Jure matris — латинська фраза, що означає «по праву матері». Часто зустрічається в законі спадкування, коли шляхетний титул чи інше право переходить від матері до сина. Також використовується в умовах монархії, коли жінка має власний титул й передає його у спадок сину.
В Середні віки у багатьох країнах було прийнято, що чоловік титулованої дружини здійснював владу від її імені (право Jure uxoris), а іноді після його смерті їхній син та спадкоємець мав такі ж привілеї ще за її життя.
Термін, як і саме поняття спільного правління матері і сина, відійшов в історію у кінці Середньовіччя.
Приклади Jure matris Болдуїн III, король Єрусалиму, був королем з 1143 по 1153 рік по праву Jure matris разом з матір'ю, королевою Мелісендою. Річард Левине Серце та його брат Джон I були Jure matris герцогами Аквітанії з 1189 по 1199 та з 1199 по 1204 роки відповідно, через їхню матір Елеонору Аквітанську, яка була герцогинею Аквітанською свого права (Suo jure). Карл V Габсбург, Священний Римський імператор, був королем Кастилії по праву матері Хуани I Кастильської з 1516 по 1555 рік. Йосип II, Священний Римський імператор, був ерцгерцогом Австрії з 1765 по 1780 рік по праву своєї матері Марії Терезії.
Див. також Jure uxoris Suo jure
Джерела H.C. Black, Black's Law Dictionary, rev. 4th ed. 1968, citing Blackstone's Commentaries, vol. 3, p. 210. Bernard Hamilton, Women in the Crusader States: Medieval Women, Oxford, Ecclesiastical History Society, 1978, ISBN 0-631-19260-3.