Каплі́вка — село в Хотинській міській громаді Дністровського району Чернівецької області України.
Історія Вперше Каплівка (Капельовка) згадується в писемних джерелах XVIII ст. У документах Кишинівської духовної консисторії у справах Хотинського повіту за 1811-1829 рр. За архівними даними село засновано 1756 році. Джерела також згадують про виникнення с.Каплівка колишній голова сільради Леонід Кирилович Рижий і секретар Антон Руснак, які в «Короткій історичній довідці», поданій до районного архіву в 1964 чи 1965 році записали, що село Каплівка засновано 1420 році.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 900 осіб (463 чоловіків та 437 жінок), налічувалось 140 дворових господарств, існувала православна церква.
Станом на 1886 рік у власницькому селі Данкоуцької волості мешкало 1022 особи, налічувалось 231 дворове господарство, існували православна церква та школа.
З 1991 року в складі незалежної України.
01 жовтня 2023 року селі Каплівка парафія церкви Івана Богослова перейшла з Московського патріархату в Православну Церкву України. Вперше в місцевій церкві пролунала молитва українською мовою.
Походження назви Саме від слова "Каплиц" варто шукати походження назви села Каплівка, а не від слова "капличка", бо в ті часи, коли з'явилось село, капличок не будували. Є висновки, що село належало засновнику або його слузі (управляючому) на прізвище Капліц. Це міг бути хтось із представників турків (тоді села вручались заслуженим солдатам чи офіцерам турецького гарнізону з Хотина).
Інший варіант походження назви села: Територія Хотинщини вважалась частиною Молдавського воєводства, то назва села Каплівка могла бути від смолдавського "сар" - географічно означає "мис" - тобто "ріг", "рогу" чи "виступ". Дехто припускають, що назва села могла бути і від того, що на річці Мегерці є невеличкий водоспад, де вода капає, звідси могло виникнути слово Каплівка, бо справді в глибокій долині потоку є такий водоспад, названий в народі "бульбони", утворений на місці перетину потоки вапнякової товщі. Сьогодні невеличкий водоспад з прилеглою територією оголошений карстово-спелегічною пам'яткою природи місцевого значення.
Географічна характеристика Село Каплівка розташоване в північно-східній частині Хотинського району (сьогодні Дністровського району) Чернівецької області 48°26′50″ пн. ш. 26°30′34″ сх. д.
Сусідніми селами є: з півдня Данківці, із південного заходу Ворничани; з північного заходу Рукшин; з півночі м.Хотин; з північного сходу Анадоли; зі сходу Кельмецького району – Оселівка і Лінивці.
У фізико – географічному відношені село розміщено на правому схилі Дністра в його середній течії.
Відстань до районного центру — 9 км, 20 км від залізничної станції Мамалига, до Івано-Франківська — 216 км.
Рельєф місцевості горбистий. Місцевість багата мінеральними, будівельними матеріалами. Особливо є високоякісна глина, пісок, невичерпані запаси вапняку. Клімат має виражені риси континентального клімату. Середня температура липня +20°, сума опадів цього місяця становить біля 70 мм, зима триває 4-5 місяців. Середня температура січня -5,6°. Літом опади випадають часто у вигляді злив. Найхолодніший місяць – січень. Але за останні роки температура значно вища.
Ґрунти вилужені опідзолені чорноземи. Рослинність лісостепова. Ліси збереглись лише на горбистих місцях. В лісах переважають граб, дуб, липа та інші. Степові ділянки розорені, степова рослинність збереглася лише на узліссі, по горбах, на схилах ярів. Типовими представниками є зубчатки, копиль та ін. Тваринний світ досить багатий і різноманітний. Водяться зайці, лисиці, косулі, багато є гризунів (миші, щурі, тушканчики), зустрічаються їжаки, кроти. Постійно живуть дятли, ворони, сороки, горобці.
У промисловому відношенні село розміщено у низькоіндустріальному районі із слабодиверсифікованою галузевою структурою, значним переважанням виробництва харчової промисловості, низьким рівнем розвитку промисловості (машинобудування, металообробки, легкої та деревообробної промисловості).
