План дій що́до чле́нства в НАТО (ПДЧ НАТО) () — програма дій для країн-кандидатів у члени організації. Відповідно до статті 10 Північноатлантичного договору, НАТО залишається організацією, відкритою для прийому нових країн. ПДЧ прийнято 24 квітня 1999 року на саміті НАТО у Вашингтоні, США.
План дій щодо членства в НАТО, який реалізовується на основі індивідуального діалогу з країною-кандидаткою, розроблений з метою підтвердити чіткий курс та зобов'язання щодо подальшого розширення НАТО шляхом запровадження програми заходів, спрямованих на сприяння країнам-претендентам у їхній підготовці до можливого майбутнього вступу до НАТО як членів Альянсу.
ПДЧ є програмою для претендентів, де пропонується перелік заходів, з якого вони можуть вибрати саме ті, які, на їхню думку, є найраціональнішими з точки зору сприяння їх підготовці. Кожна країна-претендент наповнює план «своїм» змістом, «своїми» обставинами, тими чи іншими діями, котрі необхідно здійснити. Активна участь в механізмах програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ) та Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП) залишається суттєво важливою для країн-претендентів, які бажають далі поглибити своє військово-політичне залучення до діяльності Альянсу.
Будь-яке рішення щодо запрошення країни-претендента розпочати з Альянсом переговори щодо приєднання до НАТО буде ухвалюватись у кожному конкретному випадку країнами-членами НАТО згідно з параграфом 8 Декларації Мадридського (1997 р.) саміту та Декларацією Вашингтонського саміту. Участь у Плані дій щодо членства в НАТО, що має відбуватися на основі самодиференціації, не означає існування ані будь-якого масового розкладу щодо прийняття таких рішень, ані будь-якої гарантії членства. Цю програму не можна вважати переліком критеріїв для набуття членства.
Історія
ПДЧ було розпочато у квітні 1999 р. на саміті Альянсу у Вашингтоні, щоб допомогти країнам, які прагнуть до членства в НАТО, у підготовці. Процес значною мірою спирався на досвід, накопичений під час процесу вступу Чехії, Угорщини та Польщі, які стали членами першого раунду розширення Альянсу після холодної війни 1999 року.
Боснія і Герцеговина — єдина країна з Планом дій щодо членства, яка разом із Грузією була названа НАТО «країнами-претендентами» на засіданні Північноатлантичної ради 7 грудня 2011 року. Україна була визнана країною-претендентом після української революції 2014 року. Участь у ПДЧ допомогла підготувати до членства сім країн, які приєднались до НАТО у другому раунді розширення після холодної війни 2004 року (Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія), а також Албанію та Хорватію, які приєднались у квітні 2009. Чорногорія, яка приєдналася до ПДЧ у грудні 2009 р., стала членом Альянсу в червні 2017 р. Республіка Північна Македонія, яка брала участь у ПДЧ з 1999 р., приєдналася до НАТО в березні 2020 р.
Нині Боснія і Герцеговина, запрошена 2010 року, бере участь у ПДЧ. Тоді міністри закордонних справ країн Альянсу закликали владу Боснії та Герцеговини вирішити ключове питання щодо реєстрації нерухомого оборонного майна державі. На своєму засіданні у грудні 2018 року міністри закордонних справ вирішили, що НАТО готова прийняти подання першої Щорічної національної програми Боснії та Герцеговини згідно з ПДЧ. Реєстрація нерухомого оборонного майна в державі залишається важливою.
