Рахіль Абрамівна Бліндерман, відома як Марія Орська () — німецька акторка театру і кіно українського походження. Вільно володіла польською, німецькою та російською мовами.
Біографія Рахіль Бліндерман народилася 16 березня 1896 року в Миколаєві, в родині випускника юридичного відділення Імператорського Новоросійського університету, кандидата права Абрама Мойсейовича БліндерманаЗаписки Императорского Новороссийского университета: тема дисертації А. Бліндермана — «Диффамація за сучасним правом» (1883).. А. М. Бліндерман став згодом присяжним повіреним, юрисконсультом Товариства суднобудівних, механічних і ливарних заводів і гласним Миколаївської міської думи. Мати — Августина Бернгардівна Бліндерман (до шлюбу Франкфуртер, 1863 Альбіон, Нью-Йорк — 1928, Відень), з дитячого віку жила з батьками в Одесі. Зведений брат — авіатор, письменник і драматург . У неї були також брат Едвін (1895—1966) і сестра Габріела (1899—1926)Едвін Орська жив у Еквадорі, Габріела ді Серра Манінкедда жила в Римі.. Родині належав прибутковий будинок Бліндермана на Центральному проспекті, а також дача по дорозі від Волового двору до Спаська, № 17 в Миколаєві.
Перед Першою світовою війною переїхала до Варшави, а звідти, після окупації німецькою армією Відня в 1915 році, в Берлін.
У Берліні працювала з Максом Райнгардтом. Одружилася з бароном Гансом фон Бляйхредером-молодшим (1888—1938) — з єврейської банкірської династії, онуком банкіра Герсона фон Бляйхрёдера. Тим самим прийняла ім'я баронеси фон Бляйхредер. Вони розлучилися 1925 року.
1920 року мала величезну популярність у Центральній Європі. Її фотографії з'являлися на обкладинках журналів, а портрети — на листівках.
16 травня 1930 року у Відні вчинила самогубство. Існує версія, що в останні роки життя мала вплив залежність віт морфіну.
Родина
Двоюрідна сестра — акторка (1897—1933), дядько — імпресаріо Ойген Франкфуртер (? -1922)Maria Orska. Дядько (чоловік молодшої сестри матері Отіллії, 1866, Цинциннаті — 1951 Нью-Йорк) — Мойсей Якимович Тарнополь (? — 1938, Париж), одеський літератор і перекладач, йому з братами належали спарені будинки № 78 по вулиці Канатній і № 38 по вулиці Пантелеймонівській в Одесі, збудовані за проектом Ф. А. ТроупянськогоПантелеймоновская улица : в цих будинках діяла парова фабрика братів Давида Йоахимовича і Мориця Йоахимовича Тарнополь. Ще один брат, Григорій Якимович Тарнополь (?—1889), випускник Дерптського університету, був головою Спілки взаємної допомоги прикажчиків-євреїв м. Одеси. Їхній батько — одеський публіцист Йоахим Ісаакович Тарнополь (1810—1900).Тарнополь Иоахим Исаакович. Їхні діти Олександр (1889—1983) і Григорій (1891—1979) заповіли велику сімейну колекцію живопису нью-йоркському Метрополітен-музею.
Фільмографія
1915 — Dämon und Mensch 1915/1916 — Das tanzende Herz 1916 — Die Sektwette 1916 — Der lebende Tote 1916 — Der Sumpf 1916 — Das Geständnis der grünen Maske 1916 — Adamants letztes Rennen 1917 — Die schwarze Loo 1920 — Die letzte Stunde. Der Tag eines Gerichtes in 5 Verhandlungen 1920/1921 — Die Bestie im Menschen 1920/1921 — Der Streik der Diebe 1922 — Opfer der Leidenschaft 1922/1923 — Fridericus Rex. 3. Sanssouci
Примітки
Посилання