Кампанія на Балтійському морі (1914—1918) — військова кампанія флотів Антанти (Російської та Британської імперій) проти військово-морських сил Німецької імперії на морському просторі Балтійського моря в роки Першої світової війни.

До початку воєнних дій російський Балтійський флот значно поступався німецькому кайзерівському флоту, тому усі його плани будувалися з розрахунку на підтримку дій своїх наземних сил. Втім, кайзерівський флот для дій на Балтійському морі обмежився незначним угрупованням бойових кораблів, яке виконувало другорядні завдання. З початку серпня 1914 року розпочалися бойові дії, які скоріше мали характер розвідки боєм, ніж повномасштабних бойових зіткнень флотів двох держав. Протягом кампанії 1914 року російський Балтійський флот перейшов від пасивного очікування противника в гирлі Фінської затоки до активних дій на всій акваторії моряЦГАВМФ, ф. 716, оп. 1, д. 14, лл. 18, 20-45..

У 1915 році німецький флот, зосереджуючи основні зусилля на підтримці своїх військ, що наступали вздовж Курляндського узбережжя, перекинув з Північного моря до Балтики велике з'єднання лінійних кораблів, крейсерів і ескадрених міноносців. Слідом відбулись зіткнення російських та німецьких кораблів у Готландському бою та бою в Ризькій затоці. Невдала операція з прориву в Ризьку затоку змусила німців тимчасово відмовитися від активних боїв і до кінця кампанії 1915 року перейти до оборонних та демонстративних дій. Натомість Балтійський флот скористався поліпшенням оперативної обстановки й розгорнув боротьбу на німецьких морських комунікаціях, використовуючи підводні човни, надводні кораблі й мінну зброюКозлов Д. Ю. Сражение за Рижский залив. Лето 1915. — М.: Цейхгауз, 2007. — 64 с. — ISBN 978-5-9771-0055-7.

До початку кампанії 1916 року німецьке верховне командування повернуло лінійні з'єднання флоту, що діяли на Балтиці, в Північне море. Але Балтійський флот росіян, попри виникнення величезної переваги над противником, жодних активних дій по суті не планував, залишаючись пасивним. Єдиним серйозним зіткненням став рейдовий наліт російських кораблів на німецький конвой у шведській бухті Норрчепінг у червні 1916 року, що завершився провалом.

Кампанія 1917 року увінчалася повним успіхом німецького флоту. Російський флот продовжував перебувати в пасивному стані, не чинячи жодних спроб активних бойових дій. До того ж льодова обстановка взимку та навесні не сприяла проведенню масштабних військових дій. Але вирішальним фактором стало те, що в Російській імперії вибухнула гостра політична криза, яка наприкінці лютого — початку березня 1917 року призвела до повалення російської монархії і створення Тимчасового уряду. Втім, у вересні 1917 року після здобутої в Ризькій операції перемоги німецьке командування провело операцію «Альбіон» з метою захоплення Моонзундських островів. А після 7 листопада 1917 року та перемоги більшовицького перевороту в Росії ймовірність військових дій з боку російського флоту на Балтиці впала до нуля і флот Німецької імперії також припинив діяльність на морі, фактично залишившись переможцемКосинский А. М., фон Чишвиц А. Г. «Моонзунд 1917. Последнее сражение русского флота». М.: ЭКСМО, 2009. ISBN 978-5-699-33085-0Ледовый поход Балтийского флота.

Історія

Передумови До початку Першої світової війни російський Балтійський флот, який був незмірно слабшим за німецький, відповідно до передвоєнних планів розгорнувся в гирлі Фінської затоки в очікуванні спроби противника великими силами прорватися в затоку. Російський флот не мав далекосяжних оперативних планів дії у відкритому морі й переважно готувався діяти на підтримку своїх наземних сил на випадок спроби прориву десантів противника у Фінську затоку. Виходячи з цього флот був підпорядкований командувачу 6-ї армії (генерал від артилерії Фан-дер-Фліт К. П.), який відповідав за оборону Санкт-Петербурга й узбережжя Фінської затоки.

