Вини́щувальний та́бір, також Та́бір сме́рті — поширена у післявоєнній історичній і публіцистичній літературі кваліфікація кількох нацистських концентраційних таборів, призначених для масового знищення різних груп населення: євреїв«Die Endlösung der Judenfrage» — Adolf Hitler (In English, «The final solution of the Jewish question). Furet, François. Unanswered Questions: Nazi Germany and the Genocide of the Jews. Schocken Books (1989), p. 182; ISBN 0805240519, циган, військовополонених тощо.
Звичайно у це число включають шість таборів: Аушвіц, Треблінка, Белзець, Собібор, Хелмно та Майданек у ПольщіDavid Taylor. Modern world history for OCR specification 1937: Foundation. Heinemann, 2001. ст. 130Ronnie S. Landau. The Nazi Holocaust. I.B.Tauris, 2006. ст. 177. Список не вичерпний, окремі автори доповнюють його таборами Ясеноваць у ЮгославіїMilan Bulajić. Jasenovac: system of Croatian Nazi-Ustasha genocide camps for Serbs, Jews and gypcies: „Balkan Auschwitz“. Museum of Genocide Victims, 2001. ст. 52 та Малий Тростенець у БілорусіYisrael Gutman, Michael Berenbaum. Anatomy of the Auschwitz death camp. Indiana University Press, 1998. ст. 540.
Табір смерті: визначення
Визначення в енциклопедії Брокгауза:
Визначення в Encyclopædia Britannica:
Визначення в енциклопедії Ларусс:
Визначення в словнику Робер:
Визначення в словнику Дзінґареллі:
Історія
Юридичної санкцією масових арештів після приходу нацистів до влади в Німеччині став прийнятий у лютому 1933 року «Надзвичайний декрет рейхспрезидента про охорону народу та держави», на підставі якого особи, підозрювані у ворожості до режиму, могли піддаватися превентивному арешту на невизначений термін. Щоб надати цій практиці подобу законності, у квітні 1934 року було видано постанову, згідно з якою для превентивного арешту був потрібний письмовий ордерWolfgang Sofsky The Order of Terror: The Concentration Camp ст. 28.
Введення надзвичайного стану у лютому 1933 року супроводжувалося масовими арештами комуністів, яких нацисти звинуватили у підпалі рейхстагу. У березні 1933 року був прийнятий закон про надання нацистському уряду надзвичайних повноважень, на підставі яких були проведені арешти керівників «старих» політичних партій (соціал-демократичної та інших), профспілкових діячів, а також євреїв — письменників, журналістів та юристів. У липні 1933 року число «превентивно» заарештованих досягло в Пруссії 14 906 осіб, а по всьому Рейху — 26 789 осібWolfgang Sofsky The Order of Terror: The Concentration Camp ст. 29. Штурмовими загонами (СА), СС та поліцією було створено близько 50 таборів масового ув'язнення, зокрема Дахау, Оранієнбург, Естервеген та Заксенбург.
Внаслідок втручання Германа Герінга більшість «диких концентраційних таборів», що перебували у віданні СА і СС, були розформовані. Табори Оранієнбург, Ліхтенбург і Колумбія Хаус, у кожному з яких перебувало близько тисячі в'язнів, продовжували існувати. Незабаром, однак, число в'язнів концентраційних таборів знову збільшилося за рахунок осіб, що слухали іноземні радіопередачі, «розповсюджувачів чуток», релігійних сектантів (Свідків Єгови) і гомосексуалів. У квітні 1934 року керівництво гестапо зосередилося в руках Генріха Гіммлера: концентраційні табори перейшли повністю під контроль СС, судова влада втратили будь-яку можливість втручатися у справи гестапоWolfgang Sofsky The Order of Terror: The Concentration Camp ст. 30.
У лютому 1936 року Гіммлер наділив гестапо правом проводити арешти і розслідувати всі види антидержавній діяльності в межах Рейху; арешти гестапо не підлягали судовому розслідуванню; адміністрація концентраційних таборів була підпорядкована гестапо. Ордер на арешт пред'являвся затриманим лише після арешту (або не пред'являвся взагалі); у в'язниці після тривалих катувань їх змушували підписувати ордер на арешт, який потім пересилали в концтабір як супровідний документ. Малі концентраційні табори були ліквідовані, а в'язні переведені в більш великі табори — Дахау, Заксенгаузен і Бухенвальд.
