Мінал — кінцевий член ізоморфних рядів мінералів, який сам може бути мінералом, що зустрічається в природі (наприклад, Mg2 [SiO4] i Fe2[SiO4] в олівіні), але може не зустрічатися в природі в чистому вигляді (наприклад, Ni2[SiO4] в олівіні).
Мінерали часто можна описати як тверді розчини з різним складом певних хімічних елементів, а не як речовини з точною хімічною формулою. У групі або серії мінералів може бути два або більше кінцевих члена.
Наприклад, мінерали групи польового шпату можна описати як тверді розчини кінцевих членів — ортоклазу KAlSi3O8, альбіту NaAlSi3O8 та анортиту CaAl2Si2O8. Конкретний польовий шпат може містити різну кількість калію (K), натрію (Na) та кальцію (Ca).
Приклад
Гранати є типовими мінералами суцільних твердих розчинів. Їх склад зазвичай подають у вигляді суміші міналів:
альмандинового (Fe₃Al₂(SiO₄)₃), спессартинового (Mn₃Al₂(SiO₄)₃), піропового (Mg₃Al₂(SiO₄)₃), гросулярного (Ca₃Al₂(SiO₄)₃).
Наприклад, запис «62 % альмандинового і 28 % спессартинового міналів» означає, що відповідні кінцеві члени складають такі молярні частки у хімічному складі гранату.
Використання міналів дає змогу: уніфіковано описувати склад мінералів зі змінною хімією; порівнювати мінерали різного генезису; інтерпретувати P–T–X умови їх утворення; застосовувати фазові діаграми та термодинамічні моделі.
Примітки
Література
Deer, W. A., Howie, R. A., Zussman, J. Rock-Forming Minerals. Vol. 1A: Orthosilicates. 2nd ed. London : Longman, 1982. Klein, C., Dutrow, B. Manual of Mineral Science. 23rd ed. Hoboken : Wiley, 2007. Putnis, A. Introduction to Mineral Sciences. Cambridge : Cambridge University Press, 1992. Nesse, W. D. Introduction to Mineralogy. 2nd ed. New York : Oxford University Press, 2012. Рундквист Д. В. (ред.) Петрологический словарь. Москва : Недра, 1981.