Альвізе Кадамосто (, , 1432 — 18 липня 1488) також відомий як Луїджі Ка' да Мосто — венеційський мореплавець, дослідник, купець та работорговець. Був найнятий португальським принцом Енріке Мореплавцем і здійснив для Португальської корони дві відомі подорожі до Західної Африки в 1455 та 1456 роках.

У супроводі генуезького капітана Антоніотто Узодімаре Кадамосто відкрив острови Кабо-Верде та дослідив африканське узбережжя уздовж Гвінеї, від річки Гамбія до річки Геба (в Гвінеї-Бісау), що після 1446 року стало найбільший поступом у відкриттях, здійснюваних під керівництвом Енріко Мореплавця. Звіти Кадамосто про його подорожі, включаючи детальні спостереження щодо раніше невідомих західноафриканських племен, виявились неоціненими для істориків.

Ранні роки Альвізе (Луїджі) народився в розташованому на Великому каналі у Венеції палаці Ка' да Мосто, якому він завдячує своїм ім'ям. Його батьком був Джованні да Мосто, венеційський державний службовець і купець, мати Єлизавета Кверіні належала до відомої венеційської патриціанської родини. Альвізе був старшим із трьох синів, молодшими були П'єтро та Антоніо.

Дуже юним Кадамосто почав працювати торговим представником на венеційських торгових галерах у Середземномор'ї. З 1442 по 1448 рік Луїджі, як комерційний агент свого кузена Андреа БарбарігоVerrier (1994: p.7), здійснив численні мандрівки на венеційських галерах до африканського Берберського узбережжя та Криту, У 1451 році його призначили офіцером морського корпусу арбалетників на галері, яка йшла в АлександріюVerrier (1994: p.7). Long-range Venetian galleys typically carried a marine corps of 20–30 crossbowmen, commanded by one or two noblemen. Cadamosto qualified for that position, passing a special examination, that same year.. Наступного року він обійняв аналогічну посаду на венеційській галері, яка прямувала до Фландрії. Після повернення він виявив свою сім'ю збезчещеною і позбавленою майна. Його батька, спійманого на хабарництві, із скандалом було вигнано з Венеції і він укрився в герцогстві МоденаVerrier, 1994: p.8. Його родичі по матері Кверіні скористалися можливістю заволодіти майном його родини. Ці події зруйнували будь-які майбутні перспективи кар'єри Кадамосто у Венеції, і, ймовірно, заохотили його пристрасть до пригод у сподіванні відновити своє родинне ім'я та долю власними великими діяннями.

Експедиції до Африки У серпні 1454 року у 22-річний Альвізе та його брат Антоніо вирушили до Фландрії на венеційській купецькій галері під керівництвом капітана Марко Зена. У дорозі, біля мису Сент-Вінсент у Португальському королівстві, галеру затримала негода. Поки купці чекали покращення погоди, португальський принц Енріке Мореплавець, який мешкав у сусідньому Сагреші, відправив декілька комерційних агентів на чолі зі своїм секретарем Антаном Гонсалвешом та місцевим венеційським консулом Патріціо ді Конті, щоб зацікавити венеційських купців торговими контрактами на цукор та інші товари з острова Мадейра, який належав принцовіSee Russell (2000: p.292) for the identities of the Henry's emissaries.. Повідомлений відвідувачами про останні відкриття, здійснені людьми Енріко в Африці, Кадамосто, «запалений бажанням відвідати ці нововиявлені регіони»Cadamosto, in Kerr, p.204, негайно звернувся до принца в його резиденції в Рапосейрі, з пропозицією здійснити експедицію від його імені. Енріке прямо на місці найняв його на службуПортугальський літописець XVI століття, Даміан де Гойш, єдиний серед істориків помилково стверджував, що зустріч Кадамосто відбулася в 1444 році, а не в 1454 році. Зважаючи на авторитет де Гойша, це помилкове датування використовувалось іншими авторами і спричинило плутанину у пізніших описах та хронологіях..

