Олов'яна промисловість — підгалузь кольорової металургії, що займається детальною розвідкою, видобутком і переробкою олов'яних руд.

Історія Олово — один з найдавніших металів, що використовуються людиною. У 6–5 тисячолітті до н. е. воно застосовувалося в Китаї в сплавах з міддю для виготовлення зброї, прикрас, домашнього начиння. З 2–1 тисячоліть до н. е. руди олова добувалися на Британських островах у Корнуолі, руди якого в XI-ХІІ ст. були основним джерелом цього металу в Європі. З XII ст. розроблялися родовища руд олова в Саксонії і Богемії. З XIV ст. в Європу надходить метал з Малайзії. З кінця XVIII ст. експлуатуються найбагатші корінні руди Болівії. Наприкінці XX ст. олово видобували в Малайзії, Індонезії, Болівії, Таїланді, Бразилії, Австралії, ФРН, Чехії, Китаї, В'єтнамі, Лаосі, ін. країнах Сх. Азії, Нігерії, Конго, ПАР.

Збагачення руд проводиться гравітаційними методами і флотацією. Середній вміст Sn в концентратах, що виготовляються в Малайзії — 74,47 %, Індонезії — 70 %, Таїланді — 72 %, Болівії — 32 %. У Великій Британії випускається концентрат із вмістом 45 і 55 % Sn. Ключові позиції в оловодобувній промисловості XX ст. традиційно займав англійський і голландський капітал (монополії «London Tin» і «Royal Dutch Shell»). Зростає роль країн, що розвиваються: Індонезії, Болівії, Перу, Нігерії і Конго. Найбільший продуцент олова в концентраті наприкінці XX ст. — Індонезія. До числа провідних оловодобувних країн входять Малайзія, Болівія, Перу.

У країнах зі сталою ринковою економікою виробництво Sn в концентратах за 1998 (в дужках дані за 1997 р.) становило (в тис. т): загалом 137,6 (141,9), в тому числі в Індонезії 52,0 (55,0); Перу 25,7 (27,9); Бразилії 15,0 (17,6); Болівії 14,0 (14,0); Австралії 10,0 (10,0); Малайзії 6,0 (5,0); Португалії 2,9 (3,5). Баланс попиту і пропозиції рафінованого Sn в 1998 р. (в дужках — 1999 р.) в країнах зі сталою ринковою економікою склав (в тис. т): виробництво 137,6 (146,0); продаж з резервних запасів США 12,0 (12,0); нетто-імпорт 30,0 (35,0); споживання 182,0 (185,0). Див. — Tin / Amlot Robin // Mining J. — 1999. — Annual Rev. — Р. 52-53.

У 2004 р. світове виробництво олова склало 270—320 тис. т, споживання — 330—317 тис. т (оцінки International Tin Research, американського агентства U.S. Geological Survey, World Bureau of Metal Statistics, агентства India Infiline).

У 2005—2006 ситуацію на світовому ринку олова визначає найбільший виробник і споживач олова — Китай, де компанія Yunnan Tin Corporation (YTC) — найбільший виробник олова в країні, нарощує видобуток. У Китаї росте не тільки виробництво олова, але і попит на нього, що викликано збільшенням випуску білої жерсті і електротехнічних приладів. Хоч Китай забезпечує третину світового виробництва олова, але нарощує також імпорт. За 2001—2005 попит на олово у світі збільшився на 5 %, а в Азії — на 50 %.

Сучасне видобування олов'яних руд і виробництво олова

Найбільші компанії-виробники олова у світі

Найбільші компанії-виробники олова у світі:

індонезійська PT Timah, перуанська Minsur, малайзійська Malaysia Smelting, китайська Yunnan Tin, таїландська Thaisarco, китайська Liuzhou China Tin, болівійська CM Colquiri, бразильська Paranapanema.

Найбільші постачальники олов'яних концентратів

Найбільшими постачальниками олов'яних концентратів на світовий ринок протягом ряду років були Перу, Австралія і Бурунді. Особливе положення на світовому ринку олова займає Сінгапур, що закупає великі партії металу з метою подальшого його реекспорту — на його частку припадає 10 % світового імпорту і 18 % світового експорту олова. Головними споживачами-імпортерами сировини виступають великі виробники рафінованого металу — Малайзія і Таїланд, які скуповують до 90 % доступної сировини. Рафіноване олово надходить на світовий ринок в основному з Індонезії, Китаю, Малайзії, Таїланду і Болівії.

Світове виробництво олова і його споживання

У 2005 р., за даними World Bureau of Metal Statistics, виробництво рафінованого олова у світі збільшилося до 351 тис. т. На чотири азійські країни — КНР, Індонезію, Малайзію і Таїланд у 2005 р. припадало майже 80 % світового виробництва рафінованого олова.

Попит на рафіноване олово у світі в 2005 р. зріс майже на 10 тис. т (до 2004 р.) — до 347 тис. т. Споживання олова в КНР в 2005 р. склало 116 тис. т, в США — 42 тис. т. У 2006 р. випуск олова в КНР оціночно склав 130 тис. т.

Найбільші олововидобувні країни

Найбільші олововидобувні країни у 2005 р. — КНР (лідер в галузі — компанія Yunnan Tin), Індонезія (РТ Timah і РТ Koba Tin) і Перу (Minsur). На ці країни також припадало до 70 % рафінованого олова, що випускається у світі. Помітне скорочення видобутку олова в останні роки відмічене в Малайзії і Таїланді, водночас рафінерії олова в цих країнах залишаються знач-ними (компанії Malaysia Smelting Corporation і Thailand Smelting and Refining Co (Thaisarco)). Очікується розширення видобутку олова в Австралії, Бразилії, Єгипті, Росії, Аргентині і Великій Британії.

Прогнози розвитку промисловості

За прогнозами компанії Natexis Commodity Markets, споживання олова у світі у 2007 р. збільшиться у зв'язку із зростанням його використання у виробництві припоїв, особливо враховуючи сучасні тенденції, підкріплені економічними причина-ми і відмовою від використання свинцю в припоях. Якщо ще декілька років тому вміст олова в припоях становило 62-63 %, то тепер воно може досягати 95 %. На виробництво білої жерсті витрачається майже 20 % споживаного у світі олова, а на виробництво хімікатів припадає 15 %. За оцінками Natexis Commodity Markets, в 2005 р. споживання рафінованого олова в країнах Заходу становило 230 тис. т, в 2006 р. — до 245 тис. т, а в 2007 р. складе до 260 тис. т.

За прогнозом Roskill, споживання олова у світі до 2008 року зросте до 365 тис. т. Потреби України в олові становлять 600—800 т на рік.

Див. також

Олов'яні руди

Література

The History of Tin Mining