Олександр Павлович (Ізраїль Мойсейович) Радзивіловський (серпень , місто Сімферополь, тепер Автономна Республіка Крим — розстріляний , Москва) — радянський діяч органів держбезпеки, начальник УНКВС по Івановській області. Входив до складу особливої трійки НКВС СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938).

Біографія Народився в родині прикажчика. З 1914 по жовтень 1920 року навчався в Севастопольському комерційному училищі (15-й Севастопольській трудовій школі), закінчив шість класів. У 1920 році вступив до комсомолу.

У листопаді 1920 — 1921 року — секретний працівник особливого відділу ВЧК Чорного і Азовського морів. У 1921 році — секретар відділення Кримської міліції в Сімферополі. У серпні — вересні 1921 року — секретар уповноваженого Головного управління міліції НКВС РРФСР в Криму.

У вересні 1921 — лютому 1922 року — секретний уповноважений Кримської надзвичайної комісії (ЧК). У лютому — грудні 1922 року — уповноважений ДПУ Кримської АРСР. У грудні 1922 — січні 1923 року — помічник уповноваженого секретно-оперативного управління ДПУ Кримської АРСР. У січні 1923 — липні 1924 року — уповноважений секретного відділу ДПУ Кримської АРСР. У липні — вересні 1924 року — тво. начальника 1-го відділу секретно-оперативної частини ДПУ Кримської АРСР. У вересні — грудні 1924 року — уповноважений 1-го відділу секретно-оперативної частини ДПУ Кримської АРСР. У грудні 1924 — червні 1925 року — помічник начальника 1-го відділу секретно-оперативної частини ДПУ Кримської АРСР. У червні — вересні 1925 року — начальника 1-го відділення секретного відділу ДПУ Кримської АРСР.

У вересні — грудні 1925 року — уповноважений 2-го відділення секретного відділу ОДПУ СРСР. У грудні 1925 — квітні 1926 року — уповноважений 3-го відділення секретного відділу ОДПУ СРСР.

У квітні — грудні 1926 року — начальник секретного відділу Вітебського окружного відділу ДПУ. У грудні 1926 — вересні 1927 року — начальник секретного відділу Брянського губернського відділу ДПУ. У жовтні 1927 — вересні 1928 року — начальник особливого відділу (контррозвідувального відділу) Гомельського окружного відділу ДПУ.

Член ВКП(б) з грудня 1927 року.

У жовтні 1928 — жовтні 1929 року — уповноважений 2-го відділення секретного відділу ОДПУ СРСР. У жовтні 1929 — січні 1930 року — помічник начальника 8-го відділення секретного відділу ОДПУ СРСР. У січні 1930 — березні 1931 року — помічник начальника 3-го відділення секретного відділу ОДПУ СРСР. У березні — вересні 1931 року — співробітник для особливих доручень секретно-політичного відділу ОДПУ СРСР.

У вересні 1931 — липні 1934 року — начальник секретно-політичного відділу Повноважного представництва ОДПУ при СНК СРСР по Московській області. Одночасно у травні 1933 — липні 1934 року — помічник повноважного представника ОДПУ СРСР по Московській області. У липні 1934 — березні 1935 року — начальник секретно-політичного відділу і помічник начальника УДБ НКВС по Московській області.

У березні 1935 — липні 1937 року — заступник начальника УНКВС по Московській області.

З 20 липня 1937 по 28 лютого 1938 року — начальник Управління НКВС по Івановській області. Входив до складу особливої трійки, створеної за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року, брав активну участь в сталінських репресіях.

З лютого по березень 1938 року перебував у розпорядженні відділу кадрів НКВС СРСР та був тимчасово виконуючим обов'язків заступника народного комісара внутрішніх справ Української РСР.

28 березня — 13 вересня 1938 року — начальник 3-го відділу 3-го управління НКВС СРСР.

Заарештований 13 вересня 1938 року. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР 24 січня 1940 року до страти. Розстріляний наступного дня. Не реабілітований.

Звання старший майор державної безпеки (29.11.1935)

Нагороди орден Леніна (11.07.1937) орден «Знак Пошани» (14.05.1936) орден Червоного Прапора (20.12.1932) знак «Почесний працівник ВЧК-ДПУ (V)» (1930) знак «Почесний працівник ВЧК-ДПУ (XV)» (8.04.1933)

Джерела Петров Н., Скоркин К. Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник . — М.: Звенья, 1999.