Втім, кайзерівський флот не мав такого наміру. Навпаки, німці самі очікували на наступальні дії російського флоту й для дій на Балтійському морі морське командування виділило значно слабкіше за російське угруповання бойових кораблів, яке повинно було обмежитися лише другорядними діями, зосереджуючись на стримуванні росіян та недопущенні їхнього прориву до німецьких берегів. Щоб приховати оборонний характер свого плану війни на Балтиці, німці демонстративно поставили мінні поля біля російського узбережжя. вони виставили 100 мін біля Лібави й обстріляли її, хоча російських кораблів там вже не було. Потім німці поставили мінне загородження з 200 мін біля входу до Фінської затоки, на меридіані мису Тахкона (на північно-західному кінці острову Гіюмаа (Даго) — Ганге. Але ці загородження не справили того ефекту, на який розраховувало командування Кайзерліхмаріне, оскільки незабаром воно було виявлене росіянами.

Битва

Кампанія 1914 року року росіяни розпочали військові дії на Балтиці. О 6:56 російські мінні загороджувачі під прикриттям лінкорів почали ставити перші міни .

німецький мінний загороджувач «Дойчлянд» під ескортом легких крейсерів «Аугсбург» і «Магдебург» і трьох есмінців вирушив до Фінської затоки для постановки мінного загородження, але у відкритому морі німці наразилися на російські панцерні крейсери «Адмірал Макаров» і «Громобой». Російський командир вважаючи, що випадково зустрів велике крейсерське угруповання німців, зокрема крейсери «Рун» та «Принц Генріх», дав наказ відступити, не ув'язуючись у бій. Противники розійшлись, але через загрозу зіткнення з росіянами «Дойчлянд» поставив мінне поле, не доходячи 45 миль до запланованого району.

Після невдалої операції командувач силами німецького флоту на Балтиці, принц Генріх, замінив командира крейсерської флотилії контрадміралом Берінгом, який розпочав активні дії.

німецькі крейсери «Аугсбург» і «Магдебург» у супроводі двох ескадрених міноносців V25, V26 і міноносця V18 здійснили спробу атакувати російський дозор у гирлі Фінської затокиFock, Harald (1989). Z-Vor! Internationale Entwicklung und Kriegseinsätze von Zerstörern und Torpedobooten 1914 bis 1939 (in German). Herford, Germany: Koehlers Verlagsgesellschaft mBH. ISBN 3-7822-0207-4. p. 349. Однак при проведенні маневру біля острова Оденсгольм крейсер «Магдебург» налетів на мілину. Спроба стягнути його з мілини за допомогою есмінця V26 не увінчалася успіхом, тому командир флотилії віддав наказ евакуювати екіпаж з постраждалого крейсера. Російські крейсери «Богатир» та «Паллада» виявили постраждалий німецький крейсер і обстріляли його. У стрілянині загинуло 15 німецьких матросів. Німці, не бажаючи віддавати свій корабель, підірвали крейсер, проте 57 моряків екіпажу, в тому числі його командир, були захоплені росіянами в полон. Водолази витягли два примірники сигнальної книги й шифрувальну таблицю, за допомогою якої на кайзерівському флоті кодувалися радіограмиЦГАВМФ, ф. 418, оп. 1, д. 389, лл. 4-5, 9 — 11. Один екземпляр сигнальної книги й копію шифрувальної таблиці російське командування передало британцям«Флот в первой мировой войне», т. 1. М., 1964, стр. 95. Захоплення цих документів значною мірою полегшило союзникам ведення радіорозвідки на морських театрах. Загибель «Магдебурга» та інші невдачі німецьких морських сил змусили німецьке командування тимчасово припинити активні дії на Балтійському морі.

+ Серпень 1914 року Дредноути Лінійні корабліПанцерні крейсериБронепалубні крейсериЛегкі крейсериЕсмінці (міноносці)ПЧНовіСтарі Російський флот 2 4 5 4 — 1 62 13 Німецький флот — — — — 7 3 6 2 За цих обставин керівництво російського флоту зважилося на більш рішучі дії. На початку вересня вийшов наказ командувача флотом, який визначав, що поряд з виконанням основного завдання — недопущення прориву німецького флоту у Фінську затоку, активізувати дії російського флоту, поширивши їх на середню і південну частини Балтійського моря. У зв'язку з цим частини сил флоту змінили свої райони базування. Обидві бригади крейсерів перейшли в Лапвік (Фінляндія), 1-ша мінна дивізія перейшла з Ревеля в Моонзунд (рейд Вердер), а 2-га мінна дивізія — в Або-Аландський район (рейд о. Ере)«Флот в первой мировой войне», т. 1, стр. 96 — 98..

