Єго́р Лє́тов (, справжнє ім'я: І́гор Фе́дорович Лє́тов, ; 10 вересня 1964, Омськ, Омська область, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, Союз Радянських Соціалістичних Республік — 19 лютого 2008, Омськ, Омська область, Росія) — «патріарх сибірського панк-року», поет, лідер гурту «Гражданская оборона», радянський рок-музикант, один з найяскравіших представників панк-течії на території СРСР та СНД.
Життєпис
Ранні роки Ігор Лєтов народився 10 вересня 1964 року в Омську. Мати — Тамара Георгіївна Лєтова (Мартем'янова) (24 травня 1935 року — 13 липня 1988 року), батько — Федір Дмитрович Лєтов (31 березня 1926 року — 9 травня 2018 року) — військовий, у 1990-х — секретар райкому КПРФ в Омську, брат — музикант, саксофоніст, імпровізатор Сергій Лєтов (24 вересня 1956 року).
1980-ті Музичну діяльність розпочав на початку 1980-х років в м. Омську, сформувавши разом з Андрієм «Боссом» Бабенко у 1982 році рок-гурт «Посев», названий на честь суспільно-політичного журналу НТС. Перший виступ Лєтова (на бас-гітарі) відбувся наприкінці 1983 року в гуртожитку МІФІ, у складі імпровізаційного ансамблю Сергія Курьохіна.8 листопада 1984 року Лєтов і (Кузя Уо) заснували рок-гурт «Гражданская оборона», також відомий під абревіатурами „ГрОб“ і „ГО“. Цю ж абревіатуру Єгор Лєтов використовував для назви своєї домашньої студії („ГрОб-Records“). На початку своєї діяльності музиканти „Гражданской обороны“ внаслідок політичних гонінь з боку влади були вимушені записувати свої музичні альбоми в напівпідпільних квартирних умовах. У 1987—1989 роках Лєтов і його однодумці записали досить багато альбомів „Гражданской обороны“ („“, „“, „Мышеловка“, „“, „Некрофилия“, „Так закалялась сталь“, „“, „Всё идёт по плану“, „“, „“, „”, „Армагеддон-попс”, „”, „”), водночас записувалися альбоми проєкту „“ (Єгор Лєтов, , ): , , тощо, розпочалася співпраця Лєтова та Янки Дягілєвої. Всупереч напівпідпільним існування музикантів і їхньої так званої ГрОб-студії, до кінця 1980-х, особливо, на початку 1990-х років вони здобули широку популярність в СРСР (пізніше Росія), переважно в молодіжних колах. У 1989 році одна з пісень ГО виходить у Франції в збірці панк-груп, після чого Лєтова безуспішно запрошували приїхати до Парижа. Пісні Лєтова відрізнялися потужною енергетикою, жвавим, простим, енергійним ритмом, нестандартними, часом шоковими текстами, своєрідною грубуватою і, водночас, вишуканою поезією. В основі лірики Лєтова лежить неправильність всього навколишнього, і свою позицію він виражає не прямо, а через зображення цієї неправильності.
1990-ті На початку 1990-х років Лєтовим в рамках проєкту «Егор и Опизденевшие» записані альбоми «Прыг-скок» 1990 року і 1992, що є одними з найпопулярніших і найулюбленіших в народі його альбомів.
Незабаром після державного перевороту у вересні-жовтні 1993 року Єгор Лєтов приєднався до національно-визвольного руху і зайняв одну з ключових ролей. У 1994 році Лєтов стає одним з лідерів націонал-комуністичного рок-руху «Русский прорыв» і веде активну гастрольну діяльність. За участь у боротьбі його переслідували демократичні режими, наприклад, латвійський. Деякий час він підтримував Націонал-більшовицьку партію і мав партквиток з номером 4, що багато хто вважає за суперечність ідеалам анархізму, антинаціоналізму та панк-року в цілому.
Уже в 2000-х роках Єгор Лєтов остаточно відрікся від будь-яких політичних поглядів. У лютому 2004 року він офіційно відрікся від будь-яких політичних сил, включаючи націоналістичні та фашистські:
У 1995—1996 роках записує ще два альбоми «» і «» (його група знов називається «Гражданская оборона»); музика в цих альбомах стає більш вигостреною, «гранованою», тексти втрачають зайву грубість, стаючи поетичнішими, кожна пісня нагадує гімн, набуваючи водночас психоделічності.У 2004—2005 роках вийшли два нові альбоми групи і , у яких були зібрані всі пісні, написані з виходу альбомів «Солнцеворот» і «Невыносимая лёгкость бытия» в середині 90-х.
