Держпром, або Будинок Державної промисловості — перший радянський 13-поверховий хмарочос,Перший радянський хмарочос Процитовано 2010-02-01 пам'ятка архітектури в стилі конструктивізму, одна з трьох харківських висоток, збудована впродовж 1925—1928 років. Споруда розташовується на майдані Свободи в історичному центрі міста Харкова. 25 січня 2018 року Кабінет міністрів вніс Держпром до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією національного значення. 7 вересня 2023 року ЮНЕСКО внесла Держпром у список об'єктів для посиленого захистуПряме влучання у Держпром: в якому стані пам'ятка після удару російських військ. // Автори: Марія Солодовнік, В'ячеслав Мавричев. 28.10.2024, 22:38.
Держпром неодноразово зазнав руйнувань через російські обстріли, 28 жовтня 2024 року КАБ-500 поцілила в один з корпусів будівлі.
Назва Будівлю планували побудувати для розміщення керівництва УСРР та керівних установ промислового сектора республіки. Споруді дали назву «Будинок державної промисловості». Через деякий час назва скоротилась до «ДДП», хоча зустрічалися й такі скорочення як: «Дімдержпром» і «Будинок Держпромисловості»II-га всеукраїнська архітектурно-будівельна виставка. — Х.: Архітектурно-будівельна секція Харк. клубу робітників нар. госп., 1929. — 5 с. 2010-03-15.
З 21 листопада 1926 року хмарочос було офіційно названо «Дзержинським будинком»; проте згодом, зважаючи на те, що площа, де його будували, сама мала ім'я Дзержинського, було прийнято сучасну назву — «Держпром».
Багато письменників вигадували для хмарочоса власні наймення, як-от «дім-гора», «ковчег», «людський мурашник».
Історія будівництва У Харкові, який став столицею УСРР в грудні 1919 року, були відсутні споруди, які б підкреслювали столичний статус міста, де розміщувалися б управління, установи, трести й наркомати.
21 березня 1925 року на засіданні Української економічної ради було представлено доповідну записку, яка пояснювала економічний зиск від спорудження офісної будівлі для організацій, що керували промисловістю УСРР. Було запропоновано організувати таке будівництво у 1925 році. У 1925 році було оголошено конкурс на кращий проєкт Будинку державної промисловості. Авторами конкурсної програми були інженер-будівельник Я. І. Кенський і професор Харківського технологічного інституту Олександр Молокін. На конкурс було представлено 19 проєктів. Першу премію отримала робота «Непроханий гість» ленінградських архітекторів Сергія Серафімова, Самуїла Кравця і Марка Фельгера. Також у цьому конкурсі на споруду Держпрому брав участь відомий український архітектор — академік Олексій Бекетов; але його традиційний «бекетівський» проєкт через «старомодність» не зміг конкурувати з молодими архітекторами конструктивізмуШвыденко О. А. Конкурс на создание Дома государственной промышленности в Харькове в контексте развития архитектуры 1920-х годов// Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр./За ред. Даниленка В. Я. — Харків: ХДАДМ, 2008. — № 13. — С. 135—150.
Держпром призначався для розміщення Раднаркому, Промбанку, Держторгу, Зовнішторгу, Держплану, «Південсталі», «Хімвугілля», «Металосиндикату», «Цукротреста» та «Пайового товариства будівництва і експлуатації будинків держпромисловості», в яке входили 22 державних трести.
Початок
21 листопада 1926 р. відбулась урочиста закладка центрального корпусу Держпрому. На місці будівництва до початку будівельних робіт розташовувалася неосвоєна місцина«Госпром» Україна. Архітектура. Історія. Процитовано 2010-03-22. Замовники та проєктанти відмовилися від національної традиції синтезу мистецтв і намагалися створити нову інтернаціональну споруду без прикрас, де всі деталі підпорядковані тільки функціональному призначенню.
Керівником будівництва призначили інженера П. П. Роттерта. Кількість будівельників сягала від 4000 до 5000, взимку їх було 500—600 осіб). Загалом працезатрати склали 1 560 000 людино/днів. Будівельні роботи вели у три зміни. Земляні роботи над підмурками вели за допомогою людської та кінської сили, із застосуванням примітивних інструментів і механізмів — лопат, нош, візків, дробарок тощо«На постройке дома Госпромышленности». Пролетарий — 1926. — 9 жовтня. Процитовано 2010-03-23. Будівники переважно вручну викопали в землі котлован під будівлю об'ємом 20 000 м³ і вивезли землю на кінській тязі на пласких возах— «грабарках».
