Трубкокру́т ліщи́новий (Apodérus córyli — вид жуків родини Трубкокрути (Attelabidae). Це комаха 6 — 8 мм завдовжки, із голим тілом. Може завдавати помітної шкоди ліщині, вільсі та іншим деревамТер-Мнасян, М. Є.. 81. Сем. Attelabidae — Трубковёрты, с. 485. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Бієнко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР", вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с..
Зовнішній вигляд
Основні ознаки:
кігтики біля своєї основи зрослися; внутрішній край передніх гомілок зазублений, гомілки мають на вершині гачкоподібний зубець; голова позаду очей із закругленими і сильно звуженими дозаду скронями і з перетяжкою у вигляді шиї; Передньоспинка із широкою перетяжкою біля переднього краю; надкрила блискучі, голі, з рядами грубих точкових борозенок, між 3-м і 5-м проміжками є 1–2 вкорочені борозенки; забарвлення верхньої частини тіла дуже мінливе, звичайно воно чорне, а основа передньоспинка і надкрила червоні, інколи ноги теж часткового червоні.
Яйце жовтувате. У личинки вигнуте С-подібне тіло довжиною близько 10 мм. Воно яскраво оранжеве, голова брунатна. Лялечка також яскраво оранжева, 6–8 мм завдовжкиD. V. Alford Pests of Fruit Crops: A Color Handbook — https://books.google.it/books?id=jhRxGuuCY1kC&pg=PA145&lpg=PA145&dq=apoderus+coryli&source=bl&ots=cZOgBkssrS&sig=DjHX357TrAX0WUxGzK6LRHMhPzY&hl=it&sa=X&ei=cVL2UcDTIsSXtQa3noDoDg&redir_esc=y#v=onepage&q=apoderus%20coryli&f=false.
Географічне поширення
Вид поширений майже по всій Європі, в Закавказзі, Західному Сибіру, Монголії, Китаї, Далекому Сході. В Україні зареєстрований в Криму та 10 областях — у Лісостепу, Поліссі та Карпатах)Yunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp..
Спосіб життя
Вид є мешканцем листяних лісів, парків та садів. Активні жуки зустрічаються у природі з кінця весни (травень) до початку осені (вересень). Вони харчуються листям дерев, найчастіше — на ліщині, фундуку, вільсі, часом на дубі, березі, грабі , буці, зрідка на вербі або липіВредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В. П. Васильева. 2-е изд. К.: Урожай, 1988. — 576 с..
Після парування (травень-червень) самиці надрізають особливим чином листкову пластинку. Після цього вони згортають листок у вигляді трубчастого пакуночка, який тримає цю форму і сам собою не розкривається. У стінці пакуночка самиця вигризає отвір, крізь який відкладає всередину до 5–6 яєць. Щодня самиця може виготовляти декілька таких пакуночків. Період відкладання яєць триває кілька тижнів.
Личинки гризуть листя своєї схованки, у ній же заляльковуються, коли вона впаде. Перші імаго нового покоління з'являються наприкінці серпня¬–восени. Вони зимують у підстилці з опалого листя й трави, у верхньому шарі ґрунту. Деякі личинки не встигають залялькуватися до перших холодів і впадають у діапаузу. Заляльковуються вони наступної весни. У субтропічному кліматі вид дає два покоління, окремі личинки другого можуть зазимувати.
Значення у природі та житті людини
Подібно до інших видів, ліщиновий трубкокрут є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Звичайно, чисельність цього виду незначна, і втрати від його діяльності економічно невідчутні. Шкода від нього може виявитись помітною у агроценозах — лісосмугах, штучних лісових масивах, парках та декоративних насадженнях, а також у промислових насадженнях фундуку і ліщини.
Галерея
Примітки