Дениші́ (раніше також Дунаївці) — село в Україні, у Тетерівській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 1 164 особи (2001). У 1923—2015 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Загальна інформація Розміщується на лівому березі річки Тетерів, за 20 км від обласного й районного центру Житомира та від залізничної станції Житомир. Через село проходить автодорога Житомир-Любар.
Населення За довідником 1885 року в поселенні мешкало 220 осіб, дворів — 33.
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 1 086 осіб, з них: православних — 772, римокатоликів — 183, чоловіків — 553, жінок — 533.
Наприкінці 19 століття в поселенні налічувалося 932 мешканці, дворів — 124, у 1906 році — 586 мешканців, дворів — 77, у 1923 році — 1 092 мешканці, дворів — 152.
На початок 1970-х років в селі було 293 двори із населенням 843 особи.
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 1 305 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 164 особи.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська114198.02 %російська221.89 %білоруська10.09 %Усього1164100 %
Історія На території села виявлено кам'яні знаряддя бронзової доби, слов'янські кургани 6—7 століть та могильник 8—12 століть. У 1751 році Велику Татаринівку та Дениші з руднею успадкував равицький староста Ян Аксак. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, спадщина київського каштеляна Воронича, подимне вносили від 130 дворів (разом із Татаринівкою).
У другій половині 19 століття — село Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало за 20 верст від м. Житомир, серед лісів над Тетеревом, біля поштового тракту з Любара до Житомира. Належало графині Стадницькій із Дзялинських, колишня власність Білинських. Тоді була в селі найбільша на Волині гамарня, збудована в середині століття. Входило до православної парафії у Троянові. За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Троянівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Тетерів, були церковна парафія, заїзд, лавка, цегельний, чавуноливарний та залізорудний заводи.
Наприкінці 19 століття — село Троянівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало за 22 версти від Житомира, на річці Тетерів. Були церква, цегельня, ливарня, копальня залізної руди. Належало Дутиліним, колишня власність Дзялинських, згодом перейшло з посагом до Стадницьких.
У 1906 році — село Троянівської волості (6 стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру м. Житомир становила 20 верст, до волосного центру містечка Троянів — 15 верст. Поштове відділення — м. Житомир.
У 1923 році включене до складу новоствореної Денишівської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Троянівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради. Розміщувалося за 18 верст від районного центру міст. Троянів.
У 1932—1933 роках село постраждало від Голодомору. Тоді у Денишах спостерігалися випадки трупоїдства.
14 листопада 1935 року, в складі сільської ради, передане до Житомирської міської ради Київської області, 14 травня 1939 року — до складу новоутвореного Житомирського району Житомирської області.
На фронтах Другої світової війни воювало 238 селян, 97 з них нагороджені орденами й медалями, 141 загинув. На їх честь встановлено три пам'ятники.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1,4 тис. га угідь, з них 1 тис. га — рілля. Вирощували зернові культури, льон, картоплю. Напрямок тваринництва — м'ясо-молочний. 48 селян нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них ланкову М. А. Ратушинську — орденом Жовтневої Революції, тракториста М. І. Камінського і вчительку Н. О. Кондратович — орденом Трудового Червоного Прапора. В селі були середня школа, клуб, дві бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, пологовий будинок, будинки побутових послуг, відпочинку, відділення зв'язку.
30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Коростишівського району Житомирської області, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Житомирського району.
7 серпня 2015 року включене до складу новоутвореної Тетерівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області.
Відомі люди Бондарчук Володимир Гаврилович (1905—1993) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік АН УРСР.
Див. також Скелі Дениші-Тригір'я Денишівський чавуноливарний завод Урочище Тригір'я Лікувально-санаторний центр «Дениші»
Примітки
Посилання Мандри Україною. Дениші Денеші Погода в селі Дениші