Держави ПДЧ
Учасники Плану дій щодо членства в НАТО На сьогодні країнами, що приєдналися до виконання плану дій щодо членства, є: КраїнаПартнерство заради мируІндивідуальний план з партнерстваПрискорений діалогПлан дій щодо членстваГрудень 2006Вересень 2008http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49127.htmКвітень 2008 Грудень 2018http://www.balkaninsight.com/en/article/nato-approves-membership-action-plan-with-bosnia-12-05-2018
Боснія і Герцеговина
Боснія і Герцеговина приєдналася до програми «Партнерство заради миру» 2006 року та підписали угоду про співпрацю у галузі безпеки в березні 2007 року.http://www.b92.net/eng/news/region.php?yyyy=2007&mm=03&dd=19&nav_id=40222
Боснія і Герцеговина розпочала подальшу співпрацю з НАТО в рамках їхнього Індивідуального плану дій щодо партнерства в січні 2008 року. Потім країна розпочала процес Інтенсифікованого діалогу на саміті в Бухаресті 2008 року. Цю країну запросили приєднатися до Адріатичної хартії кандидатів у НАТО у вересні 2008 року.https://2009-2017.state.gov/p/eur/rls/fs/112766.htm
Федерація Боснії та Герцеговини в складі Боснії та Герцеговини висловила готовність вступити до НАТО, однак вона стикається з постійним політичним тиском з боку Республіки Сербської, іншого політичного утворення в країні, поряд зі своїми партнерами в Росії. 2 жовтня 2009 року боснійський член Президентства Харіс Сілайджіч оголосив офіційну заявку на План дій щодо членства. 22 квітня 2010 р. НАТО погодилося розпочати План дій щодо членства в Боснії та Герцеговині, але з певними умовами. Вважається, що Туреччина є найбільшим прихильником членства в Боснії та значно вплинула на рішення.http://www.danas.org/content/nato_bih/2020960.html
Однак умови ПДЧ передбачали, що жодна Щорічна національна програма не може бути розпочата, допоки 63 військові об'єкти не будуть передані з політичних підрозділів Боснії центральному уряду, що є однією з умов закриття УВП. Керівництво Республіки Сербської виступило проти цієї передачі, мотивуючи це втратою автономії. Усе рухоме майно, включно з всією зброєю та іншим армійським спорядженням, повністю зареєстроване як власність країни, починаючи з 1 січня 2006 року. У рішенні Конституційного суду Боснії та Герцеговини від 6 серпня 2017 року йдеться, що спірний військовий об'єкт у Хан-Пієсаку може бути зареєстрований як власність Боснії та Герцеговини. Очікується, що це стане прецедентом для всіх інших подібних об'єктів, і, отже, може стати остаточним фактором, який дозволить активувати ПДЧ для Боснії. Попри те, що все нерухоме майно не повністю зареєстроване, НАТО схвалило активацію Плану дій щодо членства в Боснії та Герцеговині та закликало Боснію подати Річну національну програму 5 грудня 2018 року.
Опитування, проведене в серпні 2010 року, показало, що 70 % громадян підтримують членство в НАТО, але результати у двох суб'єктах, що входять до системи, дуже різнились. Хоча 90 відсотків Федерації Боснії та Герцеговини підтримали членство в НАТО, лише 33 відсотки в Республіці Сербській підтримали.http://www.debatesinternational.org/sites/default/files/Bosnia%20and%20Herzegovina%20Poll%20Report%20August%202010.pdf
Шанси на вступ до НАТО в Боснії можуть залежати від ставлення Сербії до альянсу, оскільки керівництво Республіки Сербської може не бажати йти проти сербських інтересів.https://web.archive.org/web/20140328042929/http://www.turkishweekly.net/news/164962/bosnia-39-s-nato-hopes-39-depend-on-serbia-39.html У жовтні 2017 року Національна асамблея Республіки Сербської прийняла необов'язкову резолюцію проти членства Боснії та Герцеговини в НАТО.
