Інешкіпазія () або ерзянська віра ( — «національна ерзянська віра») — традиційна політеїстична релігія ерзян, що містить елементи пантеїзму. Назва походить від імені верховного бога Інешкіпаза. Типологічно віра ерзян близька до міфології Шумеру, Греції, Риму, германців, скандинавів, слов'ян.
Інешкіпазія широко практикується серед ерзян, поряд із православним християнством, у рамках двовір'я. Нерідко під час двунадесятих свят відправляють і традиційні ерзянські культи.Филатов С. Б. Мордовское (эрзянское) язычество (эрзянь познэнь озномат) // Современная религиозная жизнь России. Опыт систематического описания / Отв. ред. М. Бурдо, С. Б. Филатов. — М.: Логос, 2006. — Т. IV. — С. 150—155. — 366 с. — 2000 экз. — ISBN 5-98704-057-4. Лише 2 % ерзян є прибічниками чистої інешкіпазії і не практикують християнства.Шнирельман В. А. Назад к язычеству? Триумфальное шествие неоязычества по просторам Евразии // Неоязычество на просторах Евразии / Сост. В. А. Шнирельман. — ББИ, 2001. — С. 152—153. — 177 с. — ISBN 5-89647-050-9.
Для інешкіпазії нехарактерні ієрархічні релігійні структури: духовні управління, центри, місії, духовні навчальні заклади тощо. Соціальним фундаментом для традиційної релігії ерзян є родина, рід та громада. Традиція навчання і підготовки жерців була цілковито втрачена вже у XVIII ст. Починаючи з ХІХ ст. ерзянськими жерцями на виборних засадах є жінки, а рідше і чоловіки. Мокша, найбільш споріднений із ерзянами народ, практично повністю втратив традиційні вірування і цілковито прийняв християнство.Попов Н. С. Мордвы верования // Религии народов современной России: Словарь / Ред-кол.: Мчедлов М. П. (отв. ред.), Аверьянов Ю. И., Басилов В. Н. и др.. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Республика, 2002. — С. 67—68. — 624 с. — 4000 экз. — ISBN 5-250-01818-1.
Віровчення Інешкіпаз задумав заснувати життя. Він створив світ і всі земні творіння, вінцем яких є людина. Інешкіпаз творить з нічого своїм словом, своєю думкою. Людина створена тому, що Інешкіпаз вирішив зробити її господарем світу. Свідомість вкладена в людину Інешкіпазом, вона є не властивістю людського мозку, а автономною субстанцією мислення, що має матеріальний і нематеріальний початок. Після створення світу свідомість стає властивістю всього космосу. Згодом свідомість (душа) дарується людині матір'ю-богинею Анге-Патяй при її народженні. Кожна людина наділена особливою і неповторною свідомістю, завдяки чому люди відрізняються один від одного. Як космічна субстанція свідомість не має початку в часі і просторі, вона наповнює весь світ. Суб'єктом свідомості виступає Інешкіпаз.
Життя Життя — творіння Інешкіпаза. Життю передують хаос, безмежна вода і темрява. Вища субстанція життя — людина, господар землі. Сенс життя — в промислі Інешкіпаза, в існуванні людини за законами гармонії, розуму, краси. Діяльними персонажами життя є божества, деміурги і культурні герої, що сприяють людині в її господарській, суспільній, сімейно-побутовій, моральній, естетичній та іншій діяльності. Боги одухотворюють життя, наповнюють поезією і красою. Жити значить мислити, працювати, шанувати бога, дотримуватись звичаїв, обрядів, законів, сприймати красу. Життя поділяється на земне — світ людей і небесне — світ богів, потойбічне — світ мертвих, позамежне — світ нечистої сили, демонів. У світі людей життя відміряне, в світі богів — вічне і незмінне, в світі мертвих — нерухоме, безструктурне, в світі нечистої сили — тупикове, анти-життя. Життя існує в космосі, в просторі і в часі.
Творець і людина Життя не народжується само по собі, а створюється. Тому єдиною його субстанцією є Творець. Творець визначає субстратні, функціональні, структурні, просторово-часові та інші параметри світу. Бог творить світ, щоб заснувати життя, створюючи яке, реалізує свою сутність. Як творець всього сущого, батько і мати світу, він піклується про його добробут, створює для нього богів-покровителів. Центральна фігура світобудови — людина. Крім бога, в творінні людини бере участь Чорт. Тому людині притаманні позитивні і негативні якості. Однак духовна субстанція в людини закладена богом, і тому в ньому переважає розумне, світле, добре. Як творіння, як сутність вторинного порядку, людина не має самостійної ідеї, не виконує самостійної місії на землі, сенс її буття — виконання божественного призначення.
