Опера́ція «Ма́ркет Га́рден» ()В радянській військовій історіографії — Арне́мська або Голландська повітряно-десантна операція — наймасштабніша комбінована наземна та повітрянодесантна операція військ союзників під час Другої світової війни, яка була проведена у період з 17 по 25 вересня 1944 на території Нідерландів.

Головним завданням цієї операції було захоплення та утримання стратегічно важливих мостів через головні водні перешкоди у південній частині окупованих німецькими військами Нідерландів.

Метою операції «Маркет Гарден» ставилося оволодіти стратегічною ініціативою, подолати головний природний бар'єр (річка Рейн) на шляхах просування військ союзників до Німеччини та тим самим обійти з північного флангу могутні фортифікаційні споруди «лінії Зігфріда». При успішному виконанні запланованої операції союзники планували завершити війну у Європі до початку 1945 року. Необхідність в її проведенні стала очевидна, коли після закінчення боїв у північно-східній Франції американські, англійські, канадські і французькі війська в тісній взаємодії з франко-бельгійським рухом Опору стрімко підійшли впритул до кордону Нідерландів і опинилися перед тією ж проблемою, що і німці у 1940-му — наявністю у цій країні великої кількості водних перешкод, які могли серйозно уповільнити темпи наступу.

Початок операції позначився успіхом у зв'язку із захопленням стратегічно важливого мосту через річку Ваал () поблизу голландського міста Неймеген 20 вересня 1944. Але загалом операція зазнала поразки, тому що 1-ша британська повітряно-десантна дивізія була не спроможна захопити чи утримати мости поблизу голландського міста Арнем, попри те, що вони протрималися значно довше запланованого строку. Частини XXX-го армійського корпусу Великої Британії, не змогли прорвати оборонні споруди на визначеній ділянці, й більшість сил 1-ї повітряно-десантної дивізії (близько 7000 парашутистів) було захоплено в полон. Нацистська Німеччина утримувала ці рубежі до березня 1945 року, доки армія союзників не розпочала масштабний наступ на цьому театрі воєнних дій. Північна Голландія залишилася під нацистською окупацією ще довгих півроку, через що за зиму там загинуло від голоду декілька десятків тисяч осіб.

Передумови

Загальні обставини

Після висадження союзників у Нормандії, на півдні Франції в червні 1944 року та низки зазнаних поразок, недобитки німецької армії здійснювали поспішний відхід через країни Бенілюкс (Бельгія, Нідерланди, Люксембург) та східну Францію в напрямку німецького кордону. 21-ша група армій Великої Британії (під командуванням фельдмаршала сера Бернарда Монтгомері), 1-ша Канадська Армія, 6-та (генерала Джекоба Л. Деверса) та 12-та група армій США (генерала Омара Бредлі) просувалися вперед, поступово звільняючи окуповану загарбниками французьку територію.

Після проведення масштабного висадження в Нормандії, усі повітряно-десантні з'єднання було передислоковано до Англії на переформування, де 2 серпня 1944 року було сформовано 1-шу повітряно-десантну армію союзників (у складі 3 повітряно-десантних дивізій США, 2 повітряно-десантних дивізій Великої Британії та 1-ї парашутної бригади Польщі).

Проте, попри всі успіхи, наприкінці серпня 1944 у союзницьких військах виникли величезні проблеми з матеріально-технічним забезпеченням своїх передових з'єднань та частин. Головні морські порти півночі Франції, а також Бельгії та Голландії залишалися під контролем німецьких військ, численні вантажі (пальне, майно, боєприпаси) накопичувалися в прибережній смузі, адже пропускна спроможність транспорту та плече підвезення вантажів були дуже обмеженими. Багато англійських і американських вантажівок було навіть залишено з технічних причин. Крім того, головне командування було вимушене залишати деякі знов прибулі у Францію резервні з'єднання без техніки й артилерії, аби тільки продовжити просування передових частин уперед. Через посталі проблеми постачання ситуація значно погіршала.

Верховний головнокомандувач Союзними експедиційними силами в Європі генерал Дуайт Ейзенхауер наполягав на вирішенні питань логістики, накопиченні сил та засобів та продовженні поступового наступу на всьому фронті, але командири об'єднань (в тому числі Б. Монтгомері, О. Бредлі, Д. Паттон) були категорично проти, віддаючи перевагу навальному, але впевненому просуванню вперед.

Американські командири запропонували стрімким ударом прорвати оборону німецької армії в районі міста Мец, захопити вигідні позиції в Ельзасі та Лотарингії й, не даючи спокою противнику, прорватися крізь оборонні споруди «лінії Зіґфрида» та через Північно-Німецьку низину ввірватися в серце промислових районів Рейнського регіону Німеччини, а згодом продовжити рішучий наступ на Берлін.

Ідея здійснення повітряно-десантної операції виникла ще наприкінці серпня. Її передумовою стала панівна в союзних військових штабах ейфорія та думка про те, що вермахт упродовж літньої кампанії 1944 року буде практично знищено. До того ж наступальні операції, які здійснювала Червона армія в Білорусі і Румунії, гарантували в найближчому майбутньому відсутність підкріплень для Західного фронту. На цій підставі розвідувальний відділ штаб-квартири союзних військ у Парижі у вересні доповідав головнокомандувачу експедиційними силами:

«Продовження організованого опору під контролем німецького головного командування після 1 грудня абсолютно немислиме; можливе його припинення і в коротші терміни».

