Ре́вбинці — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Іркліївської сільської громади. Розташоване за 12 км від селища Чорнобай. Площа населеного пункту — 455,19 га. Чисельність населення — 624 особи, 402 садиби. Село розташовано на березі річки Ірклій.
Походження назви Назва, очевидно походить від імені першого поселенця Ревби, хоча існує ще одна версія, що ім'я першого поселенця звали Ребрій. Винекло поселення на вільних військових землях, і першими його поселенцями були вихідці із запорізького реєстрового козацтва.
Історія Перша документальна згадка про Ревбинці датується 1730 роком.
За Гетьманщини село Ревбинці входило до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, та з 1757 року, у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.
З 1762 року у селі церква Іоанна Богослова.
Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Ревбинці у 1781 році ввійшли до Городиського повіту Київського намісництва.
За описом Київського намісництва 1781 року в Ревбинцях було 147 хат. За описом 1787 року в селі проживало 449 душ. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власника: бунчукового товариша Максима Требинського.Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 269
У ХІХ ст. Ревбинці були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії.
Село є на мапі 1812 року.
У 1910 р. з 377 господарств 341 було козацьке, 27 селянських та інших станів. У селі проживало 1995 осіб з 1977 десятинами орної землі.
З 1923 р. Ревбинці увійшли до Іркліївського району і налічували 542 господарства з 2430 десятинами землі. Цього ж року була організована сільськогосподарська артіль «Червона нива», а 1929 р. — 3 колгоспи: «Червона сім;я», «Вічне життя», «Нове життя», які у 1931 р. об'єдналися в один «Перемога», що в 1933 р. розділено на 2 — «Перемога» та ім. Кагановича. У 1937 р. у селі почав діяти ФАП.
Під час німецько-радянської війни було мобілізовано 612 жителів села, 178 осіб загинуло на фронтах. Визволили село гвардійці 35-ї танкової бригади 3-го механізованого корпусу Степового фронту. 115 Фронтовиків відзначені урядовими нагородами. У пам'ять про загиблих встановлено обеліск Слави і пам'ятник солдату-визволителю.
У серпні 1950 року колгосп села Ревбинці укрупнено в одне господарство — колгосп ім. Щорса, з 2000 р. КСП ім. Щорса реорганізовано в СТОВ ім. Щорса. Господарство має зерновий та м'ясно-молочний напрям.
Сучасність Діють Будинок культури на 350 місць, дошкільний заклад, НВК, ФАП, відділення зв'язку, філія Ощадбанку, історико-краєзнавчий музей (1200 експонатів) та зала бойової слави.
Село електрифіковано та газифіковано, забезпечено водопостачанням; жителів обслуговує телефонна станція на 150 номерів.
Природно-заповідні об'єкти Біля села розташовано гідрологічний заказник місцевого значення Ревбинський.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКіл-тьЧасткаукраїнська84198.59%російська91.06%вірменська30.35%Усього853100%
Відомі особистості В поселенні народився: Собко Павло Іванович (1988—2022) — громадський діяч, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Топчій Василь Васильович (* 1959) — український правник.
Галерея
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)
Примітки