Чисельність політичних в'язнів збільшилася після анексії Німеччиною Австрії і Судетської області (1938). Табори переповнилися, особливо у зв'язку з арештом після «Кришталевої ночі» близько 35 тис. євреїв. Загальне число ув'язнених збільшилося в 1938 року з 24 тис. до 60 тис.Gilbert Martin (2006). Kristallnacht: Prelude to destruction. Hammersmith, London: Harper Collins. ст. 23
З початку воєнних дій у системі концентраційних таборів відбулися значні зміни: збільшилася кількість ув'язнених, розширилася мережа концентраційних таборів як на території Німеччини, так і за її межами; змінилися функції таборів. «Превентивне ув'язнення» було підпорядковане завданням економічної експлуатації та масового винищення в'язнів.
До числа таборів додалися Аушвіц (травень 1940 року), Гузен (травень 1940 року) і Гросс-Розен (серпень 1940 року).
Після Ванзейської конференції 1942 року було прискорене створення нових таборів масового знищення, головним чином на території Польщі. Першим табором смерті був Хелмно, відкритий у Вартегау (область Польщі, анексована Німеччиною) в грудні 1941 року. Євреїв, а також циган там отруювали вихлопними газами у спеціальних автомобілях — газенвагенахWolfgang Sofsky The Order of Terror: The Concentration Camp ст. 36. У 1942—1943 роках вбивство євреїв газом відбувалося в таборах Белзець, Майданек, Треблінка і СобіборYitzhak Arad Belzec, Sobibor, Treblinka: The Operation Reinhard Death Camps. Indiana University Press. 1987. ст. 9. Центрами знищення стали великі концентраційні табори, перш за все Аушвіц. За розпорядженням Адольфа Айхмана в першу чергу знищенню підлягали польські євреї і євреї, вигнані з Рейху.
На початку 1942 року почалася депортація євреїв з гетто Польщі в табори смерті, що здійснювалося під назвою «переселення»Harry Stein, Gedenkstätte Buchenwald Buchenwald concentration camp 1937—1945. Wallstein Verlag, 2004 ст. 161. Ліквідація євреїв генерал-губернаторства отримала найменування «акція Рейнхард» в пам'ять нацистського ватажка Рейнгарда Гейдріха, вбитого в червні 1942 рокуSereny Gita The Healing Wound — Experiences and Reflections on Germany 1938—1941. Norton, 2001 ст. 135-46.
Депортація євреїв з іншої частини Європи до таборів знищення (зокрема транспортування з концентраційних таборів) почалася в березні-квітні 1942 року і тривала до кінця 1944 року. Спочатку були перевезені працездатні особи, яких використовували на будівництві таборів знищення. Після повстання в Треблінці в серпні 1943 року і Собіборі в жовтні 1943 року обидва ці табори разом з табором Белзець були ліквідовані, і центр знищення був перенесений на захід — в Аушвіц і Штутгоф. Винищення євреїв у газових камерах тривало до листопада 1944 року.
Найбільшим табором смерті був Аушвіц; до весни 1943 року там працювали чотири газові камери, у яких використовувався газ Циклон БYisrael Gutman, Michael Berenbaum Anatomy of the Auschwitz death camp. Indiana University Press, 1998 ст. 30Dwork Deborah (1996). Auschwitz, 1270 to the present. Norton. ст. 219. У період, коли в табір надходило найбільше ув'язнених, щодня труїли газом до 6000 євреївDavid Kranzler The man who stopped the trains to Auschwitz. Religion, theology, and the Holocaust. Syracuse University Press, 2000 ст. 120. До листопада 1944 року в Аушвіці загинуло більше мільйона євреїв, а також десятки тисяч циган, поляків та радянських військовополоненихYisrael Gutman, Michael Berenbaum Anatomy of the Auschwitz death camp. Indiana University Press, 1998 ст. 638.
Коли радянські війська почали наступ зі сходу, а англо-американські — із заходу, Гіммлер віддав наказ про термінову евакуацію в'язнів з таборів на окупованих територіях. На початку 1945 року понад 500 тисяч в'язнів здійснювали пішки «марші смерті», що тривали кілька днів у холоді та під дощем, без будь-яких необхідних речей та їжі. Ув'язненим німцям було видано зброю і наказано допомагати есесівцям. Виснаження, голод, спрага, розстріл втікачів і слабких забрали сотні тисяч жертв. Місцеве населення не надавало притулку втікачам. У таборах призначення маси новоприбулих гинули від голоду і скупченості. «Евакуація» коштувала життя 250 тисяч в'язнів.
