Василь Рудинський (25 грудня 1837, слобода Сагуни, Острогозький повіт, Воронізька губернія (Слобідська Україна) — 19 липня 1876, Москва, Російська імперія) — лікар зі Слобідської України, доктор медицини, журналіст. Автор низки наукових праць, колезький радник. Брат Ореста Рудинського.
Життєпис Василь Рудинський народився 25 грудня 1837 в старовинній українській слободі Сагуни, Острогозького повіту Воронезької губернії (колишній Острогозький полк). Його батько був настоятелем православної церкви. Середню освіту здобув у Воронезькому духовному училищі та у Воронезькій духовній семінарії, звідки 1856 вступив на медичний факультет Імператорського московського університету, курс якого закінчив 1861 зі званням лікаряЛитвинов В. В. Питомцы Воронежской Духовной Семинарии, вышедшие из духовного звания, Воронеж, 1914, стр. 76—77..
Після закінчення навчання Василь Рудинський отримав направлення у Перновський гренадерський полк, звідки наступного року переведений молодшим лікарем в московський військовий шпиталь і тут почав готуватися до написання докторської дисертації.
1863 Рудинський надрукував свою першу статтю у «Військово-медичному журналі»: «Про віднімання передпліччя на продовженні кісток з двома лоскутами»«ВМЖ», 1863 г., ч. 88, февраль, № 2, стр. 109—114. . Наступного року у «ВМЖ» з'явилася низка його статей: «Зауваження про каменерозсікання за способом Буханана», «Випадок зрощення м'якого піднебіння з задньою стінкою глотки» та ін. Крім того, того ж 1864 Рудинський видав книгу: "Мала хірургія та вчення про пов'язки, з коротким викладом обов'язків фельдшерів і цирульників 2-го комплекту "(Москва, 1864)Змеев Л. Ф. «Русские врачи-писатели», выпуск II, 1889, тетрадь 6, стр. 100—101. .
1866 Рудинський підготував дисертацію: «Огляд сучасно вживаних способів бокового каменерозсікання у чоловіків», яку захищав 28 травня того ж року, і був удостоєний ступеня доктора медицини.
1867 Василь Рудинський призначений старшим лікарем у гренадерський стрілецький батальйон, але пробув у ньому недовго і 1868 переведений на ту ж посаду в Моршанський 139-й піхотний полк.
15 липня 1873 отримав чин колезького радникаСписок гражданским чинам военного ведомства шестого класса… Исправлено по 1-е января. — СПб., 1874. — С. 555..
1873 Рудинський призначений головним лікарем Ярославського військового шпиталю; працюючи на цій посаді, надрукував у «Медичному віснику» своє дослідження: «Обрізання крайньої плоті за способом Віндаля у військовій практиці»«Медицинский вестник», 1873 г., № 17—20 и «Военно-медицинский журнал» 1874 г., ч. 121, март, № 3, стр. 209—214. і «Трахеотом»«Военно-медицинский журнал» 1874 г., март, № 3, стр. 215—239. .
Незабаром доктор Рудинський відряджений закордон на два роки, з переводом на посаду старшого ординатора Московського військового шпиталю.
Повернувшись з-за кордону, Василь Рудинський захворів і 19 липня 1876 раптово помер, на 39-му році життя.
Служба Василя Рудинського відзначена орденами Святої Анни 3 ступеня (1869) і Святого Станіслава 2-го класу (1873) .
Примітки
Література Мурзанов Н. А. Рудинский, Василий Иванович // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918. «Военно-медицинский журнал» 1876 г., ч. 127, сентябрь, № 9, официальная часть, стр. 19. Змеев Л. Ф. «Русские врачи-писатели», выпуск II, 1889, тетрадь 6, стр. 100—101.