Самозванець — людина, що видає себе за особу, якою вона не є, зазвичай з корисливою (шахрайство) або політичною метою.
Самозванці часто бувають претендентами на трон, але не слід плутати ці два терміни.
Історія Самозванці можуть видавати себе за реальну (живу або померлу) людину: так чотири Лжедмитрії видавали себе за загиблого царевича Дмитра Івановича, а Ламберт Сімнел в Англії XV століття — за графа Воріка, який перебував в ув'язненні племінника Едуарда IV. Нерідко бувають випадки, коли люди видають себе за особу, якої ніколи не існувало: зазвичай це діти або інші родичі будь-яких знаменитостей (літературний символ - «тридцять синів лейтенанта Шмідта» в «Золотому теляті» Ільфа і Петрова). Наприклад, Ілейко Муромець під час Смутного часу виступав в образі «Петра Федоровича», вигаданого сина царя Федора.
Особи, що стають об'єктом самозванства — це люди, що користуються впливом, популярністю та інтересом в той час і в тому суспільстві, коли діють самозванці. У минулому (з часів Стародавньої Персії і до XX століття) це були переважно царські особи та їхні родичі. Особливу політичну роль самозванство набуло в Росії: низка Лжедмитріїв у Смутний час і півтора з гаком століття по тому Омелян Пугачов, який видавав себе за Петра III, домоглися значних успіхів і ввели країну в стан кризи; на ці видатні випадки припадають сотні менш відомих «селянських» і «козацьких» царів. У всі часи люди видавали себе за тих чи інших аристократів меншого рангу, впливових чиновників.
У передромантичну і романтичну епоху (XVIII-XIX століття) чимало європейців-авантюристів видавали себе за представників тих чи інших екзотичних народностей: так француз, відомий в Англії під ім'ям Джордж Салманазар, оголосив себе уродженцем Формози і написав вигаданий етнографічний опис цього острова і навіть граматику формозької мови, а княжна Тараканова іноді рекомендувалася в Європі перською (або турецькою) принцесою. На початку XIX століття в Англії Мері Вілкокс видавала себе за азійську «принцесу Карабу» й так само, як і Салманазар, вигадала мову, писемність та звичаї цієї небувалої країни.
У новітній час самозванці почали приймати вигляд відомих акторів театру і кіно, співаків, спортсменів. З розвитком фотографії і телебачення подібний обман ускладнюється.
Визначення Від самозванства треба відрізняти випадки, коли людина обманом переконаний (наприклад, з дитинства) іншими людьми в своєму походженні, і сама в це щиро вірить. Деякі історики вважають, що Лжедмитрій I міг щиро вважати себе царевичем Дмитром; аналогічні твердження робилися і щодо Анни Андерсон, найвідомішої самозванки, яка видавала себе за велику княжну Анастасію Миколаївну.
Відомі самозванці
Самозванці давнини
Лжебардія I (Гаумата) — видавав себе за вбитого сина Кіра Великого (Бардію), який захопив владу в Персії і правив країною протягом семи місяців. Нідінту-Бел — видавав себе за сина останнього вавилонського царя Набоніда і став царювати протягом трьох місяців під ім'ям Навуходоносора III. Мартія — видавав себе за царя Елама під ім'ям Хумпанікаша. Лжебардія II (Вах'яздат) — видавав себе за вбитого сина Кіра Великого. Фравартіш — оголосив себе нащадком мідійського царя Кіаксара і короткий час контролював Мідію під ім'ям царя Хшатріта. Араха — видавав себе за сина останнього вавилонського царя Набоніда і короткий час контролював Вавилон під ім'ям Навуходоносора IV. Атамайта — був проголошений еламітами царем Елама під ім'ям Аттахаміті-Іншушінак. Андріск — видавав себе за Філіпа, сина останнього царя Македонії Персея. Лже-Нерон, як мінімум три. Александр I Балас — претендент на трон Селевкідів. Ороферн Никифор — видавав себе за каппадокійського царевича (160-156 до н.е.).
Лжемесії і Лжехристи Були в історії люди, які видавали себе за довгоочікуваного в юдейському світі Машиаха, або за друге пришестя Ісуса Христа.
Самозванці Європи
Велика Британія Лже-Маргарет — нібито Маргарет I, королева Шотландії (померла в 7 років). Джек Кед — видавав себе за Джона Мортімера, побічного сина останнього графа Марчського. Перкін Ворбек — видавав себе за сина Едуарда IV. Ламберт Сімнел — видавав себе за графа Воріка, який перебував в ув'язненні племінника Едуарда IV. Джордж Салманазар — видавав себе за уродженця острова Формоза, нині — Тайвань. Принцеса Карабу — видавала себе за принцесу з далеких країн (XIX ст.). Лавінія Рівз — оголосила, що належить до королівського дому (XIX ст.).