З капітуляцією Німеччини у Другій світовій війні система таборів смерті була знищена.
Кількість жертв Кількість жертв таборів смерті точно не встановлена, і цифри різних авторів сильно різняться від політико-пропагандистських або публіцистичних амбіцій. Спеціалістка з Голокосту Люсі Давидович у своїй книзі «Війна проти євреїв»„The War against the Jews“. 1987, p. 191 пише, що було вбито 5,37 млн євреїв у 6 таборах. Інший спеціаліст із Голокосту Рауль Хільберг у тритомній роботі «Знищення європейських євреїв»Hilberg, Raul. The Destruction of the European Jews. New York, London 1985. на стор. 946 наполягає на 2,7 млн убитих у 6 таборах.
Аушвіц 9 млн людей, згідно з французьким документальним фільмом 1955 р. «Nuit de Brouillard» («Туманна ніч». Фільм можна скачати з сайту Еврейские фильмы и музыка, в анотації до нього там є такі слова «Мило з людських кісток… сувеніри з людської шкіри…». 8 млн осіб, відповідно до опублікованого в 1945 р. повідомлення французького Відомства з вивчення військових злочинів French Investigation Panel on Nazi-War-Crimes, 31.12.1945Eugene Aroncanu, «Camps de concentration», Office francais d'edition, S. 196; 7 млн людей, згідно зі свідоцтвом ув'язненого Рафаїла Фейдельсона; 6 млн євреїв, згідно з єврейським видавцем Тиберієм Кремером у передмові до книги Міклоша Ніслі «Доктор Аушвіцу»March 1951, in «Les Temps Modernes», a monthly review run by Jean-Paul Sartre, a certain Tibère Kremer presented under the title «SS Obersturmführer Docteur Mengele» The author was, he said, a Hungarian Jew by the name of Miklos Nyiszli, a doctor by profession, as stated in the sub-title, там же він заявив, що автор книги був лікарем-євреєм, який працював в Аушвіці під керівництвом Josef Mengele. 5,5 млн осіб, згідно з Bernard Czardybon на суді над Rudolf Hoess в КраковіBernard Czardybon au procès R. H"ss de Cracovie, selon F. Piper, op. cit., 1992, p. 7-8. Pour les aveux attribués à des SS, ibidem, p. 8.(F. Piper, Auschwitz / How Many Perished / Jews, Poles, Gypsies…, [completed reprint], Printed in Poland by Poligrafia ITS, 30-306, Krakow, 1992) та Le Monde від 20 квітня 1978 року: «більше п'яти мільйонів жертв, з яких 90 % євреї»«Auschwitz, où périrent plus de cinq millions d'hommes, de femmes et d'enfants, dont 90 % de juifs» у «Manifestation du souvenir à Paris devant le mémorial du martyr juif inconnu» (Le Monde (French daily paper), 20 квітня 1978); 5 млн осіб згідно з Die Welt від 23.01.1995Die Welt (German daily paper) від 23 січня 1995; 4,5 млн осіб, згідно з Ойген КогонEugen Kogon, Der SS-Staat (famous book of a holocaust survivor, page 176), 20.04.1989 та Der Neue Herder[31.12.1952 Der Neue Herder (Enzyclopedia, Germany) 7. edition (page 214)]; 4 млн осіб, згідно з документами Нюрнберзького трибуналу01.10.1946 Nuremberg document 008-USSR. International Military Tribunal (IMT) «blue series,» Vol. 39, pp. 241, 261; Nazi Conspiracy and Aggression (NC&A), «red series,» vol. 1, p. 35, згідно з опублікованими документами з архівів ФСБ РосіїRAFAEL M. MACUECO. En Auschwitz murieron cuatro millones, el triple de lo que se creía hasta ahora. Газета «ABC» (Іспанія) від 26 січня 2010 р., згідно з доповіддю Надзвичайної Державної Комісії «Про жахливі злочини німецького уряду в Освенцимі», опублікованої в газеті «Красная Звезда» 8 травня 1945 р. у якому йдеться, що «…за час існування Освенцимського табору німецькі кати знищили в ньому не менше 4 млн громадян СРСР, Польщі, Франції, Югославії, Чехословаччини, Румунії, Угорщини, Болгарії, Голландії, Бельгії та інших країн»Павел Полян. Как освобождали Освенцим (Еврейская газета, Май 2008 — 05 (69)) та згідно з C.L. SulzbergerC.L. Sulzberger, «Oswiecim Killings Placed at 4,000,000», New York Times, May 8, 1945.