Гру́зько-Зоря́нське — селище Макіївської міської громади Донецького району Донецької області, Україна. Розташоване на річці Грузька за 28 км від Донецька. Відстань до Макіївки становить близько 16 км і проходить автошляхом місцевого значення.
Історія Початок майбутньому селищу дав хутір Грузький, заснований близько 1789 р. на лівому березі р. Грузька (ліва притока Кальміусу) при впадінні в неї балки Колесникової відставним осавулом Війська Донського Семеном Тимофійовичем Зарянським. Втім, офіційний дозвіл на заселення хутора осавул Зарянський отримав визначенням військового цивільного уряду лише 8 червня 1795 р. Сулин И. Материалы к истории заселения Миусского (ныне Таганрогского) округа // Сборник Области Войска Донского статистического комитета. – Вып. 5. – Новочеркасск: Частная Донская Типография, 1905. – С. 99.
Протягом першого десятиріччя існування селище Грузьке залюднювалось винятково українцями внаслідок стихійної народної міграції з теренів Слобожанщини, Гетьманщини і Катеринославщини, про що свідчать матеріали 5-ї ревізії 1795 р.ДАРО. Ф. 301, оп. 24, спр. 887. Попри закріпачення приписних селян південних українських губерній указом Павла І від 12 грудня 1796 р., самочинне переселення селян продовжувалось, хоча і в менших масштабах. 1800 року за прихисток і переховування таких утікачів імператором було санкціоноване розслідування проти кількох представників донської старшини, зоврема і високопоставленого генералітету. У списку покараних був і власник хутора Грузького осавул Зарянський Жиров М.С. К делу о приеме беглых крестьян на Дону // Сборник Областного Войска Донского Статистического Комитета. - Вып. ХІІІ. - Новочеркасск: Частная Донская Типография, 1915. - С. 160-187
1814 року С.Т. Зарянський додатково до 21 родини українських селян селища Грузького поселив у ньому 7 сімей куплених кріпаків-росіян з Тульської губернії.ДАРО. - Ф. 301, оп. 24, спр. 750
Після смерті осавула Зарянського сел. Грузьке успадкували його дружина Марфа Олексіївна і син відставний осавул Петро Семенович Зарянський, який став одноосібним власником помістя після смерті матері. Після смерті осавула П.С. Зарянського сел. Грузьке успадкували його діти - хорунжий Л-Гв. Атаманського полку Семен Петрович Зарянський і сотничка Марфа Петрівна Малчевська. 1858 р. синову частку помістя купив його зять - відставний сотник Федір Олексійович Малчевський. Саме з власності Малчевських 1862 р. виділено наділи землі для тимчасовозобов'язаних селян сел. Грузького.РДІА. - Ф. 577, оп. 23, спр. 487, 489
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокросійська118178.89%українська31220.84%білоруська30.20%румунська10.07%Усього1497100% За даними перепису 2001 року населення селища становило 1497 осіб, із них 20,84 % зазначили рідною мову українську, 78,89 % — російську, 0,2 % — білоруську та 0,07 % — молдовську мови.
Примітки