Охоронна зона Антарктиди — територія, що охороняється в рамках системи Договору про Антарктику .Antarctic Protected Areas explained by the Antarctic Treaty System У цій системі є три типи заповідних територій:
Спеціально захищена територія Антарктики (АСПА) у рамках узгоджених заходів щодо збереження фауни та флори Антарктики (1964 р.) та Додатку V до Протоколу з навколишнього середовища (2002 р.) Спеціально керована територія Антарктики (ASMA) згідно Додатку V до Протоколу з навколишнього середовища (2002) Історичний пам'ятки чи пам'ятники (HSM)
Для захисту цих районів були розроблені рекомендації для вчених та інших відвідувачів.
Історія укладання договору Територіальні претензії на землю Антарктиди почалися ще в 1908 році, коли сім країн висунули претензії між ними і 1943 року. Ці країни були Аргентина, Чилі, Австралія, Велика Британія, Нова Зеландія, Норвегія та Франція.
Коли Велика Британія запропонувала трьом країнам сперечатися зі своїми справами в Міжнародному суді в 1947 та 1955 роках, Аргентина та Чилі відмовилися. Тоді було запропоновано, щоб ті, хто цікавився континентом, відкинули свої розбіжності і мали спільний контроль над ним. Інші пропозиції, подані перед країнами Організації Об'єднаних Націй, намагалися створити міжнародну угоду про управління Антарктикою і навіть створити піклування ООН. Але всі вони не змогли здобути тягу.
Договір про Антарктику окреслив захист континенту та ефективно припинив напруженість над територіальними претензіями. Хоча договір не змушує будь-яку країну відмовитися від свого права на територіальні претензії або позбавляти суверенітет над цією землею, вона перешкоджає країнам-членам заявляти про ці вимоги через будь-яку мирну діяльність.
У преамбулі говориться: «… в інтересах всього людства, що Антарктида буде назавжди продовжувати використовуватись виключно в мирних цілях і не стати ареною або об'єктом міжнародних розбрат». Стаття 1 призводить до вимоги миру, забороняючи будь-яку військові дії, бази та випробування зброї. Стаття V навіть забороняє ядерні вибухи та розпорядження ядерним матеріалом на континенті, фактично усуваючи ядерні випробування або безпосереднє забруднення в Антарктиці.
З цього часу Договір про Антарктику включав інші угоди, які спільно називають системою Договору про Антарктику (АТС), і тому має кількість членів. У 2015 році на території Антарктиди було 50 країн, що належать до АТС.
Див. також Антарктичний договір Демографія Антарктиди Телекомунікації Антарктиди Антарктика
Примітки
Посилання Офіційна база даних заповідних територій Антарктики на вебсайті системи Договору про Антарктику.