Зе́нон Павло́вич Пеле́нський (псевдо: «Зеленко», «Ходя», «Пакс», «Франк»; * 26 липня 1902 с. Тулиголове, Городоцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії — † 30 жовтня 1979, Мюнхен, ФРН) — український політичний діяч, член УВО, член-засновник ОУН, крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях (листопад 1929 — червень 1930), в'язень польських тюрем, діяч УНДО, член-засновник УГВР.
Життєпис
Вищу освіту здобув у Берліні, водночас працюючи берлінським кореспондентом «Діла», співредактором журналу «Розбудова нації» у Празі.
У лютому 1929 на західно-українських землях було сформовано першу Крайову Екзекутиву ОУН у такому складі: Богдан Кравців — Крайовий Провідник; Зенон Пеленський — заступник Крайового Провідника і політичний референт; Степан Охримович — організаційний референт; Зенон Коссак, член СУНМ і УВО — бойовий референт; Степан Ленкавський — ідеологічний референт; Михайло Колодзінський, член СУНМ і УВО — референт військового вишколу; Іван Габрусевич — керівник підреферентури юнацтва.
Було вирішено організувати видання під польською окупацією леґальної української націоналістичної преси. Цією справою зайнявся особисто Зенон Пеленський, він відкупив інформативний тижневик «Український Голос», що виходив у Перемишлі, від тогочасного його видавця проф. Ґреґолинського і перетворив його на «орган націоналістичної думки», перебравши у свої руки редакторство.
Пізніше не полишав редакторської роботи і був головним редактором видань: «Свобода», щоденника «Новий час» та місячника «Шлях Нації» у Львові.
Після загибелі 30 вересня 1930 р. Юліяна Головінського керівництво Організацією Українських Націоналістів на західньоукраїнських землях перебрав організаційний референт КЕ ОУН Степан Охримович, який зробив деякі зміни в складі Крайової Екзекутиви. Зі складу колишньої КЕ вибули Богдан Кравців, ув'язнений у зв'язку з нападом під Бібркою і засуджений на З роки тюрми, і Зенон Пеленський покликаний восени 1930 року до польського війська і пізніше теж засуджений на бібрському процесі на 3 роки тюрми.
Зенон Пеленський був співтворцем УГВРМ.Прокоп. У 40-і роковини протинімецької боротьби. // «Сучасність» (Мюнхен), 4.10.1981. (у Президії УГВР від 1944)П.Содоль. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк, «Пролог», 1994. і одним із засновників ЗП УГВР і ОУН-зЮ.Римаренко. З ким і проти кого. Нариси і статті. — К.: «Дніпро», 1983..
На еміграції у Мюнхені редагував тижневик «Українська трибуна», «Український самостійник».
1955—1967 — член редакції радіо «Свобода», голова Спілки українських журналістів на еміграції.
Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені.
Звернення Воюючої України до всієї української еміграції
Під «Зверненням Воюючої України до всієї української еміграції» (жовтень 1949)Звернення Воюючої України до всієї української еміграції стоїть підпис-псевдо неідентифікованого члена УГВР Професор Г.Зелений. Є припущення, що Г.Зелений, а також професор Зенон Зелений, що постійно згадується у книзі «Обмануті надії. Спогади колишніх юнаків протилетунської оборони», — це Зенон Пеленський.
Родина Дружина Зенона Пеленського Ольга померла 29 вересня 1962 року в США після тривалої хвороби.
Дочка Марта навчалась на хіміка в одному з американських університетів.
Публіцистика Ідея української соціальності.// Розбудова Нації. — Прага. — жовтень-листопад 1928 року. — с. 363—371.
Примітки
Джерела та література Герасимова Г. П. Пеленський Зенон Павлович // Дужий П. Роман Шухевич — Політик, Воїн, Громадянин
Мірчук П. Нарис історії ОУН. Перший том: 1920—1939. Померла дружина З. Пеленського // Свобода. — 1962. — Ч. 188 (2 жовт.).
Посилання Реєстр старшин УПА, провідників ОУН та членів УГВР http://forum.ottawa-litopys.org/documents/dos0101_u.htm#З