Ініціатором здійснення операції став Монтгомері, який так жадав увірвати велику славу «переможця Гітлера», що забув до кінця війни про свою звичайну обережність і мріяв про марш на Берлін. З цієї причини англійський командувач на нараді в Брюсселі зажадав від Ейзенхауера, щоб його 21-й групі армій дозволили самостійно провести наступ з метою прориву німецького «Західного валу» на Рейні та виходу на оперативний простір.

За словами присутнього на нараді головного маршала авіації сера Артура Теддера, союзний головком спочатку рішуче відкинув цей план, вважаючи, що «чиста фантастика — говорити про марш на Берлін з армією, яка більшість своїх постачальницьких ресурсів ще не вивезла з узбережжя». Та все ж таки Ейзенхауер урешті-решт погодився з аргументами Монтгомері і санкціонував операцію, оскільки хотів отримати стратегічний плацдарм на східному березі Рейну з ходу, поки союзний наступ не видихнувся у Франції. Крім того, його підкуповувала можливість застосування елітної 1-ї повітряно-десантної армії, стосовно якої Верховне командування союзників мало довгострокові плани. Після успішної Нормандської повітряно-десантної операції застосування повітряно-десантних військ на Західному фронті було заплановано 18 разів, тому що стрімке просування сухопутних військ союзників просто не надавало такої можливості.Заплановані операції «Handsup», десантування на Кіберон, була відмінена після проведення морської операції, а операція «Beneficiary», десантування на Сен-Мало, в провінції Бретань, Франція — тому що оборонні споруди німців були дуже міцні.

Спочатку, британський фельдмаршал Б.Монтгомері запропонував обмежену висадку повітряного десанту (Операція «Комета») у районі міста Арнем (Голландія). За задумом цієї повітряно-десантної операції десант мав захопити стратегічні переправи через Ніжній Рейн і тим самим сприяти оточенню німецької 15-ї армії в північній Голландії, але погодні умови, зростання опору німецької армії, склад десанту та велика глибина десантування у запропонованому районі унеможливили це рішення.

Основний задум операції «Комета» було покладено в основу плану Операції «Маркет Гарден».

Навіть загальний стратегічний задум операції мав небезпечні вади. Пересуваючись на північ, а не на схід, 2-га англійська армія відкривала широкий зазор на лівому фланзі 1-ї армії, що призводило до значного розтягання позицій її південних сусідів. Північний напрям наступу відводив 21-шу групу армій від головної цілі — Рура і додавав на її шляху ще одну водну перешкоду — річку Маас. Крім того, це вельми віддаляло перспективу швидкого початку використання стратегічно важливого порту Антверпен на бельгійському узбережжі.

Тільки повністю заволодівши Антверпеном (найбільшим портом у Європі і найближчим до німецьких кордонів), можна було здійснювати великі наступальні операції на території «Третього рейху». Канадські війська на початок вересня вже звільнили місто, але острови в гирлі Шельди продовжували утримувати німці, унеможливлюючи функціонування порту. Самостійно канадці не змогли вибити противника з узбережжя, до того ж постачання, що надходило до них, Монтгомері тепер переправляв своїй «ударній» 2-ій армії.

Зрештою, під тиском з боку верховного командування союзників генерал Д.Ейзенхауер був вимушений дати наказ на підготування та проведення повітряно-десантної операції під загальною назвою «Маркет Гарден».

«…Ейзенхауер дозволив Монтгомері проігнорувати Антверпен заради безрозсудної операції в Арнемі, яка не приносила значних результатів навіть у разі успіху. Ейзенхауер сам говорив: „Немає сенсу підходити туди (до Західного валу), поки у нас немає сил що-небудь там зробити“. Але оскільки він… не наполіг на Антверпені, саме так і відбулося. Це була його найкрупніша помилка за всю війну».

Для досягнення мети операції повітряно-десантним військам потрібно було захопити інженерні споруди на 8 водних перешкодах. Це мережа каналів на північ від Ейндговена, потім — р. Маас, 40 км східніше за нею — за 13 км р. Ваал, через яку перекинутий важкий міст у Неймеген. А також головний об'єкт — це великий міст через Нижній Рейн біля Арнему. Крім того, пониззя Рейну становило останню перешкоду перед слабо укріпленим німецьким кордоном, до якого від Арнему лишалось ще 30 км.

Повітряний десант мав вузькою «килимовою доріжкою» висадитися у південно-східній частині Нідерландів на ділянці Ейндговен — Арнем. Відстань від районів десантування до лінії фронту становила 60 — 100 км. Згідно з планом здійснення операції захоплення всіх споруд повітряно-десантні війська мали здійснювати одночасно. Планували долати всі перешкоди за допомогою інженерних засобів, у разі, якщо їх годі буде захопити силами десанту, за винятком мостів над Ваалем та Нижнім Рейном.

Головні сили 2-ї армії Великої Британії (XXX армійський корпус) мали просуватися по шосе № 69, яке пізніше отримало назву «Дорога у пекло» («Hell's Highway»). Ця двосмугова дорога завдовжки 100 км пролягала крізь пондери (осушені ділянки місцевості); її узбіччя смуги непридатні для руху та маневру танків і важкої техніки.

Задум операції За задумом операцію мали здійснити у двох напрямках:

«Маркет» — висадження великого парашутного десанту часткою сил 1-ї повітряно-десантної армії союзників генерала Бреретона (США) під загальним командуванням генерала Браунінга (Browning) (Велика Британія) для захоплення низки мостів та «Гарден» — наступ головних сил 2-ї армії Великої Британії (авангард — 30-й британський армійський корпус) під командуванням генерал-лейтенанта Браяна Хоррокса до визначених районів десантування.

Маркет