Задніпро́вський Миха́йло Олекса́ндрович (справжнє прізвище Буряченко) ( , с. Кам'янка, нині місто Черкаської області — , Київ) — український актор, народний артист УРСР.
Життєпис Народився 9 січня 1924 року у м. Кам’янка. Походив із козацького, гайдамацького роду.
Батьки Михайла – представники сільської інтелігенції. Батько – Олександр Єлисейович – мав вищу освіту, служив головним бухгалтером на Косарському цукровому заводі. Мати – Дарина Федорівна – дитячі і юнацькі роки провела у Вербівці, працювала у майстерні вишивальниць Наталії Давидової, відомої художниці. І Олександр Єлисейович, і Дарина Федорівна були закоханими у мистецтво, захоплювалися народною піснею, співали в хорі, грали в самодіяльному театрі, що діяв при Кам’янській «Просвіті».
Навчався майбутній актор у Кам’янській середній школі № 1, грав у шкільному театрі. У 1941 році юнак закінчив школу і відразу пішов добровольцем на фронт. Його шлях воїна проліг від Сталінграда до Праги. Був тяжко поранений.
У роки війни Михайло Олександрович брав участь в армійській художній самодіяльності. Тоді ж познайомився з артистом М. Задніпровським і на його прохання взяв його прізвище для сценічних виступів.
Коли закінчилася війна, Михайло Олександрович вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. 1950 року закінчив навчання, відтоді в Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка.
Був членом КПРС (від 1976 року).
За тридцять років сценічної діяльності Михайло Задніпровський створив чимало глибоких і хвилюючих образів, знявшись у кількох художніх фільмах і зігравши на сцені більше ста ролей у спектаклях української та світової класики. Михайло Задніпровський грав у спектаклях «Пам’ять серця», «Загибель ескадри», «В степах України» О. Корнійчука, «Фараони» А. Коломійця, «Украдене щастя» І. Франка, «Правда і кривда» М. Стельмаха та багатьох інших.
За виконання ролі капітана Максима Максимовича в п’єсі Корнійчука «Пам’ять серця» М. Задніпровському була присуджена премія УРСР імені Т. Шевченка. Також акторові було присвоєно почесне звання – Народний артист України.
Більшу частину свого життя Михайло Задніпровський прожив у Києві, проте не забував і Кам’янку. Часто приїжджав до рідних, цікавився культурним життям міста, організовував зустрічі з земляками.
Помер Михайло Задніпровський 19 червня 1980 року в Києві. Його давні воєнні рани так і не загоїлись остаточно і стали причиною передчасної смерті артиста. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).
Ролі
Гнат («Назар Стодоля» Тараса Шевченка). Іван («Житейське море» Івана Карпенка-Карого). Михайло Гурман («Украдене щастя» Івана Франка). Наріжний («Тил» Миколи Зарудного). Свічкогас («Ярослав Мудрий» Івана Кочерги). Максим Максимович («Пам'ять серця» Олександра Корнійчука). Марко Безсмертний («Правда і кривда» Михайла Стельмаха). Свобода («Патетична соната» Миколи Куліша). Дон Сезар де Базан (однойменна п'єса А. Деннері та Ф. Дюмануара). Ністор («Каса маре» Іона Друце).
Відзнаки Народний артист УРСР (1969). Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1971) за виставу «Пам'ять серця» (разом із драматургом, режисером-постановником і ще чотирма акторами). Орден Жовтневої Революції, медалі.
Сім'я Дружина — Юлія Ткаченко, українська актриса. Син — Лесь Задніпровський, український актор.
Вшанування пам'яті У місті Київ є вулиця Михайла Задніпровського. Також у місті Кам'янка є вулиця Задніпровського.
Література — С. 164. — С. 255. — С. 251. Черкащина: універсальна енциклопедія / В. Жадько; ред. О. Лук'янчук. — : Експрес-Поліграф, 2010. — С. 321. — — К., 2001. Гашинський А. Лицар франківської сцени // Український театр. — 1984. — № 1. Рябініна І. Династія // Культура і життя. — 1997. — 8 жовтня. http://www.kinoexpert.ru/index.asp?comm=5&kw=22263 Інтерв'ю з сином Михайла Задніпровського Киянський Д. Задніпровські продовжуються… // «Дзеркало тижня». — 2001. — № 51 (375). — 28 грудня.
Посилання
Спогади. Михайло Задніпровський 9 лист. 2015 р. UA:Перший Серія „Черкащини славетні імена“ стор. 22