Леонід Петрович Нікуленко (, ; 9 травня 1937, Дебальцеве, Сталінська область, УРСР — 6 липня 2010) — білоруський радянський футболіст. Більшість ігрової кар'єри провів у мінських командах, зі «Спартаком» (Мінськ) виступав у вищій лізі чемпіонату СРСР.
Чемпіон Білоруської РСР 1955 року, найкращий центральний нападник першості республіки за підсумками 1955 року. Виступав за збірну Білорусі на Спартакіаді народів СРСР 1956 року.
Життєпис Вихованець ФШМ (Футбольної школи молоді) Мінськ, яку створено 1954 року. Наступного року команду ФШМ, основу якої складали гравців віком 18-20 років, включено до першості Білорусі. Колектив здобув титул чемпіона, а наприкінці 1955 року вперше опубліковано список найкращих футболістів першості БРСР, куди під № 1 на позиції центрального нападника включено 18-річного Леоніда НікуленкаФК «Минск»: 1954—1991 (fcminsk.by) .
1956 року нападника запросив мінський «Спартак». Провідна команда Білорусі, яка на той час виступала у класі «Б» (друга за рангом ліга СРСР), після вильоту з елітного дивізіону вирішила омолодити складУмер Леонид Гарай (dynamo-brest.by) . Нікуленко відразу став гравцем основного складу і одним з найкращих бомбардирів клубу — його 5 м'ячів допомогли «Спартаку» вибороти перемогу у своїй зоні класу «Б» і право повернутися до найвищої ліги радянського футболу 1957 року.
Улітку 1956 року в складі збірної Білорусі, яка повністю складалася з футболістів «Спартака», Леонід Нікуленко зіграв на I Спартакіаді народів СРСР. Нападник провів 3 із 4 матчів на турніріI СПАРТАКИАДА НАРОДОВ СССР 1956 года , але запам'ятався лише незабитим 11-метровим у серії післяматчевих пенальті проти збірної Росії в турнірі за 5-8-е місця.
Гравець основного складу «Спартака» в 1956—1959 роках (105 ігор, 16 голів), у сезоні 1960 він рідше потрапляв до «основи» й зіграв 18 із 30 матчів. Наступні три роки нападник провів у нижчолігових армійських командах — СКА (Бобруйськ) і СКА (Мінськ). 1964 року виступав за «Металург» (Запоріжжя), однак на рахунку Нікуленка за сезон було лише 5 ігор і жодного забитого м'яча.
Догравав у команді «Супутник» (Мінськ). Олександр Позняк (чемпіон БРСР у 1970-х роках), який розпочинав кар'єру в «Супутнику», згадував: «Михайло Радунський, Леонід Нікуленко і Геннадій Хасін у „Супутнику“ були для нас, молодих, справжніми вчителями…»Александр Позняк. Долгая дорога в Жодино (zhodinonews.by, 2011)
Включений до списку 60 найкращих вихованців в історії ФК «Мінськ» (виводить свою історію з часу створення ФШМ)http://www.fcminsk.by/novosti-kluba/60-zvezd-futbolnoj-shkolyi-kluba-minsk.html 60 звезд футбольной школы клуба «Минск» (fcminsk.by) .
Помер 6 липня 2010 року. Ніша з прахом футболіста знаходиться в колумбарії Кальварійського кладовища в Мінську.
Примітки
Посилання