.), а третій — до епохи раннього заліза (VIII—II ст. до н. е.) .

Городище № 2 Городище № 2 розташована на лівому березі річки Кура при виході її з ущелини Боздаг, у місцевості Судагілан . Дане поселення відноситься до періоду Середньовіччя і має чотири культурні шари. Перший шар датується I—III ст. н. е. . У цьому шарі, що залягає, головним чином, на глибині 1,5-2 метри, відсутні будь-які залишки наземних споруд, проте збереглися залишки напівземлянок. Навколо жител виявлено багато ґрунтових ям із зотлілими залишками зернових культур і кухонних предметів. Знайдено також керамічні глечики малого і середнього розмірів, чаші, миски червоного кольору з повноцінним випалюванням . У 1949—1950 роках в Судагілані було відкрито 22 поховання в зрубах, що відносяться до II—IV ст., а одна група поховань відноситься до більш раннього часу (I—II ст.)

Другий культурний шар характеризується знахідками, які датуються IV—VII ст. включно. Для цього шару характерні побутові споруди, тут розкриті невеликі частини фундаментів стін зі слідами вогню і руйнування. Такі житла являли собою прямокутні споруди невеликих розмірів, зведені з сирцевої цегли . У 1951 році в другому шарі були виявлені залишки культової споруди, що є одноапсидним тринавним храмом християнського типу. На території храму були виявлені кам'яні плити, одна з яких має зображення двох павичів обличчям один до одного, кожен зі свого боку стилізованого дерева, і напис агванською мовою. На підставі албанського напису, а також за наявністю в шарі монет кінця V — початку VII ст., Р. Ваїдов датує храмову споруду VI століттям . Тут були також виявлені і фрагменти з албанськими написами, нанесеними на різних глиняних виробах, таких як фрагменти посудин і глиняні свічники.

Третій шар характеризується залишками багатьох споруд, включаючи і житлові приміщення. Цьому культурного шару належать залишки культової споруди — храму християнського типу пізнього часу (VIII—IX ст.) . При розчищенні всередині приміщень храму було знайдено багато металевих хрестів з заліза і бронзи різних форм і розмірів. Також тут були виявлені уламки різних архітектурних деталей і декоративних прикрас. На одній стіні споруди було виявлено глиняний глечик зі скарбом арабських монет карбування VIII—IX ст. На основі цієї знахідки і датується пам'ятник . Кераміка третього шару схожа на кераміку другого шару, відрізняючись лише кращою якістю виготовлення. Серед гончарних виробів знайдені яйцеподібної форми (на деяких зображені хрести), глеки середніх розмірів з двома ручками. Комплекс інвентарю третього шару датується кінцем VII—IX ст.

Четвертий культурний шар, згідно з даними аналізу кераміки і монетами, що зрідка зустрічаються, датується періодом X—XIII ст. включно . Цей шар знаходиться на самому верху і він зруйнований найбільше. Залишків будівельних споруд у даному шарі практично немає, але у великій кількості виявлені фрагменти штампованої і полив'яної кераміки, що датується X—XII ст. У верхньому шарі виявлені монети карбування різних середньовічних міст XII—XIII ст., розташованих на території нинішнього Азербайджану

У 1950 році вдалося виявити частину стіни фортечного типу довжиною 72 метри і шириною близько 3,5 м, складеної з сирцевих блоків. Дана стіна була огорожею храмової споруди і разом із залишками албанського храму утворювала єдиний архітектурний комплекс, який є цитаделлю городища . Розташування на височині та наявність природних укріплень (зі сходу — круті схили гірського масиву, з півночі — глибокий яр, а з заходу — береговий зріз річки) говорять про те, що Судагілан був фортецею. На південному заході городища були розміщені гончарні майстерні , на північному заході — могильне поле зі зрубними похованнями, а на південному сході — могильне поле з глековими і ґрунтовими похованнями та керамічні випалювальні печі .

Городище № 3 Городище № 3 також розташовано на лівому березі річки Кура при вході її до ущелини Боздаг, у місцевості Калагет . Потужність культурного шару тут в середньому — 5-5,5 м. Для першого шару характерні залишки житлових і господарських приміщень зі стінами, сплетеними із прутів та очерету і обмазаними глиною. Збережені обпалені частини конструкцій вказують на те, що ці споруди загинули від пожежі. З-під руїн витягнули археологічний матеріал, представлений вазами, глечиками, чашами та іншими предметами побуту. Цей шар датується полив'яною керамікою, що відноситься до X—XIII ст. н. е.

Другий шар городища датується монетами, які Пахомов відносить до VI—IX ст. , і характеризується залишками споруд, зведених з сирцевої цегли. Крім залишків жител, тут знайшли вогнища, господарські ями з залишками побутових предметів, кісток тварин і риб, фрагментами глиняного посуду. Також знайдені сільськогосподарські інструменти, зерна злаків, насіння бавовни і фруктові кісточки . У другому шарі виявлені також персні-печатки, залізні і бронзові фібули, бронзові шпильки .

В одному місці всі три шари городища прорізані похованням пізнього типу, що має вигляд ґрунтових ям з дерев'яним перекриттям. Серед похоронного інвентарю знайдені кінська збруя, пряжки, стремена, залізна зброя, срібна чаша, золоті сережки-підвіски, кістяні вироби тощо. Деякі предмети з цього городища датуються періодом раннього середньовіччя (III—VIII ст. н. е.) .