Перша подорож (1455) Альвізе Кадамосто вийшов у море 22 березня 1455 року на 43-тонній каравелі, спорядженій за рахунок принца Енріке, з капітаном Вісенте ДіашемRussell, 2000: p.294. Він спрямував каравелу до островів Порту-Санту і Мадейра, а потім продовжив свій шлях через Канарські острови, роблячи зупинки в Ла-Гомера, Ель-Ієро та Ла-Пальмі, перш ніж дістатися до африканського узбережжя біля Білого мису. Кадамосто зазначив у своїх записах наявність португальського форту на острові Арген, але, схоже, сам не зупинився там.

Кадамосто пройшов вздовж західноафриканського узбережжя до гирла річки Сенегал (яку він назвав Ріо-до-Сенега, що є першим зафіксованим використанням цієї назви). Він, схоже, не зупинився тут, оскільки його метою була якірна стоянка далі на півдні — навпроти узбережжя , яке він назвав Пальма-ді-Будомель (місцезнаходження його точно не визначене, ймовірно, навколо Мборо, )Cadamosto (Kerr, p.225 Ital: p.111 ; Port: p.33 ). Cadamosto places it 64 miles south of the mouth of the Senegal river and 32 miles north of Cape Vert. Russell (2000: p.299) tentatively locates it at or around modern Mboro town.. Кадамосто зазначив, що це місце вже використовувались до нього португальськими торговцями. Він зауважив, що торгівля між португальцями та сенегальською народністю Волоф була започаткована близько 1450 року («за п'ять років до того, як я вирушив у це плавання»)Cadamosto (Kerr, p.220; Ital: p.110; Port: p.27) The chronicle of the Henrican discoveries by Gomes Eanes de Zurara ends in 1448, with hostilities still raging between the Wolofs and the Portuguese. How it transitioned to peace and trade is uncertain. Russell (2000: p.297), citing a later document (f. 1489), suggests trade was opened up by a certain Lourenço Dias. This is possibly the same Lourenço Dias that participated in the flopped slave raid of Lançarote de Freitas in 1445/46, and returned later (sometime between 1448 and 1450) and managed to set things on a new footing. He may be related to Cadamosto's ship-master Vincente Dias (who also might have travelled with Lançarote). Later in his account (Kerr, p.232), Cadamosto notes that, prior to his journey, he had consulted with a Genoese trader in Portugal (name not given) who had come to Palma di Budomel the year before, and gave him an account of trade and reception he might encounter at this anchorage.. Кадамосто прагнув обміняти іберійських коней на чорних рабів, головний товар в цьому регіоні. Коні високо цінувались на узбережжі Сенегалу і обмінювались в пропорції від 9 до 14 рабів за коня. Кадамосто продав сім коней та певну кількість вовняних виробів (загальною вартістю близько 300 дукатів) за приблизно 100 рабівVerrier (1994: p.136), Russell (2000: p.299-300)... Неочікувано для Кадамосто, під час якірної стоянки до нього завітав правитель цих земель — дамель Кайору (якого він називає Будомелем) у супроводі свого почту. Після укладення угоди про умови торгівлі, дамель запросив його в гості у глиб країни. Кадамосто погодився і провів майже цілий місяць (протягом якого провів багато спостережень щодо побуту та звичаїв місцевої країни) у материковому поселенні, де його приймав принц Бісборор (племінник Будомеля)Cadamosto (Kerr, p.226; Ital: p.111r, Port: p.34) says he spent the month of November in Budomel's village. Given that the next date he reports is June (when he meets Antoniotto (Kerr p.238)), this implies June 1456. This is undoubtedly a transcription error, as we know (from, e.g. Usodimare's letter) they were back in Portugal before the end of 1455 (moreover, it would also imply he stayed an entire year hanging around Cayor with a cargo of slaves, which is highly unlikely). It is probable that Cadamosto meant to say he spent all of May 1455 (not November) in Budomel's village and met Usodimare in June, 1455. See Quintella (p.121-22n), Verrier (1994: p.136)..

