Любов Степанівна Канюка (, м. Руставі, Грузинська РСР, СРСР) — радянська і українська оперна співачка (мецо-сопрано), режисерка та музичний педагог.
Закінчила Національну музичну академію України (1987, кл. вокалу Г. Сухорукової; 2011, клас музичної режисури В. Лукашева).
З 1987 року — солістка Київського муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва, в якому у 2009 році поставила оперу «Моцарт і Сальєрі» М. А. Римського-Корсакова.
З 1992 року співпрацює із Київським симфонічним оркестром і хором під керівництвом Р. Макмерріна. У концертно-камерному репертуарі — «Месія» Ґ. Генделя, Симф. № 9 Л. ван Бетховена, «Ілія» Ф. Мендельсона, «Реквієм» В.-А. Моцарта, Дж. Верді, М. Дюруфле, А. Шнітке, «Стабат Матер», «Ґлорія» А. Вівальді, «Стабат Матер» Дж. Перґолезі, Дж. Россіні. Виступала у Словенії, Іспанії, Італії, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Польщі, США.
З 2012 року викладає на кафедрі оперної підготовки і музичної режисури НМАУ. Серед її випускників — Олексанра Шевельова, яка в 2017 році здійснила першу після тривалої перерви постановку опери «Чарівна флейта» В. А. Моцарта в українському перекладі Є. А. Дроб'язка.
Нагороди 3-я премія Міжнародного конкурсу вокалістів (Одеса, 1992). Премія ім. В. Левицької НСТДУ (2011)
Джерела
Костенко О. Любов Канюка: «На сцену я лечу…» // Веч. Київ. 1993, 17 листоп. Конькова Г. Магія її співу // Театр.-концерт. Київ. 1998. № 3.