Борис Митрофанович Величковський (26 червня 1947, Ногінськ, Московська область — 5 січня 2022, Москва) — радянський і російський психолог, фахівець в галузі фундаментальних і прикладних досліджень пізнавальних процесів, один із засновників міждисциплінарних когнітивних досліджень в Росії і за кордоном. Доктор психологічних наук, doctor rerum naturalium, член-кореспондент РАН з 29 травня 2008 року по Відділенню нанотехнологій та інформаційних технологій. Один з авторів «Великої Російської енциклопедії».
Біографія У 1966–1971 роках навчався на факультеті психології МГУ і на фізичному факультеті Берлінського університету ім. Гумбольдтів. У 1970-ті роки працював з А. Н. Леонтьєвим і А. Р. Лурія, асистент А. Р. Лурія по кафедрі загальної психології (1971) і доцент (1977) факультету психології МГУ. Кандидат психологічних наук (1973, дисертація «Мікроструктурний аналіз зорового сприйняття»). У 1970-х роках разом з Н. В. Цзен створив при факультеті психології МГУ Проблемну лабораторію сприйняття. У 1987 році створив там же першу в СРСР і Росії кафедру когнітивних досліджень.
У 1979–1981 роках обіймав професуру Вільгельма Вундта Лейпцизького університету. У 1986 році захистив докторську дисертацію «Функціональна організація пізнавальних процесів». Професор нейропсихології (1990, Білефельдський університет, ФРН), експериментальної психології (1992, Торонтський університет, Канада), прикладних когнітивних досліджень (1994, Дрезденський технічний університет, ФРН)Ушаков Д. В. Уровни построения образа: к 70-летию Б. М. Величковского . // «Вопросы психологии», 2017.. З 1996 по 2012 роки, з перервами, очолював Інститут психології праці, організаційної та соціальної психології Дрезденського технічного університету.
Дійсний член професійних товариств: Deutsche Gesellschaft fuer Psychologie, European Association of Cognitive Ergonomics, European Society of Cognitive Psychology, International Association of Applied Psychology (IAAP), Psychonomic Society, Cognitive Science Society. Член виконкому і президент секції прикладних когнітивних досліджень IAAP (1998–2004, 2010–2014). Президент-організатор і перший президент Міжрегіональної асоціації когнітивних досліджень (2004–2008). Перший психолог в історії Російської академії наук, обраний в члени РАН по одному з її природничо-наукових відділень (Відділення нанотехнологій та інформаційних технологій, 2008).
Перший російський психолог — стипендіат фонду Гумбольдта (Бонн). Почесний член Центру міждисциплінарних досліджень (Білефельдський університет, ФРН), Ради з природничих та інженерних наук Канади (Оттава), Японського товариства з розвитку науки (Токіо), RIKEN Brain Science Institute (Вакосі, Токіо), Гранадський університет (Гранада, Іспанія), фонду Конрада Лоренца і інституту еволюції пізнання Віденського університету (Альтенбург, Австрія). Провідний експерт Німецького науково-дослідного товариства (DFG) та Комісії Євросоюзу за новими і виникають напрямками науки і технологій (програма NEST — New and Emerging Science and Technology). Координатор науково-дослідних і прикладних проектів, в тому числі європейських проектів NEST-Pathfinder і Networks of Excellence.
Примітки