При ритті котловану для шостого під'їзду було знайдено кістки мамонтаhttp://vecherniy.kharkov.ua/news/26020/ Процитовано 2010-03-15. Нині кістки перебувають у музеї природи по вул. Трінклера.
На початку будівництва голова ВУЦВК («всеукраїнський староста») Григорій Петровський з помічниками заклали у фундамент будівлі срібну табличку: послання нащадкам про початок зведення Держпрому.
На будівництві були розроблені робочі креслення унікальної конструкції, підготовлені фахівці — кваліфіковані робітники й інженери, розроблена технологія індустріального залізобетону, точні розрахунки складних просторових рамних залізобетонних конструкцій і багато іншого. Будівлю Держпрому зводили методом «плавучої опалубки» — прогресивним на той момент — і тому вона фактично є монолітним масивом залізобетону. Звідси висока міцність будівлі. Існує й таке пояснення міцності, що Держпром складається з групи різновисоких башт, сполучених переходами, через що власні резонансні частоти башт, накладаючись одна на одну, значно послаблюють коливання всієї будови (цей метод застосовують у Японії при спорудженні хмарочосів у сейсмонебезпечних зонах)Держпром — символ Харкова. Процитовано 2010-03-25.
Навесні 1926 року будівництво могли закрити через фінансові труднощі, але Павло Роттерт виїхав до Москви, де знаходить підтримку у Ф. Е. Дзержинського та отримує позачергове фінансування будівництваКозлова И. В. Дом государственной промышленности — урок общественной значимости //. Строительные Материалы. — Апрель 2010. — С. 95. (рос).
Закінчення
До закінчення будівництва роботи були механізовані на 80 %, обладнані механічна, ковальська, деревообробна і ряд інших майстерень. У будівництві використовується фарботерка, обладнана власна сушка лісу, механізований всередині будівельний транспорт. Пізніше розроблена технологія заливання бетону використовувалася при будівництві гідроелектростанцій.
Грандіозне для вітчизняної практики будівництво Держпрому було завершене у 2,5 сезони або за три роки (1925—1928 рр.) без допомоги іноземних фахівців. Урочисте відкриття «першого радянського хмарочоса» відбулося 7 листопада 1928 року, на честь одинадцятої річниці Жовтневої революції. Кошторисна вартість будівництва становила 950 000 радянських рублів, але в підсумку ця сума була перевищена більш ніж на 5 мільйонів радянських рублів. Готовий будинок Держпрому мав об'єм 347 000 м3 і площу 67 000 м2 , дев'ять веж різної висоти (від 6 до 13 поверхів) і три великі блоки. Дев'ять вестибюлів, широкі сходи та ліфти забезпечують легкий зв'язок між різними організаціями, розташованими в Держпромі. Центральна будівля Держпрому з'єднується з двома бічними на третьому, п'ятому і шостому поверхах.
У 1925—1928-х роках будівництво Держпрому відвідували такі відомі гості: політичні діячі Радянського Союзу К. Є. Ворошилов, Г. М. Кржижановський, В. В. Куйбишев, А. В. Луначарський, Г. К. Орджонікідзе, С. В. Косіор, Дмитро та Марія Ульянови; діячі науки академік АН СРСР Олександр Васильович Вінтер, академік ВУАН Агатангел Юхимович Кримський, Михайло Васильович Птуха, Г. А. Іванець і Н. В. Левченко.
Експлуатація
Одразу після введення хмарочоса в експлуатацію у будинок переїхали Держплан, Вища рада народного господарства, народні комісаріати України, металургійні, хімічні та машинобудівні управління і такі трести як «Коксобензил», «Хімвуголь», «Південсталь». Окрім офісів, у будинку були дві зали для засідань (на 1000 і 250 місць), їдальня, велика технічна бібліотека, власна автоматична телефонна станція, архів, радіостанція, поштово-телеграфна контора, ротапринтний відділ, пункт медичної допомоги, перукарня, готель і різні майстерні.
