Міністе́рство держа́вної безпе́ки СРСР () — союзно-республіканське міністерство, яке існувало з 1946 до 1953 року. Наступник Народного комісаріату державної безпеки (), попередник КДБ СРСР.
Міністри Абакумов Віктор Семенович (1946–1951) Ігнатьєв Семен Денисович (1951–1953)
Розпущено 7 березня 1953 при об'єднанні з Міністерством внутрішніх справ СРСР під проводом Л. П. Берії, та далі С. Н. Круглова; МВС опікувалося держбезпекою до 13 березня 1954, коли було створено Комітет державної безпеки (КДБ).
Історія та структура Створений в 1943 році НКГБ СРСР включав сім управлінь (разом з АХФУ — адміністративно-господарське фінансове управління), чотири самостійні відділи («А», «Б», «В» і кадрів), слідча частина і секретаріат: 1 управління (розвідка); 2 управління (контррозвідка); 3 управління (транспортне); 4 управління (організація терору і диверсій на зайнятих німцями територіях); 5 управління (шифрувально-дешифрувальне і спецзв'язок); 6 управління (охорона керівників партії і уряду), створене на базі 1 відділу НКВД СРСР; відділ «А» (обліково-архівний); відділ «Б» (оперативно-технічний); відділ «В» (військова цензура і перлюстрація кореспонденції).
До 1946 року ця структура зазнала невеликих змін.
15 листопада 1945 р. «для оперативно-чекістського обслуговування» об'єктів спецпризначення (зайнятих створенням атомної бомби) був організований в складі НКГБ СРСР відділ «К».
Спільним наказом НКГБ і НКВД СРСР № 0014/0032 від 10 січня 1946 року відділ «С» (розвідка і обробка матеріалів з атомної проблеми) був переданий з НКВД СРСР в НКГБ СРСР.
Наказом НКГБ СРСР № 00107 від 22 березня 1946 р. відповідно до постанови Верховної Ради СРСР від 15 березня 1946 НКГБ СРСР був перейменований в Міністерство державної безпеки СРСР (МДБ СРСР). Відповідно, були перейменовані і місцеві управління і відділи НКГБ — в управління і відділи МДБ.
Кардинальне розширення і зміна структури МДБ СРСР сталося 4 травня 1946 р., коли замість В. М. Меркулова міністром держбезпеки СРСР був призначений В. С. Абакумов, а очолюваний ним ГУКР «Смерш» МВС СРСР влився в МДБ СРСР.
Структура МДБ СРСР набула такого вигляду: 1 Головне управління (розвідка); 2 Головне управління (контррозвідка); 3 Головне управління (військова контррозвідка); 4 управління (розшукове) (здійснювало керівництво розшуком «агентури іноземних розвідок, покинутої в СРСР, і інших ворожих елементів»); 5 управління (оперативне); 6 управління (шифрувально-дешифрувальне); Транспортне управління (чекістське обслуговування транспорту); Управління охорони № 1 (охорона И. В. Сталіна); Управління охорони № 2 (охорона інших керівників партії і уряду); Управління коменданта Московського Кремля; Відділ «А» (обліково-архівний); Відділ «Б» (оперативної техніки); Відділ «В» (перлюстрація кореспонденції); Відділ «Д» (експертизи і підробки документів) (виділений з відділу «Б»); Відділ «К» (чекістське спостереження на об'єктах атомної промисловості); Відділ «О» (оперативна робота по духовенству усіх конфесій) (виділений з 2 управління); Відділ «Р» (радіо-контррозвідка); Відділ «С» (переклад і обробка матеріалів з атомної проблеми. У 1946 р. функції цього відділу були передані в 1 Головне управління МДБ); Відділ «Т» (боротьба з «особами, що висловлюють загрози терористичного характеру відносно партійних і радянських керівників»); Слідчастина у особливо важливих справах (на правах управління); Відділ «ДР» (служба проведення диверсій і актів індивідуального терору); Відділ «ДН» (служба дезинформації) (фактично цей відділ не був створений); Адміністративно-господарське і фінансове управління (АХФУ); Управління кадрів; Інспекція при міністрі; Секретаріат МДБ СРСР; Юридичне бюро МДБ СРСР.
Див. також Друге управління МДБ УРСР МГБ Польщі Салтан А. Н. Спецслужбы на территории Украины. МГБ [Электронный ресурс]. – Режим доступа к статье: http://sled.net.ua/node/32876 . – Заглавие с экрана. – 18.08.16.
Посилання Народний комісаріат державної безпеки СРСР // МГБ на сайті «protivpytok.org»