Миропіль — селище в Україні, адміністративний центр Миропільської селищної громади Житомирського району Житомирської області.
Географічне розташування Селище Миропіль розташоване на берегах річок Случ, Руда та Крикуха. Через селище пролягає автошлях територіального значення . На північ від селища розташований Миропільський лісовий заказник.
Історія Під час археологічних досліджень 1896 року в околицях Мирополя С. С. Гамченко обстежив городище й 32 кургани. Було виявлено пам'ятки V—VIII століття н. е., які пізніше одержали назву «культури корчацького типу» або «житомирської культури», і характерні для Волинського Полісся.
Кам'янець У XII—XIII сторіччі на місці села Кам'янка стояло порубіжне місто Волинського князівства з Київською землею — Кам'янець.
Місто під такою назвою вперше згадується у Київському літописі 1196 року. Розташовувалося на лівому березі річки Случ.
Місто, вочевидь, мало укріплення. 1228 року його брали в облогу князь Володимир Київський і половецкий хан Котян. 1239 р. його приступом узяв князь Ярослав Всеволодович. 1240 року місто було спалено Батиєм і, ймовірно, відтоді не відбудовувалося та перетворилося на невелике селище. Археологічно місто не вивчено.
Від першої згадки до Другого поділу Польщі Вперше в документах Миропіль згадується в недатованому записі (близько 1497 року) Литовської метрики за 1440–1498 роки як село Сапогів: «А къ городу к Чуднову первое село Сапогов. А в том селе 25 человека подымщину дают, а три слуги на войну ходят.»
Назва ця пов'язана з притокою Случі Сапогівкою (нині — Чоботівка), на березі якої розташувалося поселення.
У 1585 році Миропіль вже згадується як власність князів Острозьких.
У 1609—1753 роках — у складі Острозької ординації, адміністративно належало також до складу Полонської волості Волинського воєводства. За люстрацією 1622 року мав 520 димів.
За часів Національної революції (1648—1676) Миропіль став прикордонним пунктом Білоцерківського полку (переходив у підпорядкування Волинського полку в нетривалі періоди існування останнього). Після Андрусівського перемир'я (1667) де-юре повернувся під контроль Польщі. Адміністративно Миропіль належав до Житомирського повіту Київського воєводства.
У зв'язку зі «згоном» правобережного українського населення 1711—1712 містечко знелюдніло. Так, 1714 року жовніри, яким він був визначений для постою, писали, що «в ньому тепер немає і живої собаки».
Відтак, місцина почала активно заселятися євреями. 1753 разом з деякими іншими маєтностями Острозької ординації подарований Любомирським. Згодом не раз змінював власників (Міончинські, Дзєдушицькі, Ростворовські). 1778 року: місцевий дідич — воєводич підляський Каєтан Мьончиньський — виправив королівський привілей місту, що означало проведення в Мирополі торгів щоп'ятниці та 12 ярмарків на рік граф Юзеф Мьончиньський (брат Каєтана) продав свою частку маєтків в Мирополі, Тайкурах на Волині А. С. Млодзєйовському.<ref>Wacław Szczygielski. Miączyński Józef herbu Suchekomnaty (1743—1793) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — t. XX/3, zeszyt 86. — S. 561 </ref>
XVIII—XX століття За Диугим поділом Польщі (1793) Миропіль перейшов під владу Російської імперії. Належав до Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.
У XIX — початку XX століття зростає соціально-економічне значення Мирополя. У 1820 році коштом Ростворовських зведено мурований костьол Св. Антонія Падуанського (перша його споруда закладена тут ще 1600 року). Крім нього, у XIX столітті в Мирополі відомі 3 православні церкви та два єврейські молитовних будинки.
У 1840-х роках у містечку була побудована паперова фабрика графів Гуттен-Чапських.
За нових дідичів, які володіли містечком аж до 1918 року — до першого з них графа Маріана Гуттен-Чапського, відомого вченого-аграрника, Миропіль перейшов як посаг дружини, — містечко розквітнуло як шляхетська резиденція. Зокрема, тут було збудовано палац в італійському стилі, закладено парк, взірцеву пасіку з понад 2 тисячами вуликів, а також стайні чистопородних коней-англійської, арабської та англо-арабської породи.
