Воло́ка (, ) — село в Вашківецькій громаді, Вижницького району, Чернівецької області України.

Назва Походження назва цього села від того, що в цьому місці вирубували дерева і волоком тягли до річки Черемош і місцем яким тягли ліс називали «Волочиною» і від цього пізніше село назвали Волокою.

Історія

Вперше про дане місце згадується в буковинських документах 1504 роках

Як стверджує молдавський літописець Йон Некулче (1672-1745) у своїй праці «»: «Коли поляки уклали мир з Штефаном III, будучи видатним логофетом був відправлений до поляків. І вони віддали Лесеску Тауту ці села на краю: Довгопілля, Путилу, Розтоки, Вижницю, Іспас, Мілієве, Коритне, Карапчів, Замостя, Вашківці, Волока. Усе передали краю Лесеску Тауту з Логофатулу. І вони встановили ліміт води з Черемошу у неділю вранці»

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

Традиції Однією з традицій цього села є колядування молодих, або вертеп. Ця подія відбувається 6 січня, в Різдвяний Святковий вечір: після вечері молодь збирається і ходить від хати до хати, вітаючи односельчан з Різдвом Христовим. Зазвичай цей обряд проходить так. Два «пастирі» (переодягнені у названих осіб підлітки) після того, як заколядували під вікном будинку господаря, заходять у хату з вертепом, на якому зображена Мати Божа з новонародженим Ісусом в яслах. «Пастирі» ставлять вертеп на стіл, а самі лягають біля столу. Один з них промовляє: «Що за чудо, що за диво, чи то, може, мріє, щось то нині дуже живо на небі зоріє». Інший відповідає: «То не дніє, не зоріє – ще далеко день, – то в вертепі так сіяє, певно, там вогонь». Після цих слів у хату входить «ангел» – маленький хлопчик, одягнений у біле вбрання з крилами та мечем у руці. Він говорить такі слова: «Не лякайтесь, не смутіться, я приношу вість для вас. Ідіть Богу помоліться, бо народився Спас. До вертепу поспішайте, Сина Божого вітайте і всім людям розкажіть, що прийшов Христос на світ». Після сказаних ангелом слів у хату входить три «царі», співаючи: «Ангел пастирям мовив: «Христос нам ся народив у Вифлеємі, у містечку убогім у роді Давидовім від Діви Марії». «Тоді перший «цар» говорить такі слова: «Ми ідемо із колядою, із небесною звіздою зі Сходу». Другий «цар» каже: «До Царя ідемо нового, що народився  для всього народу». Третій «цар» промовляє: «Ми ідемо зложити щиро миру Господу». Після цього в хату вбігає «жид» з валізою, повною різних речей, які хоче продати. «Ангел» зацьковує «жида» словами: «Жиде, ми не міняєм і не торгуєм, тебе тут не треба».

У хату входить усі колядники, колядуючи «Бог Предвічний народився…», після чого господарі частують учасників вертепу, віддячують грошима, за які потім парубки організовують різдвяні дводенні танці для односельчан та гостей села.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 579 осіб, з яких 266 чоловіків та 313 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 484 особи.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКіл-тьЧасткаукраїнська48399,38 %російська20,41 %інші не визначилися10,21 %Усього486100%

Відомі особи Галіп Теодот Мелетійович (нар. 1873 р. – пом. 1943 р.) – український письменник, політичний і культурний діяч. Сирота Олег Дмитрович (нар. 1986 р. – пом. 2022 р.) – військовослужбовець 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Збройних Сил України. Загинув під час російсько-української війни. Гайко Георгій Васильович ( 1936 р.) – академік Національної академії медичних наук України. Сандуляк Микола Мелітович (нар. 1932 р. – пом. 2009 р.) – новатор сільськогосподарського виробництва, господарник. Соколович Катерина Костянтинівна (нар. 1924 р. – пом. 1998 р.) – новатор сільськогосподарського виробництва, льонарниця.

Світлини

Примітки

Посилання