Жан-Батист Векерлен (; 29 листопада 1821, Гебвіллер, Ельзас — 20 травня 1910, Троттберг, нині у складі Гебвіллера) — французький архіваріус, бібліотекар, композитор, музикознавець-фольклорист, педагог і хормейстер.
Біографія До 1844 року навчався у Страсбурзі, потім поступив у Паризьку консерваторію, де навчався вокалу у Антуана Поншара і композиції у Фроманталя Галеві. Деякий час викладав там же вокал. У 1850—1855 роках — один з хормейстерів паризького Товариства святої Цецилії. З 1863 року помічник консерваторського бібліотекаря, в 1876 році після смерті Фелис'єна Давида зайняв посаду завідувача бібліотекою Паризької консерваторії і виконував відповідні обов'язки аж до своєї важкої хвороби у 1909 році; в 1885 р. опублікував каталог бібліотеки.
Композиторська спадщина Векерлена включає в себе, перш за все, деяку кількість опер, переважно одноактні комічні і, починаючи з «Органіста в скруті» (); частина опер Векерлена написана на лібрето на ельзаському діалекті. Однак найбільшу популярність принесли йому обробки та переклади французьких народних пісень, зібрані у виданні «Пастушачі наспіви, романси і пісні XVIII століття» (; 1860). Крім того, Векерлен написав монографію «Історія інструментування з XVI століття до теперішнього часу» (; 1875).
Твори
Опери
1853 — Органіст в скруті
Пісні
1853-55 — Відлуння минулого (збірник пісень), у т.ч популярні: Ах, чому я не галявина. Діви, поспішайте. Лизетта встала. Мама, що таке любов. Не забудьте, дітки. Ні, вірити не в силах я. Нінетта. О пастушка молода. Пастушка, різвушка. Прийди скоріше, весна. Пісня метелика.
Примітки