Духовні вподобання людини — краса і любов, соціальні — рівність, справедливість, добробут. Відносини людини з богами здійснюються за допомогою молитви, жертвопринесень, приватних і громадських молінь, шлюбних зв'язків. Всі об'єкти і явища світу представляються живими, наділеними душею і розумом, а деякі — мають людську подобу. Людина, тварини і рослини здатні перевтілюватися один в одного.
Час і простір Простір і час не є властивостями природи (тривалість і структура предметів і процесів), а самостійні сутності, незалежні від предметів і процесів. Час, подібно божеству, панує над усім, дає життя конкретним істотам і предметам і забирає його у них. Життя розумне і запрограмоване, що проявляється у звичаях, традиціях, обрядах. Жити — значить здійснювати визначену ідею, мету, задум.
Твердь земна Чам-Пас і Шкай творять землю з піску, піднятого з дна моря Шайтаном, Інешкіпаз створює з нічого своїм словом, думкою. Поняття про землю не має чіткої визначеності.
Під землею мається на увазі або суходіл, на якому живе людина, тварини і рослини, або Земля як планета з морями, океанами, річками, лісами, полями, горами тощо. Земля тримається на трьох рибах — осетер, севрюга, білуга, що плавають у первородному Океані під трьома її кутами. Первородний Океан не має меж у часі і просторі. Однак в деяких міфах говориться, що Інешкіпаз спочатку створив небо, потім землю, потім воду, океан.
Обряди
Ерзя ніколи не мали ідолів чи зображень богів. Поклонялися суто природним стихіям, священним деревам — дубу, липі, березі, в'язові, до яких приносили жертви, однак ніколи не визнавали їх божествами. Ерзя вірили в єдиного верховного бога, від якого залежить весь видимий і невидимий світ. Ерзя, терюхани і каратаї називають його Паз, Верепаз, Інешкіпаз.
Молитовні обряди (ерз. oznoma) постійно супроводжують ерзю в житті. Від народження і до смерті життя ерзян супроводжують різні обряди. Головні з-поміж них:
Лємєнь путома кой (ерз. Lemeń putoma koj) — обряд наречення, надання імені новонародженому.
Тундонь ільтєма кой (ерз. Tundoń iĺtema koj) — обряд зустрічі весни. Обряд справляли тоді, коли жінки зустрічали перших птахів та просили в богині Землі Масторави гарної погоди для посівної.
Раськень Озкс (ерз. Raśkeń Ozks — «Родове Моління») — обрядове свято, народне (родове) моління. У старі часи Раськень Озкс проводили нечасто, це відбувалося раз на 20-40 років; на одне покоління припадала, таким чином, лише одна або дві таких події. Востаннє це було 25 вересня 1629 року. Тоді царський уряд заборонив проведення цього язичницького свята, і заборона діяла 370 років. Проте традиції Раськень Озкс продовжували підтримуватись неофіційно. Люди збиралися в місцях старовинних мольбищ: в лісах, на полях, на кладовищах. Кожна ерзянська волость мала по декілька великих мольбищ. Вже похрещені ерзяни таємно продовжували приносити жертви своїм давнім богам.Т. А. Салаева. Обряд «Раськень Озкс» у мордвы-эрзи: традиции и современность . Журнал «Инновационная наука» № 10, 2015, с. 31-32 (рос.)
Інетнень Ютамост (ерз. Inetneń Jutamost — «Явлення Великих») — обряд вшанування померлих. Буквально перекладається як «Явлення Великих». На будь-яке святкування чи збори ерзяни завжди запрошували своїх попередників, які жили задовго до них. Це була свого роду невидима нитка, що пов'язувала минуле і сьогодення народу, не давала забути померлих. Під час ерзянського моління неодмінно звучить молитва-звернення до предків. Цю молитву слідом за Озавою повторюють всі молільники. Після того, як померлі незримо встають в лави живих молільників, починається Інетнень Ютамость. Озава проголошує: «Pingede-pingeń Ěrämo Tüštä Inäzoronteń!» («Одвічне життя царю Тюшті!»). На вершину Маара піднімається легендарний ватажок Тюштя і вітає нащадків. Далі викликаються стародавні інязор Пургаз, Алабуга, Баюш, історичні та сучасні суспільні та культурні діячі ерзян (наприклад, скульптор Степан Ерзя, письменник Артур Моро, громадський діяч Йовлань Оло).