Франція
Псевдо Іоанни I. Жанна де Армуаз — видавала себе за Жанну д’Арк. Матюрен Брюно — видавав себе за дофіна Луї Бурбона (Людовика XVII), який помер у Тамплі у віці 10 років. Карл Вільгельм Наундорф — аналогічно. Жан-Марі Ерваго — аналогічно. Анрі Етельберт Луї Віктор Ебер — аналогічно.
Португалія
Лже-Себаштіан I («Король Пенамакора») — справжнє ім'я невідоме. Видавав себе за короля Португалії Себаштіана I, який загинув під час Хрестового походу в Африку. Лже-Себаштіан II — аналогічно. Справжнє ім'я Матеуш Алваріш. Лже-Себаштіан III — аналогічно. Справжнє ім'я Габріель де Еспінос. Лже-Себаштіан IV — аналогічно. Справжнє ім'я Марко Туліо Катіцоне.
Інше
Сверрір Сігурдссон — захопив престол Норвегії. Сігурд Слембе — претендент на трон Норвегії. Тіль Колуп — видавав себе за імператора Фрідріха II. Дальюнкер — невідомий, який видавав себе за сина шведського регента Стена Стуре. Історики не дійшли згоди щодо його справжньої особистості.
Самозванці Візантії
Лже-Костянтин (Фома) — видавав себе за імператора Костянтина VI. Лже-Михаїл — видавав себе за скинутого імператора Михаїла VII Дуку. Лже-Костянтин Діоген — видавав себе за старшого сина скинутого імператора Романа IV - Костянтина Діогена. Лже-Лев Діоген — видавав себе за молодшого сина Романа IV - Лева Діогена. Лжецаревич Василь — син лже-Лева Діогена, який претендував на Візантійський престол у 1116-1119 рр. Лже-Олексії — як мінімум троє самозванців, які видавали себе за вбитого Олексія II Комніна. Лже-Іоанн — видавав себе за скинутого і осліпленого імператора Іоанна IV Ласкаріса.
Самозванці Росії
Смутний час
Лжедмитрій I — видавав себе за царевича Дмитра, таємничо загиблого в Угличі в 1591 р. Самбірський Лжедмитрій (Михайло Молчанов) — короткий час видавав себе за врятованого царя Лжедмитрія I. Лже-Петро Федорович (Ілейко Муромець) — видавав себе за царевича Петра, неіснуючого сина царя Федора Івановича («підміненого» незабаром після народження царівною Феодосією). Лже-Петро Федорович — самозванець невідомого походження, який видавав себе за царевича Петра і, відповідно, за дивом врятованого Ілейка Муромця. Лжецаревич Іван Август — також в 1607-1608 рр. видавав себе за сина царя Івана IV від Анни Колтовської. Лжецаревич Осиновик — в 1608 р. видавав себе за сина царевича Івана Івановича, тобто за онука Івана Грозного. Лжецаревич Лаврентій — в 1607-1608 рр. видавав себе за сина царя Федора Івановича. Лжедмитрій II (тушинський «злодій», калузький «злодій») — видавав себе за дивом врятованого від підступів бояр Лжедмитрія I. Лжецаревич Федір — в 1607 р. видавав себе за сина царя Федора Івановича. Лжецаревичі Мартин, Климентій, Семен, Савелій, Василь, Єрошко, Гаврилко - видавали себе за дітей Федора I Івановича. Лжедмитрій III (івангородський «злодій», псковський «злодій») — видавав себе за дивом врятованого Лжедмитрія II. Лжедмитрій IV (астраханський «злодій») — імовірно також видавав себе за дивом врятованого Лжедмитрія II. Лжецаревич Іван Дмитрович («злодюжка») — син Лжедмитрія II і Марини Мнішек, претендував на Російський престол в 1610-1614 рр.
Царювання Михайла Федоровича
Лже-Івашка I — близько 1614 року був проголошений дивом врятованим царевичем Іваном Дмитровичем, сином Лжедмитрія II і Марини Мнішек . Справжнє ім'я Ян Фаустін Луба. Лже Симеон Шуйський — видавав себе за неіснуючого сина царя Василя IV Шуйського царевича Симеона. Діяв в Польщі у 1639-1640 роках. Лже Симеон Шуйський — аналогічно видавав себе за неіснуючого сина Василя IV. З'явився в Молдавському князівстві в 1639 році . «Московський царевич» — з'явився в Астрахані в 1641 році. Справжнє ім'я - Мануїл Сеферов на прізвисько Дербінський. Невідомо, за кого видавав себе самозванець. Імовірно, за чергового сина Лжедмитрія II і Марини Мнішек царевича Івана Дмитровича. За іншою версією за царевича Симеона Шуйського .
