Ґледіс Лонсбері Гоббі (; 19 листопада 1910, Нью-Йорк, США — 4 липня 1993, Пенсільванія, США) — американська мікробіолог, дослідження якої відіграли ключову роль у розробці та розумінні антибіотиків. Завдяки її роботі пеніцилін почали серійно виробляти під час Другої світової війни.
Життя та кар'єра Ґледіс Лонсбері Гоббі народилася у районі Washington Heights у Нью-Йорку, і була однією з двох дочок Теодора Ю. Гоббі та Флори Р. Лунсбері. Закінчила коледж Васара у 1931 році. Здобула ступінь доктора наук у бактеріології у Колумбійському університеті в 1935 році, захистивши докторську дисертацію про медичне використання непатогенних організмів.
Під час роботи у в пресвітеріанській лікарні та в Колумбійській медичній школі (1934 - 1943 рр.) вона також працювала у Колумбійському коледжі лікарів і хірургів. Там вона співпрацювала з біохіміком доктором Карлом Меєром та доктором Мартіном Генрі Доусоном, клініцистом та доцентом медицини, для визначення захворювань, викликаних гемолітичним стрептококом і пізніше - над удосконаленням пеніциліну. . У 1944 році Ґледіс Гоббі покинула Колумбійський університет, щоб працювати в Пфайзер Фармас'ютікалс у Нью-Йорку, де вона досліджувала стрептоміцин та інші антибіотики.
У 1959 році вона покинула Пфайзер, щоб спеціалізуватися на хронічних інфекційних захворюваннях, як керівник відділу досліджень в лікарні ветеранів адміністрації в Іст-Оранж, штат Нью-Джерсі. Ґледіс Гоббі також працювала асистентом професора клінічних досліджень по охороні здоров'я в медичному коледжі Корнелльського університету. У 1972 році вона заснувала науковий журнал «Antimicrobial Agents and Chemotherapy» і була його редактором 8 років. В 1977 році вона завершила кар'єру.
На пенсії, як консультант та незалежний письменник, написала понад 200 статей. А у 1985 році опублікувала книгу «Penicillin: Meeting the Challenge», де хронологічно описала створення пеніциліну і порівнювала його з проєктом Мангеттен за важливістю для війни.
Ґледіс Гоббі померла від серцевого нападу в 1993 році в своєму будинку в пенсійній громаді штату Пенсильванія.
Основні внески та вплив Ґледіс Гоббі визнана за створення ефективної для людини форми пеніциліну. У 1940 році вона та її колеги, доктор Карл Меєр та доктор Мартін Генрі Доусон, написали Говарду Флорі та Ернсту Чайнсу, з пропозицією придбати зразок пеніциліну. Вони наївно вирішили зробити пеніцилін і незабаром стали фахівцями в процесі бродіння, і почали переробляти його в препарат. Ґледіс Гоббі, Меєр та Довсон провели перше тестування пеніциліну на людях у 1940 та 1941 роках, перш ніж представити в Американському Товаристві Клінічних Досліджень. Вони виявили, що пеніцилін є потужним вбивцею мікробів, що зменшує вираженість інфекційних захворювань, і робить можливими проведення трансплантації органів та операцій на відкритому серці. Їхні висновки отримали висвітлення в ЗМІ, що допомогло залучити фінансування уряду США для масового виробництва пеніциліну під час Другої Світової Війни, врятувавши життя багатьох солдатів.
У компанії Пфайзер Ґледіс Гоббі зробила велику початкову роботу над препаратами Терраміцин та Віоміцин, котрі в подальшому використовувалися для лікування туберкульозу.
Бібліографія
«Antimicrobial Agents and Chemotherapy» (редактор), журнал (1972—1980) "Primary Drug Resistance: A Continuing Study of Tubercle Bacilli in a Veteran Population within the United States." American Review of Respiratory Disease, 99(5), pp. 777–779 Penicillin: Meeting the Challenge, Yale University Press (1985)
Посилання