Ксанто́рія настінна або настінна золотя́нка (Xanthoria parietina) — поширений листуватий лишайник роду ксанторія порядку телосхістових. Вирізняється яскравим оранжево-жовтим кольором і стійкістю до атмосферного забруднення та важких металів. Зростає на природних каменях, стінах, корі дерев.

Вигляд і будова Талом лишайника до 8 см у діаметрі. Являє собою сукупність розеток, що складаються з округлих по краях лопатей діаметром 1-4 мм. Забарвлення верхньої частини лопатей оранжеве, жовте, іноді зеленкувате. Натомість нижня частина з ризоїдами та гаптерами біла. Талом лишайника покритий кіркою зі щільно розташованих гіфів, яка захищає талом і має різну товщину, залежно від місця зростання. Кірка товща в освітлених місцях і тонша, якщо лишайник росте в затінку. Забарвлення тіла лишайника зумовлене наявністю в ньому пігмента париєтину.

Гриб ксанторії настінної перебуває в симбіозі з одноклітинними водоростями роду Требуксія, а саме Trebouxia arboricola та Trebouxia irregularis. Ці водорості зустрічаються також і у вигляді самостійних колоній.

Розмножується соредіями, ізидіями та бластидіями, а також діленням талома. Ксанторія настінна зберігає симбіотичний стан на всіх стадіях життя.

Поширення Лишайник досить поширений і вирізняється підвищеною стійкістю до атмосферного забруднення та важких металів у порівнянні з більшістю інших лишайників. Зустрічається по всій північній півкулі в помірному та субантарктичному кліматичному поясі, а також узбережжях Австралазії та Африки. Зростає на каменях, прямовисних стінах, корі дерев, у тому числі в межах міст.

Схожі види Xanthoria parietina можна сплутати з кількома тісно пов'язаними видами, зокрема X. aureola та X. calcicola. Молекулярні дані підтверджують, що це окремі види, хоча вони й мають морфологічну схожість. X. aureola історично вважався синонімом X. parietina, але тепер визнаний окремим видом. Порівняно з X. parietina, X. aureola має товщий талом (у середньому 320 мкм проти 236 мкм), вужчі лопаті в їх найширшій точці (у середньому 2,3 мм проти 2,9 мм) та шорстку верхню поверхню з видимими кристалами замість гладкої. Центральні частини X. aureola вкриті перекривчастими, від городчастих до ременеподібних лопатями. Він зазвичай утворює менше апотецій і виявляє екологічну перевагу до прибережних скель, тоді як X. parietina трапляється на різних субстратах.

Xanthoria calcicola відрізняється від X. parietina своєю шорсткою верхньою поверхнею з кристалами, центральними частинами, вкритими грубими ісідіями або сосочкоподібними виростами, а також матовим жовто-оранжевим кольором порівняно з яскравішим жовтим кольором X. parietina. Він зазвичай має розсіяні апотеції, коли вони присутні (проти рясних у X. parietina), таломні краї апотеціїв від гладких до шорстких, чіткий набір споріднених вторинних метаболітів, а також перевагу до вапнякових субстратів, таких як кам'яні стіни, і рідко росте на корі. Молекулярний аналіз показує, що X. calcicola та X. aureola ближче споріднені між собою, ніж кожен із них до X. parietina, хоча вони залишаються генетично окремими видами з різними морфологічними ознаками та екологічними вподобаннями. Наявність кристалів на верхній поверхні є ключовою характеристикою, яка відрізняє і X. aureola, і X. calcicola від X. parietina, яка має гладку верхню поверхню.

Інший можливий двійник, Rusavskia elegans, має менші опуклі лопаті завширшки до 1,3 мм.McMullin, R. Troy (2023). Lichens. The Macrolichens of Ontario and the Great Lakes Region of the United States. Firefly Books. p. 552. ISBN 978-0-228-10369-1.

Галерея

Джерела

Посилання

Ксанторія настінна (стінна золотянка) у мультимедійному посібнику «Крок за кроком» Xanthoria parietina у Mycocosm