Мото́рний Дмитро́ Костянти́нович (, Розянчина (Родзянкіне), нині село Трудолюбівка Кіровоградської області — ,Пішов з життя Дмитро Моторний село Чорнобаївка, Херсонська область) — український аграрій і політик, двічі Герой Соціалістичної Праці (22.03.1966, 20.01.1986), Герой України (2.11.2002). Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1981—1986 р. Член ЦК КПРС у 1986—1990 р. Член Народної партії України (з 2001), почесний член Української академії аграрних наук (Відділ регіональних центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва, березень 2001); Приватно-орендний кооператив «Зоря», голова ради; член Політради Народної партії.

Життєпис Народився 2 листопада 1927 року в селі Розянчина (Родзянкіне), нині — село Трудолюбівка Бобринецького району (з 17 липня 2020 року — Кропивницький район) Кіровоградської області, українець. Батько — Костянтин Радіонович (1903—1951), мати — Євдокія Григорівна (1908—1970), дружина — Ганна Іванівна (1937—1995), дочка Тамара (1956) — лікар, м. Дніпро, дочка Ольга (1965) — лікар, с. Чорнобаївка.

У 1944—1948 роках — тракторист, шофер радгоспу імені Карла Маркса села Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області.

У 1948—1952 роках — учень Херсонського суднобудівного технікуму.

Член ВКП(б) з 1951 року.

У 1952—1953 роках — помічник майстра, майстер, старший майстер Херсонського суднобудівного заводу.

У 1953—1957 роках — завідувач майстерні Ушкальської машинно-тракторної станції (МТС) Херсонської області.

У 1957—1959 роках — студент спеціального факультету Мелітопольського інституту механізації і електрифікації сільського господарства, інженер-механік.

У 1959—1963 роках — головний інженер, секретар партійного комітету, а з лютого 1963 — голова колгоспу імені Кірова (з 1997 року — приватно-орендного кооперативу «Зоря») села Чорнобаївки Білозерського району Херсонської області.

У червні 1987 — жовтні 1992 року — голова ради колгоспів Української РСР.

У березні 1989—1991 роках — народний депутат СРСР від Союзної ради колгоспів.

У 1999 році — довірена особа кандидата у Президенти України Леоніда Кучми у загальнодержавному виборчому окрузі.

У березні 2006 року — кандидат в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 91 в списку. На час виборів: голова ради приватно-орендного кооперативу «Зоря», член Народної партії.

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 184, Херсонська область, висунутий Виборчим блоком політичних партій «За єдину Україну!». За 6,75 %, 7 з 24 претендентів. На час виборів: голова приватно-орендного кооперативу «Зоря», член Аграрної партії України.

Автор книги «Земля і люди» (1980).

Захоплення: музика, пісні, гуморески.

Нагороди Двічі Герой Соціалістичної Праці (22.03.1966, 20.01.1986) три ордени Леніна (22.03.1966, 14.02.1975, 20.01.1986) Орден Жовтневої Революції (8.04.1971) медалі: «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945), «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1965), «50 років Збройних сил СРСР» (1970), «За доблесну працю: В ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» (1970), «Тридцять років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1975), «Ветеран праці» (1983), «Сорок років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1985), «П'ятдесят років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1995), «Маршал Советского Союза Жуков» (1997), «Шістдесят років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (2005). Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР (30.10.1987). Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (27 жовтня 1997) — за значний особистий внесок у розвиток агропромислового комплексу, багаторічну сумлінну працю Звання Герой України з врученням ордена Держави (2 листопада 2002) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку агропромислового комплексу, впровадження сучасних форм господарювання Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (15 листопада 2012) — за значний особистий внесок у розвиток агропромислового виробництва, вагомі трудові досягнення, багаторічну самовіддану працю та з нагоди Дня працівників сільського господарства Срібні медалі ВДНГ СРСР (1967, 1972), золоті медалі ВДНГ СРСР (1975, 1982, 1983, 1989). Дипломи пошани ВДНГ СРСР (1984), з врученням автомобіля «Москвич» (1986). Почесна медаль Радянського фонду миру (1985). Відмінник освіти СРСР (1987). Лауреат рейтингу «Золота Фортуна» (2000). Диплом «Найкраща людина року Херсонщини» в номінації «Працівник сільського господарства року» (2001). Трудова відзнака Міністерства аграрної політики України «Знак Пошани» (2002). Почесна відзнака «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2003). Почесна відзнака Держводгоспу України (2004). Заслужений працівник сільського господарства України (1977). Лауреат республіканської премії імені В. К. Семінського (1988), премії ім. В. І. Вернадського (2000).

55 років керівником господарства Д. К. Моторний раптово помер на 91 році життя — 30 липня 2018 року в селі Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, де керівником господарства працював беззмінно з 1963 року, а саме безперервно 55 років.

Примітки

Посилання Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» При розумному державному підході українські села можуть розквітнути вже за три роки, вважає Герой України Дмитро Моторний, якому ще за життя поставили пам'ятник. Україна Молода. № 154—155 за 02.09.2011