Вперше назва вулиць у с.Каплівка з’явилось наприкінці 80-х років XX ст.
Вулиці: Шевченка, Кобилянської, Хотинського повстання, Андреєва, і тд.
Провулки: Гагаріна, Українська, Незалежності, Л.Українки, Грушевського.
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська145399.45%російська50.34%румунська20.14%білоруська10.07%Усього1461100%
Пам'ятки Кам'яний Яр — лісове урочище та природна пам'ятка місцевого значення. Бульбони — карстово-спелеологічна пам'ятка природи.
Мікротопоніми села Каплівка Андрієвське поле — належало колгоспу ім. Андреєва
Конопельське поле — так назвали, так як там колись сіяли коноплю.
Поповий яр — яр знаходився за землями, які колись належали попові.
Руде — пшеничне поле, яке належало родині Рудим, вони мали свій рід і на вигляд вони мали всі руде волосся.
Млин “Закарковича” — так жителі села називали керівника млина.
Мацюківська долина — урочище при кому розташоване село, назва із народного повіря, походила від одного магната, який оселився в селі.
Поле “Чобіт” — назва поля пішла від форми самого поля, жителям села нагадувало чобіт і так почали називати поле.
Поле “Коло верб” — колись на цьому місці росли верби і в народі почали так називати.
Кам’яний яр — лісове урочище та природна пам'ятка місцевого значення. Являє собою штучно насаджений лісовий масив із розташованими в ньому водними об’єктами (три ставки, джерела).
Став “На валу” — так жителі називали, тому що думали, що цей став допоможе їм для захисту від ворога.
Став “Середня гора” — в честь того, що недалеко знаходиться від середнього горба, але жителі називали його середня гора.
Печера “Рута” — вхід вскритий у 1999р. по контакту гіпсів з ратинськими вапняками у покрівлі. Здавна відома місцевому насеенюю, проте вхід був засипаний під час видобування вапняків у 50-х роках 20 століття. Досліджена частина лабіринту закладена по щілинам в зоні дроблення гіпсів. Коридори низькі і вузькі. Входить до складу карстово-спелеологічної пам’ятки природи місцевого значення ‘Бульбони’.
Хащі — насаджений жителями ліс за вказівкою місцевого дяка.
Розирен — цю частину села називають перша версія, що колись тут вирощували рози, а друга версія, що колись у пана було звати дівчинку Розарена, але вона померла коли їй було 2 роки, і вирішили так назвати, але зараз то більше схиляються, що це було в честь доньки пана.
“Бульбони” — карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Розташована в межах Хотинського району Чернівецької області, біля сіл Анадоли і Каплівка. Статус надано для збереження мальовничої долини Каплівського потоку з водоспадами і цінними карстово-спелеологічними утвореннями.
Лисий горб — населення села так називають цю частину села в честь того, що на даний момент тут нічого не росте навіть трава.
Старе і Нове кладовище — це так називали, бо на старому кладовищі ховали найстарших членів села, а на нове кладовище називають, бо на старому кладовищі вже не вистачало місця і вирішили виділити територію для нового і так у селі на даний момент є два кладовища.
Пекарня “Зерно” — дана пекарня є закрита, але сюди наймалися населення на роботу, а чому зерно, бо там пекли хліб з зерна яке було вирощено на полі “Руде”.
Вулиця Центральна — дана вулиця розташована в центрі села біля сільської ради.
Вулиця Бойової слави — дана вулиця була назва в честь полеглим у Хотинські битві.
Вулиця Андреєва — дана вулиця була названа в честь колгоспу ім. Андреєва.
Вулиця Чапаєва — називалася на честь Василя Чапаєва, командира 25-ї дивізії Червоної армії, учасника Першої світової та Громадянської війни в Росії.
Вулиця Кірова — найкоротша вулиця в селі біля тракторної бригади.
Вулиця Комсомольська — радянська окупаційна назва вулиць у деяких населених пунктах України, названа на честь комуністичної молодіжної організації ВЛКСМ (Всесоюзний Ленінський комуністичний союз молоді).
Вулиця Гагаріна — в честь льотчика–космонавта СРСР Юрія Олексійовича Гагаріна.
