Притча про блудного сина — одна з найвідоміших притч Ісуса Христа. Міститься в Євангелії від Луки 15:11-32 Нового Заповіту. Сюжет цієї притчі, на думку багатьох учених та богословів, у символічній формі ілюструє взаємовідносини між людиною та Богом. Син спочатку відходить, а потім повертається до батька, ніби людина повертається до свого небесного Отця БогаФеофилакт Болгарский, архиеп. Охридский, «Благовестник, или толкование на святое Евангелие от Луки», М.: Лепта, 2006, ISBN 5-98194-023-9 ..

Притча про блудного сина є дуже поширеним сюжетом багатьох витворів мистецтва.

Зміст

Значення

У притчі розповідається про юного сина, який обтяжувався турботливою опікою свого батька й у своєму безумстві зважився на зраду йому. Він випросив у батька свою частину маєтку — і пішов в «далеку країну». Під цим нерозумним сином Євангеліє розуміє кожного грішника. Зрада Бога людиною зазвичай виражається в тому, що вона, отримавши від Бога «свою частку» — все, дароване йому від Бога в житті, — перестає вірити в Бога, перестає думати про Нього і боятися Його — і, зрештою, забуває про Його закони.

У притчі батько — це Бог, а блудний син — грішник, що кається. На блудного сина схожа кожна людина, яка душею своєю відходить від Бога і веде розбещений, свавільний (грішний) спосіб життя; своїми гріхами вона губить свою душу і всі дари (життя, здоров'я, силу, здібності), які отримала від Бога. Коли ж грішник, опам'ятавшись, приносить Богу щире покаяння зі смиренням і надією на Його милосердя, то Господь, як Отець милосердний, радіє з ангелами Своїми наверненню грішника, прощає йому всі його беззаконня (гріхи), якими б великими вони не були, і повертає йому Свої милості та дари.

Розповіддю про старшого сина Спаситель навчає, що кожен християнин повинен від усієї душі бажати усім спасіння, радіти наверненню грішників, не заздрити Божій любові до них і не вважати себе гідним Божих милостей більше, ніж ті, хто навертається до Бога від свого попереднього гріховного способу життя.

Примітки

Посилання

Блудний син — біблійна притча / ред. Гедзь В. С., Гурченко М. О.