Кулицянть лайшемазо (ерз. Kulycänt́ lajšemazo) — обряд оплакування, прощання з небіжчиком.
Пантеон богів Боги в ерзян поділяються на земних і небесних. Земні — ті, які оточують людину, пов'язані з домівкою — Кудава (kudo — «будинок»), Кардазава (kardaz — «двір»), Юртава (jurt — «основа будинку»). Деякі земні боги уособлюють родючість: Норовава (norov — «родючість»), Паксява (paksä — «поле»), Вірява (viŕ — «ліс», ava — «жінка»). Свою класифікацію мають і небесні боги — в залежності від виконуваних «функцій» і ступеня могутності. Крім єдиного вічного бога ерзя визнають створених ним добрих і злих духів. За народними віруваннями духи, як і люди, плодяться, і їх в світі безліч. Скрізь, на всякому місці, невидимо присутнє якесь божество, яке виконує повеління верховного бога або призначене ним для управління будь-якою частиною всесвіту.
Святині Велике дерево (Дерево миру) — сприймається ерзянами як найбільш конкретний вияв світобудови. Такими деревами, що втілювали універсальну концепцію світу, могли бути могутній дуб (ерз. ěčke tumo), береза (ерз. kilej), яблуня (ерз. umarina). Характерними ознаками такого дерева є здійняті до гори гілля, велика крона, потужний стовбур, розгалужене коріння, що сягає глибоко під землю. На його віттях збираються боги, щоб вершити долі людей та Всесвіту. Образ Великого дерева тісно пов'язаний із образом Великого птаха. Великі дерева для ерзян — це сакральні місця, де відбуваються моління. Однією з найважливіших функцій такого дерева є заступництво над родючістю ерзянських земель. Під час таких молінь відбувались жертвопринесення: кров закладеної худоби виливалася на коріння дерев, а знята шкура вивішувалась на гіллях. Цей ритуал символізував своєрідне годування Великого дерева — пристановища богів. Ерзяни сіл Сабаєво і Давидово Кочкуровського району труни з мерцями підвішували на гілках дерев. Цей обряд символізував відправлення душі у загробне життя. Велике дерево у цьому обряді слугувало порталом у потойбічний світ.
Великий птах (ерз. Inenarmuń) — сакральний образ ерзянської міфології.Кильдюшкина И. К. «Иненармунь» — визитная карточка Мордовии / И. К. Кильдюшкина, К. Г. Киселева, Л. Н. Липатова. // Центр и периферия. — 2015. — № 2. — С. 58–69.Юрчёнкова Н. Г. Иненармунь (Великая птица) в древнемордовской мифологии // Актуальные проблемы литературоведения и методики преподавания литературы. — Саранск, 1996 Великий птах втілювався в образі гуски (ерз. macej), лебедя (ерз. loksej), качки (ерз. jaksärgo). Великий птах виконував функцію творення об'єктів природи, космічних сил, впорядковував світ. Поєднував у собі три стихії: землю (птах може ходити), воду (плавати) і повітря (літати). У деяких міфах Великий птах виступає в образі посланця богів, що приходить до старих людей і людським голосом промовляє загадки, розгадати які несила нікому.
Із Великим птахом в ерзянській міфології пов'язано кілька сюжетів. В одному з них він пірнає на дно Первородного океану і здіймає з його дна пісок та мул, з яких виникає суша. Продовженням цього міфу є оповідь про подальше творення світу з яйця, знесеного Великим птахом у віттях Великого дерева. Із верхньої частини розколотого яйця утворилось небо, з нижньої — земля, а з жовтка — сонце, з білка — місяць. З інших яєць з'являлись боги, люди і тварини. Образ Великого птаха присутній і в матеріальній культурі ерзян. Так, під час розкопок одного з древніх ерзянських поселень, виявлено бляху з кованої срібної пластини із зображенням птаха. Такі бляхи використовувались як прикраси лише заможними жінками, які носили їх на шиї на рівні живота (захищали жіноче лоно від чаклунства і злих духів).
Вивчення ерзянських вірувань