2000-ні 9 травня 2007 року вийшов альбом . Слід зауважити, що пісня з такою назвою присутня на випущеному в 2001 році в рамках проєкту «Егор и Опизденевшие» альбомі .Єгор Летов помер 19 лютого 2008 року в Омську, від гострої дихальної недостатності, яка сталася в результаті отруєння алкоголем. Похований 21 лютого 2008 року на Старо-Східному кладовищі.
Політичні погляди Політичні погляди анархіста Лєтова змінювалися протягом його життя.
У часи СРСР він протестував проти комунізму, через що переслідувався радянським режимом, його «останній концерт у Таллінні» 1990 року відбувся під гаслом «Рок за демократію!», а під час відокремленої Росії протестував проти капіталізму. Був період у 90-х, коли Єгор Лєтов займався політичною діяльністю. Він вважав, що США намагаються знищити Росію, і підтримував Росію у її війні проти Чечні. Разом із Едуардом Лімоновим та Олександром Дугіним був одним із засновників, ідеологів й лідерів скандальновідомої антикапіталістичної та неофашистської Націонал-більшовицької партії (НБП), яку Верховний суд Росії визнав екстремістською. У той час він називав себе представником комуно-фашизму або ж червоно-коричневих, ультра крилом опозиції до російського уряду. Вважав що на території СРСР утворилася нова «радянська нація». Але, незабаром, у 1996 році оголосив, що покидає партію, назвавши Едуарда Лімонова «людиною, що страждає від вождизму», оскільки Лімонов на виборах президента Росії у 1996 підтримав Єльцина, в той час як Лєтов, у відповідь, підтримав Зюганова.
Під час своїх гастролей по Україні в 2001 році в інтерв'ю місцевим українським ЗМІ на питання журналістки про Україну він відповів:
Під час одного з інтерв'ю він розповів, що має українську кров та про те, що вважає себе більш ніж наполовину українцем.
У лютому 2004 року Єгор Лєтов офіційно відхрестився від будь-яких, зокрема націоналістичних, політичних сил.
Під час офлайн-інтерв'ю 2005 року на офіційному сайті сказав, що не зараховує себе до жителів Росії, і не знає, що таке «російська природа». Стосовно комуністичної активності в 90-х роках говорив, що «наговорив багато дурниць і поспішних речей».
Під час офлайн-інтерв'ю 2006 року на запитання про ставлення до анархізму відповідав:А про свої минулі висловлювання казав таке:А про ставлення щодо столиці України — Києва, казав наступне:Незадовго до своєї смерті Єгора Лєтова запитали, до якої партії він би вступив, і він відповів: «До ППР, Психоделічної Партії Росії», якби така була".
Колишній російський політичний діяч, колишній представник імперського націоналізму. Молодший брат музиканта-саксофоніста й рашиста Сергія Лєтова.
Особисте життя У другій половині 80-х років Єгор Лєтов жив у цивільному шлюбі з Янкою Дягілєвою, своєю коханою, супутницею, соратницею і музою. Разом вони записали низку альбомів і зіграли чимало концертів-квартирників. Після трагічної і загадкової смерті Янки, неформальною дружиною музиканта стала подруга Дягілєвої Ганна Волкова, яка також брала участь у записі деяких альбомів його групи. Ще на похоронах Дягілєвої Єгор познайомився з і в 1997 році одружився з нею: вона була його єдиною офіційною дружиною, а також басисткою групи. Дітей у Єгора Лєтова не було.
Обладнання На ранніх етапах творчості «ГО» музикант використав аналоговий гітарний ефект «Спектр-4», гітари Musima Eterna та Musima 1655HV, бас-гітару «Орфей» (болгарська копія Hofner 500/1 bass), мікрофон МКЕ-9. На пізніших (з початку 1990-х років) — гітарну педаль Venta PE-12, різні процесори Korg, гітари Epiphone, Rickenbacker.
Факти з життя У релігійній сфері Єгор Лєтов вважав себе «християнином усіх релігій» і розповідав про своє «самохрещення» на Йордані.
Дискографія
Див. також дискографії проєктів, в яких брав участь Єгор Лєтов: Посев, Гражданская оборона, , Егор и Опизденевшие і т. д.
