Слов'яно-молдавський літопис 1359—1504 років — молдавський літопис XVI ст. Написаний церковнослов'янською (середньболгарською). Починається з легендарної повісті про походження молдаван і заснування Молдавії в 1359 році Драгошем І. Закінчується описом смерті молдавського господаря Штефана III в 1504 році. Містить найдетальніший опис легенди про заснування Молдавії та її герб. Оригінал втрачено; збереглося 11 списків, які знаходяться у російських архівах. Найповніший з них вміщений до Воскресенського літопису під назвою «Стисле сказання про молдавських господарів, звідки почалася Молдавська земля, року 6867». Важливе джерело з історії Молдавського князівства, сусідніх країн, а також історії молдавсько-українських відносин.

Назва Стисле сказання про молдавських господарів, відколи почалася Молдавська земля, року 6867 (Назва за: Славяно-молдавские летописи XV-XVI вв... 1976:55.) — повна назва. Слов'яно-молдавський літопис 1359—1504 років — історіографічна назва. Молдавсько-руський літопис, Молдавсько-російський літопис, Молдавсько-руська хроніка () — історіографічна назва. Молдавський фрагмент Воскресенського літопису

Зміст

Слов'яно-молдавський літопис 1359—1504 років поділяється на три взаємопов'язані смислові блоки: 1) поява православних волохів на Мармарощині, 2) заснування Драгошем Молдавської держави в 1359 році, й 3) перелік усіх молдавських господарів від Драгоша до Штефана ІІІ, що помер в 1504 році.

Літопис починається з епонімічної легенди про родоначальників волохів — міфічних братів-християн Романа і Влахату. Рятуючись від гонінь, ці двоє венеційців прийшли до місцевості Старий Рим, де заснували місто Роман. Їхні нащадки — так звані Романовичі (Романівці) – жили тут декілька років, зберігаючи вірність православ'ю. Після того як «папа Формос» перейшов у католицтво, його послідовники заклали Новий Рим. Відтоді між православними (старими римлянами) і католиками (новими римлянами) розгорілася велика війна, яка тривала до часів правління угорського «короля Владислава». Той був небожем православного архієпископа Сави Сербського, таємно сповідував православну віру, але на людях дотримувався «латинського закону».

За часів Владислава на Угорське королівство напали татари. Під проводом князя Неймета вони полишили свої кочів'я на річках Прут і Молдава, перейшли через Ердель (Трансільванію) і стали на річці Мореш (Муреш). Владислав звернувся за військовою допомогою до кесаря і папи, і покликав до свого війська старих (православних) і нових (католицьких) римлян. Останні надіслали угорському королю як одновірцю таємну грамоту, пропонуючи поставити старих римлян у перші ряди війська, аби вони загинули у битві з татарами, а тих хто вціліє, залишити в Угорщині, допоки нові римляни не захоплять Старого Рима і не обернуть у католицтво тамтешніх жінок і дітей.

Незабаром на Тисі відбулася велика битва між Владиславом і татарами Неймета. Старі римляни, які були у перших рядах, спільно з угорцями вибороли перемогу. Король, вражений їхньою хоробрістю, запросив їх на службу і показав таємну грамоту нових римлян. Не повіривши цьому, старі римляни відпросилися у Владислава провідати свою батьківщину. Пересвідчившись, що Старий Рим зруйновано, а жінки і діти прийняли католицьку віру, вони повернулися до короля, прохаючи в нього землі для проживання і право сповідувати православ'я. Владислав залюбки виконав прохання і дарував старим римлянам землю на Мармарощині, між річками Морешем і Тисою, в місцевості на ймення Крижи (Крижетур). Вигнанці оселилися тут й взяли собі за жінок угорок, яких навернули у православ'я.

Серед «Романовичів» був мудрий і мужній чоловік на ім'я Драгош. Одного разу на полюванні, у погоні за туром, він подолав гори і знайшов прекрасну нічийну землю на окраїні татарських кочів'їв. З дозволу угорського короля Владислава, Драгош разом із дружиною та сім’ями перейшов Карпати і оселився у новій землі по річці Молдава. Переселенці обрали його своїм господарем і воєводою. Таким чином, з Божої волі, почалася Молдавська земля (держава). Драгош зробив собі гербову печатку із головою тура, на згадку про цю подію.

Драгош правив 2 роки, його син Сас — 4, онук Лацко — 8 років. Потім 6 років керував воєвода Богдан. Після цього слідує перелік молдавських воєвод з часом їхнього правління. Літопис закінчується коротким повідомленням про смерть Штефана ІІІ в липні 7010 (насправді помер 2 липня 1504) і переході влади до його сина Богдана.

