Середній скотс або середньошотландська рівнинна мова — одна з англійських мов, якою розмовляли у період з приблизно з середини 15 до середини 18 століття у Рівнинній Шотландії. Остаточно розвинулась до кінця 15 століття. Орфографія середнього скотсу відрізнялася від тієї, що виникла в ранньому стандарті сучасної англійської. Мова була досить одноманітною та уніфікованою у багатьох своїх текстах, хоча і з деякою різницею завдяки використанню романських форм у перекладах з латинської чи французької мов, зворотів, фраз та граматики у південних текстах, на які впливала власне англійська мова, а також помилки, допущені іноземними друкарями.
Історія Прихід до влади англомовної династії Стюартів остаточно забезпечив поділ Шотландії на дві частини - гельськомовну гірську частину та англомовну низовину. Незважаючи на прихильність багатьох горців до католицької віри під час Реформації Статут Йони 1609 року змушував вождів кланів створювати протестантські церкви, відправляти своїх синів у школи в рівнинну частину Шотландії та відвернув їх від споконвічних охоронців гельської культури - бардів. Після цього в 1616 року діяв акт про заснування парафіяльних шкіл у високогір'ї з метою зменшення впливу гельської мови.
Залежні від Данії Оркнейські та Шетландські острови з кінця 14 століття перебували під впливом шотландських землевласників, які приносили з собою рівнинну мову, що поступово замінювала тут норн. У 1467 році острови стали частиною Шотландії.
На початку 16 століття для мови утверджується назва Scottis, яка раніше вживалася для позначення гельських мов Ірландії та Шотландії, які, в свою чергу, стали називати Erse (ірландська). Тоді, як колишня назва рівнинної мови Шотландії Inglis все більше починає вживатись для позначення власне англійської мови Англії.
Вперше термін Scottis вживається у письмових джерелах у 1494 році. У 1559 році Вільяму Нудріє судом було надано монополію на підготовку шкільних підручників, два з яких: Ane Schort Introduction: Elementary Digestit into Sevin Breve Tables for the Commodius Expeditioun of Thame That are Desirous to Read and Write the Scottis Toung та Ane Intructioun for Bairnis to be Learnit in Scottis and Latin шотландською рівнинною та латинською мовами, але немає жодних доказів того, що ці книги були надруковані.
З 1610 до 1690 року протягом так званого Plantin o Ulstèr (Заселення Ольстеру) до Північної Ірландії переселилось близько 200 тисяч шотландців, таким чином утворивши там ольстерсько-шотландський діалект скотсу.
Пізніше впливу англійської на скотс посилився завдяки новим політичним і соціальним відносинам з Англією, внаслідок вступу Якова VI на англійський престол, а також союзом парламентів у 1707 році. Сучасна англійська була прийнята як літературна мова, хоча шотландці продовжували розмовляти скотсом.
Орфографія У середньошотландській рівнинній мові не існувало єдиного стандарту, як прочитання слів, але існувала певна кількість допустимих варіантів. Деякі автори використовували свій власний варіант, але це було рідкістю. Стандартизація письма починається з початком книгодрукування у 16 столітті, і продовжується аж до кінця 17 століття, коли посилюється вплив англійської норми. У середньому скотсі використовувалась значна кількість нині застарілих літер та їх комбінацій. Наприклад: þ (торн) використовувалась на місці сучасного th; ȝ - /j/ ȝear 'рік', у сполученні з n (nȝ) читалося, як /ɲ/ тощо.
Приклад тексту Ніколь Берн «На молитву латиною» (1581)
Антиреформаційний памфлет, надрукований закордоном, але набув значного поширення в Шотландії.
Див. також Скотс Середньоанглійська мова Ранній Скотс
Література A History of Scots to 1700 in A Dictionary of Older Scots Vol. 12. Oxford University Press 2002. Aitken, A.J. (1977) How to Pronounce Older Scots in Bards and Makars. Glasgow, Glasgow University Press. Jones C. (ed) The Edinburgh History of the Scots Language, Edinburgh, University of Edinburgh Press. ISBN 0-7486-0754-4
Посилання