Царювання Олексія Михайловича
Лже Іван Шуйський (Анкудінов Тимофій Дементійович) — видавав себе за неіснуючого сина царя Василя IV Шуйського царевича Івана Шуйського. З'явився ще за царювання Михайла Федоровича. Лже-Івашка II — з'явився в Криму близько 1640 р. Справжнє ім'я Іван Вергуньонок. З'явився ще під час царювання Михайла Федоровича. «Царевич Іван Дмитрович» — черговий самозванець невідомого походження, який видавав себе за сина Лжедмитрія II і Марини Мнішек. З'явився в Москві між 1645 та 1676 рр. Лже Олексій Олексійович («Нечай») — самозванець невідомого походження, який видавав себе за цесаревича Олексія Олексійовича під час повстання Разіна в 1670-1671 роках. Лже Олексій Олексійович — аналогічно. Насправді був дворянським сином Іваном Клеопіним . Лже Симеон Олексійович (Семен Іванович Воробйов) — видавав себе за сина царя Олексія Михайловича царевича Симеона Олексійовича.
За інших Романових
Лжецаревич Олексій Петрович — як мінімум вісім самозванців, які видавали себе за сина імператора Петра I. Лжецар Іван V Олексійович (Івашка Попов) — видавав себе за померлого царя Івана V. Лжецаревич Федір Іванович (Федір Іванов) — видавав себе за неіснуючого сина царя Івана V. Лжецаревич Петро Петрович (Ларіон Стародубцев) — видавав себе за сина Петра I. Карасакал — видавав себе за сина джунгарського хана, позбавленого братом престолу, піднімав у 1735-1741 роках ряд заколотів серед башкир і киргизів; проголошений в 1738 році башкирським ханом («Султан-Гірей»); в 1741 році, розбитий в Джунгарії, пропав безвісти. Лжеімператор Петро III Федорович — близько сорока самозванців, які видавали себе за поваленого імператора Петра III, найвидатніших успіхів серед яких домоглися Стефан Малий і Омелян Пугачов. Княжна Тараканова — видавала себе за дочку імператриці Єлизавети. Безіменний — в'язень тюрми у фортеці Кексгольм, утримувався в атмосфері суворої таємниці. Ототожнюється з Іваном Пакаріним, який видавав себе за сина чи зятя Катерини II. Іван Тревогін — перебуваючи в Парижі, видавав себе за спадкоємця престолу вигаданого Голкондського царства. Лже-Костянтин — як мінімум шість самозванців, які видавали себе за сина Павла I великого князя Костянтина.
Самозванці XX і XXI століття Після вбивства Миколи II і його сім'ї в 1918 році з'явилася велика категорія самозванців, які видавали себе за дивом врятованих членів царської сім'ї. Самозванці видавали себе за вижилих дочок російського імператора Ольгу, Марію, Тетяну, Анастасію, а також за царевича Олексія. Всього налічується близько 230 самозванців.
Інші європейські самозванці
Алексіс Брімеєр () — «принц Анжуйський Дураццо Романов Довгорукий де Бурбон-Конде», що називав себе також Олельком II. Майкл Роджер Лафос () — претендент на трон Шотландії як нащадок лінії Стюартів (див. Джеймс Френсіс Едуард Стюарт ), позбавленої трону, яка офіційно вважається вимерлою з 1807 року. Еугеніо Ласкорз () — житель Іспанії, який оголосив себе спадкоємцем Палеологів. Хільда Толедано () — нібито дочка Карлуша I Португальського. П'єр Плантар ( — оголосив себе спадкоємцем Меровінгів. Хрістіан Карл Герхартшрайтер () — жив у США близько 30 років під різними іменами, останнім часом видавав себе за спадкоємця династії Рокфеллерів.
Самозванці Сходу Абдаллах аль-Махді — імовірно. Ходзьо Соун (справжнє ім'я Ісе Сінкуро) — самозванець, який оголосив себе аристократом з роду Ходзьо (щоб зам'яти вбивство свого сюзерена, чиї володіння він захопив), згодом, щоб перестати бути самозванцем, одружився з дочкою роду Ходзьо, таким чином ставши засновником нового роду Ходзьо (Ґо-Ходзьо).