Списки Слов'яно-молдавський літопис 1359—1504 років зберігся у 11 списках XVI—XVIII століття; з них — 7 списків Воскресенського літопису, 3 списки змішаного змісту, 1 — у складі Патріаршого списку Никонівського літописуСлавяно-молдавские летописи XV-XVI вв... 1976:6—7.. Усі вони зберігаються в рукописних зібраннях Санкт-Петербурга і Москви. Найбільш ранні з них датуються другою половиною XVI стСлавяно-молдавские летописи XV-XVI вв... 1976:6—13, 55—59.Майоров 2014:82..

Воскресенський список — найповніший і найстаріший з усіх списківСлавяно-молдавские летописи XV-XVI вв... 1976:7.. Зберігається в Бібліотеці Російської академії наук, відділі рукописів, № 34.5.24. Написаний чітким красивим півуставом одного почерку 2-ї половини XVI ст., в 1°, на 512 аркушах, без врахування 4 чистих аркушів. Палітурка виготовлена з дошок, обтягнутих тисненою шкірою. Водяні знаки — гербовий щит і кабан; вони мають близькі аналогії у Миколая ЛіхачоваЛихачев, Н.П. Палеографические значение бумажных водяных знаков. № 1939, 1945 (1581—1594 гг.).. На аркушах 1—82 по нижньому поля вкладний запис 1658 року московського патріарха Никона до Воскресенського Новоєрусалимського монастиря. Інша назва, відома в історіографії, — ХІІ Академічний списокПолное собрание русских летописей, Т. 7. СпБ. 1856, С. VI—VII.Лаптев, В.В. Воскресенская летопись // Ученые записки Ленинградского государственного педагогического института им. А. И. Герцена. Т. 102. Л. 1955. С. 175—177.. Склад рукопису: аркуші 1—3, 513 — чисті; аркуші 4—117: вступ до Воскресенського літопису; аркуші 110—117: Слов'яно-молдавський літопис 1359—1504 років; аркуші 117—512: Воскресенський літопис, доведений до 1347 року.

Видання Вперше літопис було опубліковано 1793 року в Санкт-Петербурзі, як 13 главу Воскресенського літопису: «Сказание въкратъцѣ о Молдавъскыхъ государехъ отколе начася Молдавъскаа земля»Русская летопись с Воскресенского списка... 1793. Ч.1. С. 53—58.. Друга публікація мала місце 1856 року, в серії «Полное собрание русских летописей»; це була глава того самого Воскресенського літопису: «Сказаніе вкратцѣ о Молдавскыхъ государехъ, отколѣ начася Молдовскаа земля»Майоров 2014:83.. Остання публікація вийшла 1976 року в Москві, у зібранні слов'яно-молдавських літописів під редакцією Пилипа Грекула.

Текст

Характеристики Мова: староросійський переклад, оригінальна мова — середньоболгарська (староболгарська)История Венгрии 1971:1:145. Дата укладання: 1517—1527

Примітки

Бібліографія Джерела Гл. 13. Сказание въкратъцѣ о Молдавъскыхъ государехъ отколе начася Молдавъскаа земля // Русская летопись с Воскресенского списка, подаренного в оной Воскресенский монастырь патриархом Никоном в 1658 году. СПб, 1793. Ч.1. С. 53—58. Гл. 13. Сказаніе вкратцѣ о Молдавскыхъ государехъ, отколѣ начася Молдовскаа земля // Полное собрание русских летописей. Воскресенская летопись. Т. 7, СПБ, 1856. C.256—259. Славяно-молдавская летопись 1359—1504 гг. Сказание вкратцѣ о молдавскых господарехъ отколѣ начасѧ Молдовскаа землѧ въ лѣто 6867 // Славяно-молдавские летописи XV-XVI вв. / под ред. Ф.А. Грекула. Москва: Наука, 1976. С. 55—59.

Монографії История Венгрии: в 3-х т./ под ред. В.П. Шушарина. Москва: Наука, 1971. Т. 1. С. 145. Тихомиров, М.Н. Летописи и хроники. Москва: Наука, 1976. С. 85—93.

Статті Болдур, А.В. Славяно-молдавская хроника в составе Воскресенской летописи // Археографический ежегодник за 1963 г. Мссква, 1964. С. 72—86. Кириченко, К. Створення «замовних» творів історичного змісту на початку XVI ст.: Велике князівство Литовське та Московське князівство // Україна в Центрально-Східній Європі. 2014. Вип. 14. С. 36—55. Майоров, А.В. Образование Молдавского государства // Вопросы истории. Москва, 2014. № 4. 82—105 Паскарь, Е.Г. Географические и этноисторические сведения «Сказания вкратце о молдавскых господарех отколе начася Молдовскаа земля» // Этнические общины и диаспоры во времени и пространстве (доклад). Кишинев, 2017

Посилання Летописи о зарождении Молдавского Государства