Під час польського повстання 1863—1864 під Мирополем відбувся бій повстанського загону Едмунта Ружицького з російськими військами. Місцевий дідич граф Маріан Гуттен-Чапський за підтримку повстанців був засланий на 3 роки до Сибіру.
У 1872 році повз містечко пройшла залізниця Бердичів — Шепетівка.
У 1897 році в містечку мешкало 4 914 жителів, з них 1912 — євреї.
Миропіль у ХХ столітті У 1910-х роках Миропіль став значним хлібним ринком Волині — тут відбувалися щомісячні ярмарки.
За часів Української революції 1917—1920 Миропіль був у складі УНР, але через численні більшовицькі інтервенції опинився у зоні селянських повстанських рухів. У 1919—1920 роках відбувалися зіткнення українських та польських військ із більшовиками — бої переважно точилися за контроль над залізничною станцією.
У квітні 1919 року в районі Мирополя розгорнулися запеклі бої, в яких брав участь знаменитий панцерник «Стрілець»
З 1923 року — районний центр, що його 1925 року переведено у Романів (1933—2003 — Дзержинськ).
У цей час провідним промисловим підприємством залишалася паперова фабрика (1940 — 345 робітників). У 1924 році розпочалася електрифікація містечка, у 1932 році — радіофіковано.
У 1931 році в Мирополі утворено машинно-тракторну станцію. Тісно інтегроване до аграрних структур містечко суттєво постраждало від Голодомору 1932—1933 років в УРСР.
Під час Другої світової війни Миропіль був тимчасово окупований німецько-фашистськими військами з 6 липня 1941 по 6 січня 1944 року. У цей час у Мирополі існував осередок руху Опору, в околиці діяли радянські партизанські загони. Від етнічних «чисток» загинуло чимало місцевих євреїв (загалом під час окупації загинуло понад тисячу миропільців, тобто близько чверті населення містечка).
12 квітня 1948 року ліквідована Миропільська сільська рада, територія перейшла до складу Новомиропільської сільської ради. Села Миропіль та Новий Миропіль, Дзержинського району Житомирської області вважаються як один населений пункт — село Новий МиропільУказ Президії Верховної Ради УРСР від 12 квітня 1948 року «Про утворення Хижівської сільської ради, Ярунського району, і ліквідацію Паволоцької національної сільської ради, Попільнянського району та Миропільської сільської ради Дзержинського району Житомирської області».
5 квітня 1957 року Новий Миропіль Дзержинського району віднесено до категорії селищ міського типуРішення виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 5 квітня 1957 року.
У 1957 році відкрита Миропільська ГЕС на річці Случ. Також у повоєнний час працювали паперова та швейна фабрики, силікатний завод, гранітний кар'єр та хлібозавод.
21 липня 1958 року село Старий Миропіль приєднано до складу селища міського типу Новий Миропіль Дзержинського району, яке було перейменовано на селище міського типу Миропіль, а селищна рада — на МиропільськуРішення виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 21 липня 1958 року.
У Незалежній Україні З 24 серпня 1991 року — у складі незалежної Україні. З 2016 року, що поклав початок реформі децентралізації, а також за рахунок переселенців з тимчасово окупованих Росією ОРДЛО, населення селищної громади, центром якої є селище, зросло до 7 тис. осіб.
26 січня 2024 року селище міського типу Миропіль набуло статусу селища.
Населення Роки Кількість осіб 1897 4 914 1984 6 000 2001 5 545 2009 5 100 2011 4834 2019 4 593 2022 4 469
Економіка Промисловість Миропільська паперова фабрика Миропільська швейна фабрика «Веснянка» Миропільський гранітний кар'єр, ТОВ «Граніт» Миропільський силікатний завод, ТОВ «Шпат» Миропільський хлібозавод (нині — пилорама) Миропільська ГЕС ЗАТ «Облагропроменерго»
Сфера послуг та обслуговування КП «Миропільське» ОСББ «Миропільське» Райффайзен банк АВАЛЬ Ощадбанк Миропільський кооперативний ринок Дільниця РЕМ Професійна пожежна частина № 27
Транспорт та зв'язок Залізнична станція . Автостанція. Миропільське відділення зв'язку. На території селища є покриття таких операторів мобільного зв'язку: «Київстар», «Vodafone», «Lifecell», «Інтертелеком».
