Френк Ллойд Райт (; 8 червня 1867, Річленд-сентер — 9 квітня 1959) — американський архітектор-новатор, творчість якого мала величезний вплив на розвиток західної архітектури в першій половині XX століття. Творець «органічної архітектури» і пропагандист відкритого плану.

Життєпис

Дитинство й родина Райт народився 8 червня 1867 року в місті Річленд-Сентер, штат Вісконсин у сім'ї Вільяма Рассела Райта, вчителя музики й церковного діяча, і Анни Ллойд Райт, вчительки з відомої у Вісконсині сім'ї Ллойдів.

Пастора Вільяма Райта вважали талановитою людиною, відмінним музикантом і затятим проповідником.Huxtable, Ada Louise (2008). Frank Lloyd Wright: A Life. Penguin. p. 5. ISBN 978-1-4406-3173-3 Але поголос про невдаху-пастора, що не добирає пожертв на користь храму переслідував його. Пожертвувань, зазвичай, бракувало навіть на платню самому пастору. Тому він неодноразово змінював місце проживання, шукаючи прихід, де йому платитимуть щедро. Але одруження з Анною Ллойд Джонс, яка походила з багатої родини, все змінило. Отримавши доступ до капіталів дружини, Вільям Райт — відкрив музичну школу. Незабаром сімейний конфлікт спричинив до розриву шлюбу Вільяма та Анни. І з 1884 року, семирічний Френк залишився під опікою матері, якій перейшло усе майно сім'ї, а Вільяму дісталися лише його гардероб і нотні зошити.

Мати виховувала Френка та його двох сестер в канонах унітаріанської церкви. Початкову освіту він пройшов у себе вдома, мати учителька тим дуже переймалася. Крім того вона намагалася спрямовувати сина за його здібностями — малим він багато часу грався з конструктором-«розвивальником» «Кіндергартен», що розробив Фрідріх Фребель. «Дари Фребеля» — дитячий конструктор, який вважався в ті часи великою педагогічною новацією, крім звичайних кубиків в «Дарах» було чимало складніших геометричних об'єктів, з яких можна було зводити всілякі споруди. Це і стало улюбленим заняттям юного Френка, і його мати остаточно переконалася в обгрунтованості своїх сподівань, що її син неодмінно повинен стати великим архітектором.

Окрім маминої опіки, юнак міг сподіватися й на зв'язки сім'ї Ллойд Джонс, які, згодом, і відкрили йому шлях у пристойне товариство. 1885 року Френк Ллойд Райт вступив в інженерний коледж при університеті Вісконсина-Медісона, однак так його і не закінчив, провчившись абияк три семестри. Крім того, завдяки родинним зв'язкам у нього з'явився шанс почати самостійно заробляти на життя і тим самим підтримати фінансово матір та молодших сестер.

Вчителі-наставники та перші будови Мамин брат Дженкін Ллойд Джонс був, як і його батько, священиком, тільки в Чикаго. Його прихід складався з людей доволі забезпечених, а він умів проповідувати й переконувати, відтак пожертв вистачало на життя родини священника та ще й залишалося. Тому Дженкін вирішив побудувати нову церкву, для цього й найняв досить відомого архітектора Джозефа Сілсбі. Саме з цієї церкви й почалася архітектурна кар'єра Френка Ллойда Райта, якого дядько в 1888 році висмикнув з провінції до Чикаго та упросив Джозефа Лаймана Сілсбі взяти його до свого офісу. Корисність Ллойд Райта для офісу Сілсбі не була суттєвою, хіба що перспектива скористатися особистими зв'язками сім'ї Ллойдів спонукала того тримати юнака поруч себе та навчати архітектурним азам. Невдовзі так і сталося: Ллойди замовили новий об'єкт — каплиця в Долині Джонсівмісцевості, де могутньому клану Ллойд Джонсів належали майже всі землі. Ба більше того, родина спонукала Сілсбі вписати до числа проєктантів й ім'я молодого Френка Ллойда.

