Жан-П'єр Андревон (; , Бургуен-Жальє) — французький письменник-фантаст, редактор фантастичних видань, літературний критик та художник. Найбільш відомий циклом творів «Ґандагар»
Біографія Жан-П'єр Андревон народився в місті Бургуен-Жальє в департаменті Ізер. Здобував середню освіту в ліцеї «Шампольйон» у Греноблі, проте у зв'язку з матеріальною скрутою в сім'ї після третього курсу навчання він вимушено покинув ліцей, щоб заробляти собі на життя. Спочатку протягом 4 років Андревон працював в Управлінні доріг і мостів, де займався копіюванням креслень шосе і мостів. У 1957 році він вступив до Школи декоративного мистецтва в Греноблі, після закінчення якого Андревон протягом року працював у ліцеї «Шампольйон». На початку 1963 року майбутнього письменника призвали до армії, й протягом двох років, до кінця 1964 року, він брав участь у військових діях в Алжирі. Після демобілізації Андревон продовжував навчання, та одночасно працював на різних творчих посадах, зокрема кінокритиком та художником-ілюстратором, пробував виступати як бард. Також він працював викладачем у художніх ліцеях та коледжах у Греноблі та сусідніх населених пунктах. Жан-П'єр Андревон також робив спроби стати кіноресисером, та зняв два короткометражних фільми.
У 1968 році Андревон розпочав свою літературну діяльність, опублікувавши в журналі «Fiction» оповідання «Резерв» (). У цьому ж році він розпочав створення свого найвідомішого циклу творів «Ґандагар» (). Спочатку перший роман циклу «» () планувався письменником як комікс, проте після його створення жодне періодичне видання чи видавництво не висловило бажання його опублікувати, тому Андревон вирішив переробити його в роман, над яким працював аж до початку 1969 року. У цьому ж році роман опублікувало видавництво «Деноель». Спочатку письменник користувався псевдонімом «Альфонс Брутше», пізніше писав як під іншими псевдонімами, так і під власним іменем. Андревон публікувався початково в журналах «Denoël» і «Fleuve Noir», пізніше також у часописах «J'ai Lu», «Livre de Poche», «Flammarion», «Magnard», «Nathan», «Canaille», «Baleine» та низці інших. Щорічно письменник публікував по 3—4 нових книги, переважно фантастичних, проте в його доробку є низка детективних творів, пригодницьких творів, творів для дітей, а також горору. Одночасно Жан-П'єр Андревон випускав також і комікси, друкував статті з кінокритики та літературної критики в спеціалізованих журналах. Тривалий час, з 1971 року, письменник публікує статті в редагуванні екологічного відділу журналу «L'ecran fantastique» під назвою «Горловина» (). Також Андревон бере участь у редагуванні французьких енциклопедій наукової фантастики. У 80-х роках ХХ століття Жан-П'єр Андревон повертається до живопису, та у 1990 році він виконує розпис під назвою «Стіни Галактик» у міжнародному музеї наукової фантастики в Івердоні (Швейцарія). У кінці 90-х років ХХ століття письменник повернувся до продовження серії творів про Ґандагар, та опублікував у 1997 році роман «Ґандагар і птиця-світ» (), у 1999 році романи «Брама Ґандагара» () і «Мис на Ґандагарі» (), а в 2002 році роман «Повстанці Ґандагара» (). У 1993 році Жан-П'єр Андревон опублікував першу книгу своїх спогадів під назвою «Я згадую Гренобль» (), а в 2002 році вийшла друга частина його спогадів.
Премії та нагороди Жан-П'єр Андревон у 1990 отримав Велику премію уяви за роман «Сукран» (). У 1982 році письменник отримав Молодіжний приз наукової фантастики за роман «Фея і геометр» (), у 2001 році отримав Приз за пригодницькикий роман за роман «Погляд з-за плеча» (), а в 2002 році отримав Премію Мастертона за роман «Село, яке спить» ().
Вибрана бібліографія
Романи Цикл «Ґандагар» () 1969 — «» () 1997 — Ґандагар і птиця-світ () 1999 — Брама Ґандагара () 1999 — Мис на Ґандагарі () 2002 — Повстанці Ґандагара () 1971 — Смертельний холод () 1971 — Війна Грааля () 1972 — Закінчення ночі () 1973 — Час великих полювань () 1973 — Бог світла () 1974 — Світло між деревами () 1974 — Час, хворий циклотимією () 1975 — Діти Пісурида () 1977 — Пустеля світу () 1979 — Реверанси тіні () 1981 — Фея і геометр () 1982 — Кошмар… Кошмари! () 1983 — Робота тхора в курнику () 1984 — Скорпіон і Гідра () 1985 — Перший гібрид () 1986 — Жахи крові () 1987 — Лицар, автобус і одноріг () 1988 — Усе в твоїх руках: Спогади останньої людини () 1988 — По слідах мрії () 1988 — Там, за горизонтом () 1989 — Так пахне смерть () 1989 — Шерман () 1989 — Сукран () 2000 — Відвідувач антисвіту () 2000 — Привиди не старіють () 2001 — Тайник () 2001 — Село, яке спить (Le village qui dort) 2001 — Погляд з-за плеча () 2001 — Кохання, як шалена вантажівка ()
Збірки 1970 — Сьогодні, завтра і потім () 1971 — Це відбудеться зовсім не скоро () 1975 — Прикмети нескінченності () 1977 — Це подібне на кожен день () 1978 — Прозора пам'ять () 1978 — Пейзажі смерті () 1979 — У фальшивому образі () 1981 — Нейтрон () 1982 — Будівля навпроти () 1982 — Острови в голові () 1984 — Той, хто приходить уночі () 1986 — Центральний вокзал () 1991 — Усе не так! () 1994 — Людина і динозаври () 1995 — Ковчег () 1997 — Ніч звіра ()
Екранізації творів «Ґандагар» (, ) — французький науково-фантастичний анімаційний фільм 1988 року на основі дебютного роману Андревона «» () (1969)
Примітки
Посилання http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?566 Жан-П'єр Андревон у «Энциклопедия фантастики. Кто есть кто» / Под ред. Вл. Гакова. — Минск: Галаксиас, 1995. Бібліографія Жана-П'єра Андревона у французькій базі фантастики www.noosfere.org/ Французская фантастика. Андревон, Жан-Пьер Андревон Жан-Пьер