Будівля настільки вражала своєю висотою, що деякі люди порівнювали Харків із Нью-ЙоркомСемененко О. Харків, Харків… — Видання часопису «Березіль». Видавництво М. П. Коць, Харків — Нью-Йорк, 1992. — 160 с Процитовано 2010-03-15.
Після спорудження, з 1928 по 1934 рік, в будівлі розміщувалася Рада народних комісарів УСРР.
У 1930-х роках у зимовий період на опалювання будівлі щодня витрачалося до 25 тонн вугілля.
7 липня 1933 року у власному кабінеті в 5 під'їзді Держпрому, дізнавшись про наслідки Голодомору, вчиненого радянською владою, застрелився голова уряду УРСР, член ЦК ВКП(б) Микола Скрипник. Попри самогубство, його поховали з почестями.
Коли в 1934 році столиця повернулася до Києва, трести виїхали з будинку, сюди вселилися відділи облвиконкому.
Під час нацистської окупації 1941—1943 років на першому поверсі розмістили стайню. На інших поверхах хмарочоса жили мавпи (роду макака), що втекли з розташованого поряд зоопарку. Тварини дожили до 23 серпня 1943 року, на честь цієї події на 65-ту річницю звільнення міста, в серпні 2008 року, було відкрито пам'ятник на території зоопарку.
Перед відступом нацистських військ у серпні 1943 року, під час так званого «очищення» Харкова, німці замінували Держпром, як і багато інших будівель міста, але вибуху запобіг невідомий патріот, який при цьому загинув. Тоді будівлю підпалили, але залізобетонному Держпрому це не завдало шкодиhttp://www.mediaport.ua/news/city/57938 Процитовано 2010-02-01.
Через низку підривних робіт і підпалів споруда була частково пошкоджена: згоріли двері, паркетні підлоги та віконні рами.
Із книги Едуарда Мойсейовича Звоницького і Олександра Юрійовича Лейбфрейда «Держпром» (1992 рік):
Відновлення «хмарочоса» від пошкоджень часів Другої Світової війни тривало в 1943—1947 роках. Відбудовував споруду завод «Світло шахтаря».
З моменту закінчення реставрації тут знову працювали трести: «Електромонтаж», «Південьспецбуд», «Теплоенергомонтаж», а ще науково-технічна бібліотека, а з 1949 року — перший в СРСР аматорський телецентр. Його перша передача вийшла в ефір 7 травня 1951 року, а в 1954 році над будівлею з'явилася башта телеантениhttp://galinaaksyenova.livejournal.com/10275.html Процитовано 2010-03-23. Спеціалісти вважають, що вона лише прикрасила будинок, розбавивши аскетичну симетрію конструктивістських глиб асиметричною вертикаллю в 45 м заввишки. Завдяки антені загальна висота будинку досягла 108 м.
До 350-річчя Харкова, у 2001 році, було розпочато реконструкцію Держпрому, розраховану до 2011 року.
Реконструкція Держпрому, що здійснюється сучасними методами 2001 року, займає у декілька разів більше часу, ніж весь час його будівництва примітивними методами в 1920-х роках. У вересні 2018 року було завершено роботи з реконструкції фасадів будівлі, після чого залишилося здійснити ремонтні роботи на 6 переходах між окремими частинами будівлі. Також планується замінити у будівлі інженерні комунікації та ліфти .
Нині в Держпромі розміщено один із найбільших у Харкові масивів офісних приміщень, які орендують як державні, так і приватні фірми й організації (загалом орендарів близько 300; 96 із них — бюджетні організаціїhttp://www.sq.com.ua/news/ekonomika/19.02.2010/iz_za_ekonomicheskogo_krizisa_arendatory_sezzhayut_iz_harkovskogo_gosproma_upravlenie/ Процитовано 2010-03-14). Тут розташовані передовсім владні структури: підрозділи обласної державної адміністрації, господарський суд, Харківський телецентр і телестудія.
На даху корпусу Держпрому, на якому встановлено телевежу, 24 серпня 2021 року було відкрито оглядовий майданчик (керівник проєкту реставрації майданчика — архітектор Володимир Лопатько). Дістатися майданчика можна через 6 під'їзд Держпрому; в ньому було замінено ліфт, при цьому нова кабіна точно повторює автентичну. Також було відреставровано вхідну групу під'їзду, хол, сходи і перехід між 6 і 7 під'їздом.
Російські удари по інфраструктурі