Мають намір приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО На саміті в Бухаресті 2008 року члени НАТО пообіцяли, що Грузія та Україна приєднаються до організації. КраїнаПартнерство заради мируІндивідуальний план з партнерстваПрискорений діалогПлан дій щодо членстваБерезень 1994Жовтень 2004Вересень 2006http://civil.ge/eng/article.php?id=13613 В процесі отриманняЛютий 1994Листопад 2002Квітень 2005https://www.nato.int/docu/update/2005/04-april/e0421b.htmПриєднання без ПДЧ
Грузія
Грузія висловлює бажання долучитися до програми. Після необов'язкового референдуму 2008 року 73 відсотки виборців підтримали вступ до НАТО. У травні 2013 року прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі заявив, що його метою було отримати від НАТО План дій щодо членства (ПДЧ) для своєї країни в 2014 році. У червні 2014 року дипломати НАТО припустили, що хоча ПДЧ є малоймовірним, «пакет „посилення співпраці“ угоди буде можливим компромісом». Андерс Фог Расмуссен підтвердив, що це може включати нарощування військового потенціалу та підготовку збройних сил.
У вересні 2019 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що «наближення НАТО до наших кордонів є загрозою для Росії». Він цитував слова, що якщо НАТО прийме членство Грузії зі статтею про колективну оборону, яка охоплює лише територію, керовану Тбілісі (тобто, за винятком грузинських територій Абхазії та Південної Осетії, обидві з яких зараз є невизнаною республікою, що відокремлюється, за підтримки Росії) «ми не почнемо війни, але така поведінка підірве наші відносини з НАТО і з країнами, які прагнуть вступити в альянс».https://agenda.ge/en/news/2019/2582
29 вересня 2020 року Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг закликав Грузію використовувати всі можливості для наближення до Альянсу та прискорення підготовки до членства. Столтенберг наголосив, що на початку цього року члени Альянсу домовились про подальше зміцнення партнерства між НАТО та Грузією. За його словами, НАТО вітає прогрес, досягнутий Грузією у проведенні реформ, модернізації збройних сил та зміцненні демократії. Варто зазначити, що до цього часу заклики Грузії до членства у таких формулюваннях не фігурували в риториці Генерального секретаря Альянсу. Водночас НАТО визнає прагнення Грузії до членства в Альянсі, як у випадку з Україною.
У кінці листопада 2020 року стало відомо, що саміт НАТО в 2021 році розгляне питання повернення до «політики відкритих дверей», у тому числі, питання надання Грузії Плану дій щодо членства (ПДЧ).
Україна
У березні 2008 року за президентства Віктора Ющенка та прем'єр-міністра Юлії Тимошенко Україна надіслала офіційний лист-заявку на План дій щодо членства (ПДЧ), що є першим кроком до вступу до НАТО. Однак ці лідери гарантували свою опозицію щодо того, що членство в будь-якому військовому союзі не пройде без громадського схвалення на референдумі. Ця ідея отримала підтримку з боку низки лідерів НАТО, особливо з країн Центральної та Східної Європи.http://spectator.sme.sk/c/20001838/president-gasparovic-meets-ukrainian-foreign-affairs-minister.html Російські лідери, такі як прем'єр-міністр та новообраний президент Дмитро Медведєв, чітко заявили про свою протидію членству в Україні, і до початку саміту в Бухаресті у квітні 2008 року їхній емісар активно лобіював проти українського ПДЧ. Після певних дебатів між членами саміту Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер заявив на пресконференції, що Україна разом із Грузією коли-небудь приєднається до НАТО, але жодна з них не почне План дій щодо членства. На цьому саміті президент Росії Володимир Путін у своїй останній міжнародній промові перед зміною роботи з Медведєвим перерахував свої скарги на НАТО і назвав членство України «прямою загрозою» для своєї країни.
2008 року керівництво України направило Брюсселю лист про включення України в програму, але в 2010 році президент України Віктор Янукович ліквідував міжвідомчу комісію з підготовки країни до членства в НАТО та Національний центр євроатлантичної інтеграції. 8 червня 2017 року Рада проголосила мету України щодо НАТО. У липні 2017 року Петро Порошенко заявив, що буде домагатися початку переговорів щодо плану дій щодо членства з НАТО.
У березні 2018 року НАТО визнало Україну країною-аспірантом НАТО. 20 вересня 2018 року український парламент затвердив поправки до конституцій, які закріпили євроатлантичний і європейський курс України.