Юначий максималізм та заповзятість стали призвідцями нового рішучого кроку Френка, він вирішив спробувати щастя в найзнаменитішому і найрозкрученішому архітектурному бюро Америки — «Адлер і Салліван»Луїс Салліван був одним з найталановитіших архітекторів тієї епохи, досить сказати, що саме він ввів моду на хмарочоси. Крім того, Салліван був відомим майстром декору і багато часу присвячував вигадування орнаментівентів . Чи то нахабство юнака, чи то сімейні зв'язки, та він справив враження на ідеолога школи «Чикаго» Луїса Саллівана і з 1889 року вже числиться там. Оскільки бюро було завалено замовленнями, роботи молодикові вистачало. Салліван займався переважно будівництвом офісних і громадських будівель, тож Ллойд Райту перепадали замовлення особняків-житлових будинків. Серед тих його проєктів, мабуть, найвизначальнішим став будинок, спроєктований для Луїса Саллівана, який був занадто зайнятий своїми хмарочосами, щоб будувати щось для себе, і це вказує, що за кілька років у бюро Ллойд Райт був уже на хорошому рахунку.

Перші самостійні кроки в архітектурі та житті Популярність архітектора Салівана сприяла численним практичним роботам його молодих помічників. Одні з них вдовольнялися й тим (високою зарплатнею та стабільною роботою), а в інших з'являлися амбіції до самостійних кроків. До числа останніх слід причислити Френка Райта. Адже уже молодий сім'янин змушений був дбати не тільки про кар'єру, але допомагати мамі із сестрами та піклуватись про молоду дружину.

У 1893 році Райту довелося покинути компанію, коли Салліван дізнався, що Райт проєктує будинки «на стороні». 1893 року Райт засновує власну фірму в передмісті Чикаго Оук-парк. Перед 1901 в його доробку налічується вже близько 50 проєктів. 1889 року Френк Ллойд Райт одружився з Кетрін Тобін (знайомі звали її Кітті), що мала заможних батьків і звикла до життя, яке чоловік поки не міг їй забезпечити. Через це Френк почав, потай від Саллівана, працювати на стороні, перехоплюючи клієнтів у свого боса-наставника. Крім того, йому спала на думку нова затія: він скористався тим, що Саліван віддавав перевагу хмарочосам та великомасштабним будовам, тоді як Френк постійно працював та контактував з багатими замовниками в їх індивідуальних замовленнях.

Взявши у Саллівана 5000 доларів в кредит, він купив землю в Оак-Парк (передмістя Чикаго, де проживали найзаможніші городяни). На цій ділянці Френк збудував невеликий будинок для себе і Кітті, який був позбавлений модних тоді архітектурних надмірностей: без ліпнини, статуй і шпилів, зате відрізнявся чіткими геометричними формами і низько нависаючими карнизами, які робили об'єкт, деякою мірою, схожим на японську пагоду. Переселившись в дім, контактний Ллойд Райт легко сходився зі своїми багатими сусідами і кожного разу, коли мова заходила про його незвичайний будинок, настійливо натякав, що міг би побудувати щось схоже і для кого-небудь ще. Невдовзі появилися перші замовлення, а потім вже назбиралося й більше.

За рік поголос про молодого й амбітного архітектора дійшов й до наставника, відтак 1893 році Ллойд Райту довелося розпрощатися з бюро Салівана й самостійно торувати свій бізнес-шлях. Однак тепер у нього була власна клієнтська база, впливова підтримка сімейних кіл Ллойдів та Тобін.

Красномовство й переконливість Френка Ллойда в його «архітектурних» виступах, спонукало нових сусідів по Оак-Парку погоджувалися з ним, і спробувати змінити їхні уже звичні нагромадження: «Типова американська будівля в 1893 році, — писав Ллойд Райт, — виглядало як якесь безглузде нагромадження… Такого роду споруди стали типовою американською архітектурою, хоча скрізь вони виглядали чужорідними… Так що ж було не так з типовим американським будинком? Ну, чесно кажучи, з ним все було не так. У ньому не було відчуття єдності, не було відчуття простору, яке повинно бути властиво вільному народу. Він виглядав безглуздим і зарозумілим… Знести такий „будинок“ — значить очистити атмосферу і поліпшити пейзаж».