У другій половині вересня командування Кайзерліхмаріне готувало висадку морського десанту на узбережжя Курляндії, але висадка не відбулася«Флот в первой мировой войне», т. 1, стр. 101. Поки йшли приготування до неї, німецьке командування отримало агентурні повідомлення зі Швеції про те, що в Данських протоках зосереджуються великі сили Королівського флоту Великої Британії. командувач операцією грос-адмірал принц Генріх отримав наказ припинити підготовку, а кораблям негайно вирушити до Кіля. Російські морські воєначальники на Балтійському моріЕссен М. О.Канін В. О.Непенін А. І.Вердеревський Д. М.Развозов О. В. року при патрулюванні в гирлі Фінської затоки російські крейсери «Паллада» і «Баян» у супроводі міноносців «Мощний» та «Стройний» були атаковані німецьким підводним човном U-26 під командуванням капітан-лейтенанта фон Боркгейма. Внаслідок ураження торпедою «Паллада» затонув з усім екіпажем (598 осіб) внаслідок детонації боєзапасу. «Паллада» став першим російським бойовим кораблем, що загинув у Першій світовій війні.

З жовтня командування Балтійського флоту активізувало постановку мінних загороджень у південній частині моря, на маршрутах життєво важливих для Німеччини комунікації, за якими здійснювалося перевезення зі Швеції залізної руди (до 6 млн тонн на рік). Загалом крейсери «Рюрик», «Росія», «Адмірал Макаров», «Олег» та «Богатир», ескадрені міноносці, мінні загороджувачі «Амур» і «Єнісей», виставили 14 мінних загороджень (всього 1598 мін)Л. Г. Гончаров, Б. А. Денисов. Использование мин в мировую империалистическую войну 1914—1918 гг., стр. 13-14«Флот в первой мировой войне», т. 1, стр. 140, 144—145.. У результаті на мінних полях німці втратили в 1914—1915 рр. панцерний крейсер «Фрідріх Карл», 4 тральщики, 2 або 3 сторожові кораблі і 14 пароплавів. Крім того, в результаті підриву отримали пошкодження крейсери «Аугсбург» і «Газелле», 3 міноносці й 2 тральщики«Флот в первой мировой войне», т. 1, стр. 140.

Восени 1914 року Британське адміралтейство за згодою з російським урядом направило до Балтійського моря групу своїх підводних човнів, головним завданням яких була боротьба з постачанням шведської залізної руди Німеччині. У жовтні 1914 року від берегів Англії вийшла перша партія з трьох човнів класу «E»: E1 (лейтенант-командер Ноель Лоренс), E9 (лейтенант-командер Макс Гортон) і E11 (лейтенант-командер Мартін Данбар-Несміт), які здійснили перехід через небезпечні протоки Скагеррак, Каттегат і вузькі, мілкі Данські протоки. Лоренс і Гортон зуміли прорватися до Балтійського моря, втім човен Несміта наштовхнувся на щільні патрулі і, уникнувши спроби тарану і бомбардування, був змушений повернути назад. Вже 17 жовтня E1 Лоренса атакував старий німецький бронепалубний крейсер «Вікторія Луїзе», але торпеда, занурена занадто глибоко, пройшла повз корабельCompton-Hall, Richard (2004). Submarines at War 1914—1918. Penzance: Periscope Publishing. ISBN 1904381219. pp. 137—138.

6 грудня «Дойчлянд» встановив мінні загородження у Ботнічній затоці поблизу фінських морських портів Порі та Раума. Внаслідок цього три шведські судна Everilda, Luna і Norra-Sverige підірвалися та затонули біля Порі. Через це весь рух між Швецією та Фінляндією був паралізований на декілька днів.

У грудні 1914 року до складу Балтійського флоту увійшла серія з чотирьох російських найсучасніших лінійних кораблів «Полтава», «Гангут», «Петропавловськ» і «Севастополь», що докорінним чином змінило розклад сил в акваторії моря. Також флот посилили 2 новими ескадреними міноносцями («Забіяка», «Побєдитель»), 3 великими («Барс», «Вепр», «Гепард») і 2 малими («Сом», «Щука») підводними човнами.