Після завершення торгових операцій в Кайорі, Кадамосто вирішив не повертатись зі своїм живим товаром відразу додому, а спершу здійснити подорож далі узбережжям, до півострова Зелений МисIn another error, Cadamosto (Kerr, p.237) reports Cape Vert peninsula was discovered by the Portuguese «about a year before». This is untrue — it was discovered a decade before, around 1446, by Dinis Dias (or Dinis Fernandes). However, there had not been many voyages below it since.. Ця мандрівка була задумана виключно з дослідницькою метою, — «відкрити для себе нові країни», які лежали за мисом, а саме таємниче «королівство під назвою Гамбра», в якому, за інформацією принца Енріко (отриманої від раніше полонених рабів), можна було знайти багато золотаCadamosto (Kerr, p.237; Ital: p.114; Port, p.49). Біля Зеленого мису, у червні 1455 р.Sometimes erroneously reported as June, 1456, on account of a dating error in the original account on his stay in Budomel's village. Кадамосто натрапив на дві португальські каравели, однією з яких командував Антоніотто Узодімаре, генуезький капітан на службі принца Енріке, а іншою — неназваний зброєносець з дому Енріке. Вони погодилися об'єднати сили і разом піти на південь.

Після короткої зупинки для риболовлі на неназваних островах (ймовірно, desles des MadeleinesAs proposed in Kerr (p.238n) and Verrier (1994: p.139). Russell (2000: p.304) cites only nearby Gorée, but Cadamosto mention a cluster of islands, so it must include the Madeleines.), Кадамосто, Узодімаре та португальський капітан попливли на південь, вниз вздовж Пті Кот, поки не дійшли до спільної дельти річок Сіне і Салум, ділянки, населеної народністю Серер. Кадамосто нічого доброго не написав про Серер, характеризуючи їх як дикунів й ідолопоклонників «великої жорстокості» (хоча слід зазначити, що на той момент його інформація йшла головним чином від перекладачів Волоф)Cadamosto (Kerr, p.239 ; Ital, p.115 ; Port: p.51 ).. Кадамосто стверджував, що саме він назвав річку Салум Ріо-ді-Барбакіні, назва яка в подальшому використовуватиметься на європейських картахThe term Barbacini is evidently derived from the Wolof appellation, Bor-ba-Sine, i.e. the river of the king (bor) of Sine, the kingdom on the north side of the Saloum, the name probably used by his Wolof interpreters. Curiously, Cadamosto distinguishes between the Sereri and the Barbacini, insinuating they are different peoples, when in fact the Kingdom of Sine was itself a Serer kingdom. He seems 'Sereri' to denote merely the unorganized Serer tribes «without king» on the Wolof-Serer frontier, as distinct from the 'Barbacini', the Serer of the 'organized' Kingdom of Sine. Given that he never set foot in Serer country, he was doubtlessly drawing this characterization from his Wolof interpreters.. Кадамосто та Узодімаре намагалися дослідити берег, але швидко відмовились від цього наміру після того, як перекладача, відправленого для встановлення контактів з місцевими тубільцями Серер, які зібрались на березі, було вбито відразу по виходу на берег.

Прямуючи на південь, наприкінці червня або на початку липня 1455 року Кадамосто та Узодімаре відкрили гирло річки Гамбія.

Вони вирішили піднятись вверх по річці, але їхнє просування зіткнулося з постійною ворожістю з боку народу Мандінка, який мешкав у верхів'ях річки. Піддані інтенсивному обстрілу з луків, вони ледь відбились від масованого нападу тубільців, які намагались оточити їх на своїх каное і напасти на кораблі. Згідно з даними, отриманих від перекладачів Кадамосто, мандінки вважали, що португальці є людоїдами, і що вони прибули в цю країну, з метою придбати чорних рабів і з'їсти їхCadamosto (Kerr, p.243 ; Ital: p.116r ; Port: p.57 ).

Під тиском переляканих екіпажів (і, мабуть, бажаючи зберегти свій живий вантаж недоторканим, оскільки ще з Кайору вони везли на судах придбаних рабів), Кадамосто з іншими капітанами вирішили відмовитися від подальшого підйому по річці й повернулись до моря. Кадамосто не надав подробиці зворотної подорожі до Португалії.