Атаяльська мова — мова народу атаял, поширена на півночі Тайваню, належить до тайванських мов, австронезійської мовної сім'ї. Існує два основних діалекти скулік (squliq) та ц’улі’ (c’uli’) (або ц’оле’ — c’ole’).
Кількість мовців — 84330. Станом на 2009 рік видано Атаяльсько-англійський словник за авторством Сьорена Егерода і кілька граматик атаяльської мови. У 2002 мовою перекладена «Біблія».
Розповсюдження Мовою говорять в центрі острова Тайвань — в префектурах Нанту та Тайчжун, на півдні — в префектурах Сіньчжу і Мяолі, а також на півночі в Тайбеї та Таоюані.
Орфографія Найчастіше атаяльська мова записується латиницею. Сполучення літер ⟨ng⟩ читається, як носовий задньоязиковий приголосний. Апостроф (') — гортанну змичку. У деяких джерелах ⟨ḳ⟩ використовується для позначення звуку /q/, а ⟨č š ž⟩ для /tʃ ʃ ʒ/.
У деяких, але не у всіх діалектах, шва /ə/ часто опускається на письмі, результатом чого є накопичення приголосних в написаному слові (наприклад pspngun /pəsəpəŋun/).
Вимова деяких літер часто відрізняється від прийнятої системою IPA. Наприклад: літера ⟨b⟩ позначає звук /β/, ⟨c⟩ - /ts/, ⟨g⟩ - /ɣ/, ⟨y⟩ - /j/, а ⟨z⟩ - /ʒ/.
Фонетика Діалекти значно відрізняються за своєю фонетикою. Нижче наведено голосні та приголосні звуки одного з діалектів атаяльської мови. Голосні Голосний переднього ряду Голосний середнього ряду Голосний заднього ряду Голосний високого підняття Голосний середнього підняття Голосний низького підняття
Приголосні губно-губні ясенні заясенні середньопіднебінний задньоязиковий увулярні глотковий гортанний проривні африкат <c> фрикативні глухий <h> дзвінкий <g> носові дрижачий Напівголосний звук <y>
Більшість з цих звуків представлені і в інших тайванських мовах. Проте задньоязиковий фрикатив [x] характерний лише для атаяльської мови, проте не є надто частим і не може стояти на початку слова.
Примітки
Посилання Rosetta Project: Список Сводеша Атаяльської мови Ci'uli Atayal Wordlist at the Austronesian Basic Vocabulary Database