Соціальна сфера Заклади охорони здоров'я Миропільська дільнична лікарня (реорганізована у 2011 році в АЗПСМ) Аптека № 55 Дільнична ветлікарня Аптека «Альтаір»
Освіта ЗОШ І—ІІІ ст. № 1 (Миропільська гімназія з 2007 р.) (в школі навчається близько 360 учнів) ЗОШ І—ІІІ ст. № 2 (навч. 280 учнів) ЗОШ І—ІІ ст. — (Старомиропільська школа, Миропільська школа № 3) Миропільська загальноосвітня школа І—ІІ ступенів бере свій початок від Старомиропільської церковно-приходської школи, згаданої у архівних джерелах у 1862 році. Наприкінці 1878 року губернатор Волинської губернії видав такий наказ: «У зв'язку з відкриттям сільського училища в Ново-Мирополі церковно-приходська школа в СтароМирополі закривається» (фонд 707, опис 225. справа 49). Але в 1903 році в Старому Мирополі знову було відкрито однокласне училище, де працював один учитель… У 1918 році відкривається початкова школа, яка з 1934 року стала семирічною, згодом — восьмирічною. А нині — Миропільською загальноосвітньою школою І — II ступенів. Мабуть ці рядки з книги А. Д. Кухарука свідчать про давнішу історію школи: «У Старому Мирополі наприкінці XVIII століття, поруч з церквою, стояла хатина, крита соломою, з двома вікнами на південь і одним на схід. У хату вели збиті з двох широких дощок з дерев'яною заверткою на дерев'яних бігунках двері. Були сіни і одна кімната, на земляній долівці, змащеній рудою глиною, стояло кілька столів, біля них — ослони (лавки), а на них сиділо 18 учнів». Дитячий садок «Казка». Музична школа. Навчально-виробнича майстерня «Лілея» МНВК.
Культура Краєзнавчий музей Миропільська гімназія) Бібліотека Будинок культури Клуб паперової фабрики Стадіон «Кам'янка» ФК «Миропіль»
Релігія Римо-католицький костьол св. Антонія Свято-Миколаївська Православна Церква Молитовний будинок Євангельських Християн Баптистів
Пам'ятки історії та культури Костьол Св. Антонія ХІХ століття. Кам'яний хрест XIX століття.
Відомі люди Атаманчук Олександр Олександрович (1990—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Бабій Віталій Володимирович (1969—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Бернард Гантмахер (Берл Гантмахер) — син місцевого мірошника, засновник легендарної американської компанії одягуGANT . Народився активний учасник партизанської боротьби в Україні, Герой Радянського Союзу (24 березня 1944) Василь Тимошук. У середині XVIII століття мешкав відомий діяч хасидизму рабин Пінхас з Корця. Антоній Василь Дідушицький — дідич, помер у містечку та був похований у крипті місцевого костелуWłodzimierz Dzwonkowski. Dzieduszycki Antoni Bazyli (1757—1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1948. — Tom VI, zeszyt …. — S. 106—107 . Гиндич Трохим Олександрович — Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР 6-9-го скликань. Бардашевський Володимир Семенович (1938—1987) — генерал-майор, начальник Головного оперативного управління ЗС СРСР. Загинув під час виконання службових обов'язків. Камза Олег Андрійович (2000—2022) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну у 2022 році. Фольклорні матеріали в Мирополі збирала Леся Українка. Руденко Сергій Миколайович (1992—2015) — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Галерея
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)
Примітки
Джерела, посилання та література Миропіль / Д. С. Вирський. // — С. 666—667 Миропіль / А. Д. Кухарук, В. П. Гиндич // Енциклопедія сучасної України Кам'янець Волинський / М. Ф. Котляр. // — С. 48.