Першим, хто наважився укласти контракт з молодим і багатообіцяючим архітектором, був Вільям Вінслоу — власник заводу, котрий постачав фірму Саллівана сталевими конструкціями для її хмарочосів. Замовлення привело в повний захват замовника і обурило його консервативних сусідів. Незвичним був дах, що ще більше нагадував японські пагоди, та ще й сам будинок був декорований теракотовими плитками, що тоді теж виглядало незвично. Саме завдяки таким оригінальним ідеям молодого архітектора з його новаторськими ідеями помітили, і незабаром від замовників вже не було відбою. Охочих отримати будинок, побудований модним архітектором в Оак-Парку виявилося так багато, що Ллойд Райт інколи використовував один і той самий проєкт, лише коригуючи деякі деталі, щоб будинки хоч якось відрізнялися один від одного. Окрім економії на архітектурних витребеньках, Ллойд ще й в самій будівлі практикував різні спрощення та новації: з метою економії простору придумав розміщувати камін так, щоб він працював одночасно на вітальню і їдальню. Тож покупцями будинків були як великі підприємці, так і представники середнього класу.

Архітектор стилю прерій

Архітектурний стиль Френка Ллойда Райта За свого життя Френк Ллойд Райт набув чималого архітектурного досвіду, який він втілював у свої об'єкти. Згодом всі ці його напрацювання й створили певне його архітектурне обличчя — стиль.

Принципи стилю Ллойд Райта Зменшувати до мінімуму число необхідних частин будівлі і число окремих кімнат в будинку, утворюючи цілий замкнутий простір, щоб ціле було пронизано повітрям і вільно проглядалося, даючи відчуття єдності. Пов'язати будівлю, як ціле, з її ділянкою шляхом надання їй горизонтальної протяжності і підкреслення площин, паралельних землі, але не займати будівлею кращу частини ділянки, залишаючи, таким чином, цю частину для викоритання функціями, пов'язаними з життям в оселі; вона є продовженням горизонтальних площин підлоги будинку, що виходитимуть уже за його межі. Не робити кімнату коробкою, а будинок — іншою коробкою, для цього перетворювати стіни в ширми, що огороджують простір; стелі, підлоги і огороджувальні ширми повинні переходити одне в одного, утворюючи одну загальну межу простору, який має мінімум підрозділів. Робити всі пропорції будинку більш-менш наближеними до людських, конструктивне рішення з найменшою витратою обсягу і найвідповідніше застосованим матеріалам, а ціле, таким чином, — найпристосованішим для життя в ньому. Застосовувати прямі лінії і обтічні форми. Витягти фундамент, що містить в собі негігієнічний підвал, із землі, помістити його повністю на поверхні, перетворивши його в низький цоколь для житлової частини будинку і зробивши його у вигляді низької кам'яної платформи, на якій повинен стояти будинок. Всі необхідні пройоми, що ведуть назовні або всередину, узгодити із людськими пропорціями й розміщувати їх в схемі всієї будівлі природно як в одиничному вигляді, так і групами. Зазвичай вони виступають у вигляді прозорих ширм замість стін, тому що вся так звана «архітектура» вдома виражається головним чином в тому, як ці отвори в стінах групуються по приміщеннях в якості огороджувальних ширм. Внутрішнє приміщення, як таке, тепер набуває істотної архітектурної виразності, і не повинно бути прорізів у стінах, подібно дірам, вирізаних в стінках коробки. «Діряві стіни — це насильство». Виключити комбінування різних матеріалів і, в міру можливості, прагнути до застосування одного матеріалу в будівництві; не застосовувати прикрас, які не випливають з природи матеріалу, щоб будівля ясніше виражала собою місце, в якому житимуть, і щоб загальний характер будівлі чітко свідчив про це. Прямі лінії і геометричні форми відповідають роботі машини в будівництві, так що й інтер'єр природно приймає характер машинного виробництва. Поєднувати опалення, освітлення, водопостачання з будівельними конструкціями так, щоб ці системи стали складовою частиною самої будівлі. Елементи обладнання при цьому набувають архітектурних рис: тут також проявляється розвиток ідеалу органічної архітектури. Наскільки це можливо поєднувати з елементами будівлі предмети інтер'єру, як елементи органічної архітектури, роблячи їх єдиними з будівлею і надаючи їм прості форми, відповідні роботі машини. Знову прямі лінії і прямокутні форми. Виключити роботу декоратора. Якщо він не залучить на допомогу собі різні стилі, то вже обов'язково буде застосовувати «завиточки і квіточки».

«Заповіді Ллойда Райта»