Вулиця Суворова — в честь пана Суворова.
Вулиця Шевченка — на честь письменника Тараса Шевченка – це є найдовша вулиця села.
Особистості Дудка Мефодій Степанович (*1919-1979) — нагороджений орденами Червоної Зірки та Слави 3-х ступенів; Кушнір Юрій Іванович (1978—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017. Нестеровський Петро Артемович — український фольклорист, етнограф, педагог. Каплівська спелео-карстова ділянка:
Каплівська спелео-карстова ділянка — Печера «Рута». Хотинський район, с. Каплівка. Довжина 35.5 м, амплітуда 3 м, плошща 31 м/2, об'ем 25 м, абс. відмітка входу 180 м. Знаходиться в 1 км на схід від села у стрімкому правому схилі долини Каплівського потоку. Вхід вскритий у 1999р. по контакту гіпсів з ратинськими вапняками у покрівлі. Здавна відома місцевому населенню, проте вхід був засипаний під час видобування вапняків у 50-х роках XX століття. Досліджена частина лабіринту закладена по щілинам в зоні дробленя гіпсів. Коридори низькі - 0.5 -1.0 м і вузькі - 0.6-1.2 м, підлога утворена суглинками і глинами. Відмічений протяг повітря, що свідчить про наявність в глибині масивів достатніх об'ємів порожнин. Входить до складу карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Бульбони» (Рішення 11 сесії Чернівецької обласної ради 23 скликання №82-11/2000 від 16.06.2000р.). Ініціатор і виконавець В. Коржик. Топозйомка ЧСК «Троглодит» 1999р. (К. Кплуга, О. Палагута, В. Коржик, М. Палагута, Б. Маркович, О. Єгоров).
Культурна спадщина мальовничої Каплівки Маланка:
Український народ так відзначав здавен день преподобної святої мучениці Маланії (13 січня): перевдягались, i сільська «трупа» місцевих «акторів» бігала від хати до хати. Називалось це дійство Маланкою. Зараз цей день співпадає з християнским святом, Щедрим вечором, тому в народній традиції обидва свята об’єдналися.
В деяких регіонах України свято Маланки забулося. Маланка, або Переберія, як її тут називають — справжній народний карнавал. Маланка – дійство поза межами християнською церкви, вона кардинально інша, вільна, стихійна, не має тих кордонів.
За твердженням фольклористів та туристів, найцікавіша та особливо багата традиціями Маланка у Каплівці, на яку щороку збираються тисячі гостей із усього краю і з-поза його меж.
У селі Каплівка Чернівецької області, поблизу кордону з Румунією зберігся унікальний старовинний звичай ходіння по хатах із «кониками». Зазвичай це двоє хлопців, що одягнені у костюми коней, разом із вояками, Маланкою та музикантами ходять у переддень свята вітати газдів, а як трапиться неодружена дівчина в хаті, танцюють із нею, аж доки не відкупиться грішми або солодощами.
Маланку (увесь цей перебраний народ) господар вгощає або дає грошей. Вона дякує і бажає господарю усіляких гараздів. Гроші зараз збирає найбільш адекватний або неперебраний хлопець, найчастіше на потреби церкви.
По дорозі переодягнені веселять народ: пристають до чоловіків, підкидають дівчат, лякають дітей. Дорогами проїжджають машини з гучною музикою, також «переодягнені».
Після півночі групки перебраних збираються на перехрестях вулиць на «сходини» – огляд сил перед завтрашнім дійством.
Маланкування може тривати аж до обіду 14 січня на Василія.
Із давніх-давен парубки готуються до Маланки заздалегідь. Вчать колядки, роздають ролі, шиють костюми та інше знаряддя. Багато речей виготовляються «на сміх». Усі ці творіння дбайливо зберігаються i вдосконалюються.
Із часом маски i персонажі оновлюються під впливом злободенних проблем та модних віянь, образи політиків останнім часом є щороку. Святкування у такому форматі відбувається вже понад 100 років. Проте немає одних i тих же персонажів навіть у сусідніх. В кожному роблять по-своєму.