Франсуа III де Ларошфуко (; 1521 — 24 серпня 1572) — військовий та політичний діяч Французького королівства, гугенотський діяч часів релігійних війн, 3-й граф Ларошфуко, принц де Марсіяк.
Життєпис Походив з шляхетського роду Ларошфуко з Ангумуа. Син графа Франсуа II де Ларошфуко та Анни де Поліньяк де Рандон і де Бомон. Народився 1521 року в Парижі. Здобув гарну освіту. Увійшов до почту короля Генріха II, ставши одним з його улюбленців. 1533 року після смерті батька успадкував титул графа та принца Марсіяка. Розпочав успішну військову кар'єру. Відзначився у бойових діях в П'ємонтському князівстві.
1552 року як капітан легкої кінноти брав участь в обороні Метца від військ імператора Священної Римської імперії Карла V. Того ж року в Парижі одружився з Сильвією, представницею ітаклійського роду Піко делла Мірандола. 1557 року як лейтенант жандармів герцога Лотаринзького брав участь у битві при Сен-Квентині, де французи зазнали тяжкої поразки. Сам Франсуа III потрапив у полон. Перебував у Німеччині до 1560 року. За цей час навернувся до кальвінізму. 1557 року після смерті дружини (у 1556 році) одружився з Шарлоттою з французького роду Руе. Відповідно до шлюбного договору усі нащадки від цього шлюби мали прізвище Руе.
З 1560 року належав до одного з лідерів гугенотів, підтримуючи Людовика I де Конде. В подальшому став активним учасником релігійних війн. Був учасником блокади Парижу. Під час першої гугенотської війни 1562 року брав участь у битві біля Сен-Дені, потім в значній мірі сприяв захопленню Орлеану, а невдовзі — Жаржо. Того ж року відзначився у битві біля Дре, де гугеноти зазнали поразки. Під час другої гугенотської війни в 1567 році захопив Божансі й Понс, потім брав участь в облозі Шартру 1568 року.
Звитяжив під час третьої гугенотської війни, зокрема під час облоги Ла-Рошелі (прийшов на допомогу принцу Конде) та в битвах при Жарнаку, Порт-де Пілс та Монконтурі (усі 1569 року), в битві біля Арне-ле-Дюк 1570 року. Того ж року після укладання Сен-Жерменського миру перебирається до Парижу, де стає одним з фаворитів короля Карла IX, отримавши посаду королівського камергера.
Разом з Гаспаром де Коліньї стає прихильником війни з Іспанією за Нідерланди. 1572 року перед початком Варфоломійської різанини король намагався врятувати Ларошфуко. Але той відмовився залишитися у королівській кімнаті. Внаслідок цього Франсуа було вбито разом з дружиною, роздягнуто, а його труп кинуто до Сени.
Родина 1. Дружина — Сильвія, донька сеньйора Джованні Піко делла Мірандоли, гуманіста й філософа
Діти: Франсуа (1554—1591), 4-й граф Ларошфуко
2. Дружина — Шарлотта, донька Карла де Руе, графа де Русі
Діти: Джоссю (д/н—1589), граф Русі Генріх (д/н—1576) Карл (1560—1605) Бенджамін (д/н—1596) Магдалена (д/н), дружина Юста Луї IV де Турнона, графа Руссільйон Ізабелла (д/н—після 1588), дружина Жана луї де Ларошфуко, графа Рандан
Примітки
Джерела Denis Crouzet, "Enquête sur un massacre: la Saint-Barthélemy ", L'Histoire, no 175, mars 1994, p. 94-101 Nicolas Le Roux, La faveur du roi: mignons et courtisans au temps des derniers Valois, Champ Vallon, 2001, pp. 73-74.