Довбиш (у 1926—1944 — Мархлевськ) — селище в Україні, адміністративний центр Довбиської територіальної громади Звягельського району Житомирської області. У 1925—57 роках — районний центр, у 1923—38 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради, з 1938 року — центр Довбиської селищної ради. До 1938 року — село, у 1938—2024 роках — селище міського типу.
Загальна інформація Розміщується біля витоків річок Тня й Немилянка, за 65 км від Житомира, за 38 км від Баранівки, за 17 км від залізничної станції Курне. Є промислові поклади каоліну, польового шпату, кварцу, піску, пегматитів, гончарної та будівельної глини.
Населення В середині 19 століття в поселенні налічувалося 634 жителі, дворів — 112, у 1887 році — 967 мешканців, дворів — 146.
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 872 особи, з них: римокатоликів — 754, юдеїв — 92, чоловіків — 433, жінок — 439.
У 1906 році в поселенні проживав 1 041 мешканець, дворів — 152, у 1923 році — 691 мешканець, дворів — 223.
За даними перепису населення 1939 року в Мархлевську проживало 4294 особи: українців — 44,6 % або 1915 осіб, поляків — 36,3 % або 1557 осіб, євреїв — 12 % або 513 осіб, інших національностей — 7,2 % або 309 осіб.
На початок 1970-х років в селі було 1 150 дворів із населенням 6 тис. осіб.
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 5 369 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 4 749 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська466498.21 %російська701.47 %білоруська40.08 %польська40.08 %інші/не вказали70.16 %Усього4749100 %
Історія Поблизу селища знайдено стародавні знаряддя праці часів палеоліту й мезоліту, поселення бронзової доби, давньоруське городище 11—13 століть. Засноване на початку 19 століття. Вперше згадується у 1811 році як с. Довбишів Ставок. Щодо походження назви є кілька версій. За однією з них довбишами у війську запорозькому називали литавристів, барабанщиків, а довбанками — предмети, зокрема діжки, видовбані із колоди. За іншою версією, тут мешкав юродивий Довбиш, який вів самотнє життя та грав на литаврах. Також стверджують, що колись тут мешкав майстер, який виготовляв діжки-довбанки. Мешканці брали участь у війні під проводом Богдана Хмельницького, Коліївщині. Колишня власність Яблоновських та Іллінських.
У другій половині 19 століття — селище Курненської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Було там 6 463 десятини двірської землі, порцелянова фабрика, шкляна гута та смолярня. Власність Петерса. Раніше належало до соколівського маєтку.
Наприкінці 19 століття — село Курненської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Лежало за 48 верст від Новограда-Волинського та за 20 верст від Курного. Належало до православної парафії у Курному.
У 1906 році — колонія Курненської волості (3 стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру м. Новоград-Волинський становила 35 верст, до волосного центру с. Курне — 12 верст. Поштове відділення — станція Рудня.
За переписом 1911 року в селі було три крамниці, державна горілчана крамниця, порцелянова фабрика. Племяннікову належало 4 832 десятини земель, іншим землевласникам — 433 десятини.
У 1923 році включене до складу новоствореної Довбишської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Пулинського району Житомирської округи; адміністративний центр ради. Розміщувалося за 26 верст від районного центру містечка Пулини.
19 серпня 1925 року, відповідно до постанови Волинського ОВК № 14 «Про утворення Довбишанського Національного польського району на Житомирщині», створено Довбишський район з центром у с. Довбиш. 9 вересня 1926 року перейменоване на Мархлевськ, відповідно район — на Мархлевський, сільську раду — на Мархлевську. 17 жовтня 1935 року, відповідно до постанови ЦВК СРСР «Про розформування Мархлевського і Пулинського районів і про утворення Червоноармійського району Київської області», Мархлевський район ліквідовано, село, в складі сільської ради, передане до Баранівського району Київської області. 10 грудня 1938 року, відповідно до постанови Житомирського обласного організаційного комітету «Про реалізацію Указу Президії Верховної Ради УРСР…», село віднесене до категорії селищ міського типу. 14 травня 1939 року, відповідно до указу Верховної ради Української РСР «Про утворення Щорського району Житомирської області», створено Щорський (згодом — Довбишський) район Житомирської області з центром у смт Мархлевськ.
Під час нацистської окупації містечку було повернуто назву ДовбишПостанова Житомирського обласного управління від 14 серпня 1941 р. «Про перейменування м. Мархлевськ на м. Довбиш та Мархлевського району на Довбишанський район» // Українське слово: газета. — Житомир, 1941. — Ч. 5. — 17 серпня. — С. 4.. 15 серпня 1944 року радянська влада також офіційно повернула селищу назву ДовбишУказ Президії Верховної Ради УРСР від 15 серпня 1944 «Про перейменування, уточнення та внесення змін в найменування деяких міст, районних центрів і районів Української РСР».
На фронтах Другої світової війни воювало 286 жителів, 191 з них нагороджені орденами й медалями, 29 загинуло. На їх честь споруджено два обеліски.
В радянські часи в селищі працював фарфоровий завод, автопідприємство, відділення «Сільгосптехніки», хлібозавод, цегельний завод, два лісництва, відділення зв'язку, споживче товариство, промкомбінат. 31 мешканця нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них орденом Леніна — С. І. Осінську та Л. І. Драгоморецьку, орденом Жовтневої Революції — В. А. Сломовського. В селищі були середня школа, восьмирічна школа-інтернат, сільське професійно-технічне училище, клуб фарфорового заводу, кінотеатр, 3 бібліотеки, дільнична лікарня, поліклініка, аптека, ветлікарня, 6 магазинів, побуткомбінат.
28 листопада 1957 року, відповідно до указу Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення деяких районів Житомирської області», Довбишський район ліквідовано, селище, в складі селищної ради, передане до Баранівського району Житомирської області. 30 грудня 1962 року — до складу Новоград-Волинського району, 4 січня 1965 року — Дзержинського району, 8 грудня 1966 року — відновленого Баранівського району.
На початку 21 століття в смт діяли хлібозавод, фарфоровий завод, загальноосвітня школа, допоміжна школа-інтернат, дитсадок, психоневрологічний інтернат, поліклініка, дільнична лікарня, ветеринарний пункт, будинок культури, бібліотека, етнографічний музей, ДЮСШ, відділення 2-х банків, парк. Функціонують католицький парафіяльний хор «Солі Део», самодіяльний народний ансамбль пісні та танцю, Товариство поляків ім. Івана-Павла ІІ. Релігійні громади: РКЦ, УПЦ МП, євангельських християн-баптистів.
27 липня 2016 року включене до складу новоутвореної Довбиської територіальної громади Баранівського району Житомирської області. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області.
26 січня 2024 року, відповідно до Закону України «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» від 28 липня 2023 року, віднесене до категорії селищ.
Відомі люди Домашин Юрій Григорович (1969—2022) — колишній Довбиський селищний голова, учасник російсько-української війни. Казіміров Євген Вікторович — капітан Збройних сил України, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році біля Довбиша. Медушевський Віталій Зенонович (1974—2014) — український військовик, рядовий, загинув під час війни на сході України. Мишаковський Віктор Юрійович (1963) — український військовик, генерал-лейтенант Державної прикордонної служби України. Пашкевич Анатолій Максимович (1938—2005) — народний артист України, композитор, автор пісень «Степом степом», «Мамина вишня в саду». Яковчик Франц Володимирович (1928—2019) — офіцер Армії Крайової.
Примітки
Посилання