Офіційні сольні альбоми
1988 — Русское поле эксперимента. Акустика (запис Сергія Фірсова, грудень 1988) 1989 — Вершки и корешки / Всё как у людей (акустика; перевидано в 2005, 2006, 2016)
Офіційні збірки
1994 — Музыка весны (акустика; перевидано в 1996 і 2022) 2006 — Егор Летов и Гражданская Оборона — Избранное
Офіційні Live-альбоми
1987 — Акустика в Омске. 1987.11.15, Омск 1990 — На концерте памяти Александра Башлачёва (Егор Летов и Яна Дягилева). 1990.02.20, БКЗ «Октябрьский», Ленінград 1990 — Мёртвый сезон. 1990.06.03, ДК Профсоюзов, Иркутск 1990 — Праздник кончился. 1990.08.24, ДК им. Батюка УПП № 1 общества слепых, Київ 1994 — Концерт в Городе-Герое Ленинграде (акустика, 02.06.1994) 1997 — Акустический концерт. 1997.05.16, ДС «Крылья Советов» 1997 — Акустический концерт 24 мая 1997. Полигон. СПб (тільки на магнітній стрічці) 2001 — Концерт в О. Г. И. (Егор и Сергей Летовы). 2001.06.12. Проект О. Г. И. Москва 2002 — Полигон (Лучшее) (Егор Летов — Г. О.). 2002.03.23, Полигон, СПб (збірка концертних треків з Пітерських концертів у Полігоні) 2006 — Апельсин. Акустика. 2006.02.12, Апельсин, Москва Тема війни Погляди у творчість Єгора Лєтова, тема війни є однією з центральних і найбільш суперечливих. Лєтов сприймав війну не просто як геополітичний конфлікт, а як екзистенційний стан людини, метафору абсолютного опору та тотального протистояння системі. Нижче наведено головні аспекти його бачення війни, зафіксовані у піснях та інтерв'ю.Творчість та альбомиАльбом «Война» (1989). Один із найвідоміших ранніх альбомів гурту «Гражданская Оборона». Війна тут постає як брудна, абсурдна радянська реальність, де держава використовує людину як гарматне м'ясо.Пісня «Винтовка — это праздник». Гротескний трек, де мілітаризм доведений до абсурду. Війна та зброя стають єдиним доступним «святом» для затиснутої у лещата радянської людини.Пісня «Солдатами не рождаются». Прямий антивоєнний та антидержавний маніфест. Лєтов співає про те, що солдатами не народжуються — солдатами вмирають, критикуючи безглузде винищення життів заради наказів зверху.Метафізичне сприйняття війниЖиття як війна. Для Лєтова мирний побут був синонімом застою та духовного гниття. Бути живим для нього означало воювати проти зовнішнього тиску суспільства, держави, здорового глузду та законів природи.Естетика програної війни. Музикант часто повторював фразу: «У програній війні чини опір до кінця». Справжній героїзм він бачив у боротьбі, яка не має шансів на успіх, але зберігає людську гідність.Війна як екстремальний досвід. Його приваблювала психологія людини на межі життя та смерті. Лєтов вважав, що тільки в таких умовах злітає вся фальш і проявляється справжня суть особистості.Політичні трансформації та ЧечняЗміна поглядів у 90-х. Якщо у 1980-х роках Лєтов стояв на жорстких антирадянських та пацифістських позиціях, то після розпаду СРСР він радикалізувався. Він створив рух «Прорыв» та підтримав націонал-більшовиків, через що його сприйняття реальних воєн змінилося.Ставлення до Першої чеченської війни. У цей період Лєтов висловлювався з імперських позицій, підтримуючи російську армію. Він заявляв, що ця війна — «своя», оскільки бачив у ній захист залишків колишньої радянської імперії від впливу західного капіталізму.Культ військових пісень. У пізній період творчості Лєтов часто виконував радянські пісні про Другу світову війну (наприклад, «Шла война» або пісні Булата Окуджави), переосмислюючи їх через призму трагічного радянського міфу.Спадщина Лєтова залишається глибоко амбівалентною: розпочавши з радикального пацифізму, він прийшов до мілітаристської естетики, але завжди залишався вірним ідеї внутрішньої війни проти будь-якого встановленого порядку. https://meduza.io/feature/2025/06/26/egor-letov-pravda-byl-fashistom-kak-s-etim-primiritsya-i-nado-li Відео
1994 — Концерт в Городе-Герое Ленинграде (акустика, записано в. ЛДМ Сергієм Фірсовим, 02.06.1994) Акустический концерт. Интервью. 1997.05.16. ДС «Крылья Советов», М. (16.05.1997, VHS)
Бутлеги
1994 — Концерт в Городе-Герое Ленинграде. 1994.06.02, ЛДМ, СПб 1995 — Концерт в Иркутске. 1995.05.20, АЗ ИПИ, Иркутск 1986 — Песни в пустоту (акустичний квартирник у Новосибірську, осінь 1986)