<small>ZRS-4 Акрон</small>ХронологіяЗамовлено6 жовтня 1928Закладено31 жовтня 1929Висвячено8 серпня 1931Перший політ23 вересня 1931Прийнято на озброєння27 жовтня 1931Завершення служби4 квітня 1933 зазнав аварії під час штормуЛьотно-технічні характеристикиНомінальний об'єм (95 % від максимального)184 000 м³Довжина239,3 мМаксимальний діаметр40,5 мМаксимальна висота44,6 мКількість газових відсіків12Маса порожнього106 т (?)Корисне навантаженняблизько 75 т (?)Двигуни8 бензинових двигунів Maybach VL-2 по 560 к. с. кожен, встановлених всередині каркасаШвидкістьмаксимальна — 128 км/год (?), крейсерська — 90 км/годДальність польоту17 000 км (на швидкості 90 км/год)Екіпаж89 осіб (?)Озброєннядо 5 літаків, 8 великокаліберних кулеметів (12,7 мм)
А́крон (ZRS-4) () — дирижабль-авіаносець Військово-морських сил США першої третини 1930-х років, один з найбільших дирижаблів в світі (за обсягом поступався найбільшому цепеліну «Гінденбург» приблизно на 3 %). Розроблявся для ведення дальньої морської розвідки. Номінально міг нести до 5 невеликих літаків, які використовувались для виконання розвідувальних польотів і захисту самого дирижабля (фактично брав на борт не більше 3 літаків).
У 1933 році зазнав аварії в Атлантичному океані, в результаті якого загинули 73 з 76 осіб, що перебували на борту. За кількістю людських жертв ця подія на довгі роки стала найбільшою катастрофою за всю історію повітроплавання. Лише в березні 1950 року катастрофа Avro Tudor у Лландоу, Велика Британія, змогла перевершити її, забравши життя 80 осіб. «Акрон» і однотипний дирижабль «Мейкон» () були найбільшими в світі наповненими гелієм дирижаблями, оскільки той же «Гінденбург» був заповнений вогне- і вибухонебезпечним воднем.
Будівництво та випробування
Спорудження дирижабля почалося 31 жовтня 1929 року, в місті Акрон, штат Огайо, корпорацією «Гудьір-Цепелін Корпорейшн». 7 листопада 1929 року, контрадмірал , директор ВМС США, забив «золоту клепку» в перше головне кільце дирижабля. Будівництво секцій корпусу почалося в березні 1930 року. 10 травня 1930 року, міністр військово-морських сил США , назвав дирижабль «Акрон» — на честь міста його спорудження, і заступник міністра офіційно оголосив це ім'я чотири дні по тому, 14 травня 1930 року. 8 серпня 1931 року дирижабль «Акрон» вперше відірвався від підлоги ангара та отримав благословення місіс Лу Генрі Гувер, дружини президента Сполучених Штатів Америки, Герберта Гувера. «Акрон» виконав перший політ ввечері 23 вересня 1931 року, облетівши навколо міста Клівленда, штат Огайо, з міністром ВМС Чарльзом Адамсом і контр-адміралом Вільямом Моффеттом на борту. Дирижабль виконав ще вісім вильотів — переважно навколо озера Ері, але також досягаючи міста Детройт штат Мічиган, Мілвокі штат Вісконсин, Форт-Вейн штат Індіана, і Колумбус штат Огайо — перед перельотом на місце призначення, , штат Нью-Джерсі, де він 27 жовтня 1931 року, в день ВМС США, був прийнятий на озброєння під командою лейтенанта-коммандера .
Перший виліт в складі флоту
2 листопада 1931 року «Акрон» вийшов в свій перший політ як бойовий дирижабль ВМС Сполучених Штатів Америки. Він пройшов по східному узбережжю США до Вашингтона. Протягом декількох наступних тижнів в серії польотів дирижабль набрав сумарно 300 годин в повітрі. Одним з вильотів був 46-годинний політ на витривалість, який пройшов до міста Мобіл штат Алабама та назад. Зворотний політ пройшов по долинах річок Міссісіпі та Огайо.
Участь у навчаннях розвідки, січень 1932 року
Вранці 9 січня 1932 року «USS Akron» вилетів з Лейкгерста для проведення спільних навчань з Розвідувальним Флотом по виявленню умовного супротивника. Завданням дирижабля було виявити групу есмінців, які йшли курсом на затоку Гуантанамо. Після виявлення «противника» «Акрону» належало слідувати за ним і передавати дані по його пересуванню. 10 січня о 7:21 дирижабль перетнув берегову лінію в районі Північної Кароліни і полетів в південному напрямку. Через погану погоду «USS Akron» не зміг виявити есмінці (він пролетів над ними о 12:40, при цьому сам «Акрон» був помічений екіпажами кораблів), але продовжив політ, до вечора повернувши в бік Багамських островів. Рухаючись на північний захід весь вечір, незадовго до півночі дирижабль поміняв курс і попрямував на південний схід. Зрештою, 11 січня о 09:08, «Акрону» вдалося виявити легкий крейсер () і дюжину есмінців на східному горизонті та підтвердити їх впізнання дві хвилини по тому. Деякий час по тому «USS Akron» виявив другу групу есмінців і був виведений з навчання близько 10:00, успішно виконавши завдання, поставлене перед ним Розвідувальним Флотом.
У своєму дослідженні «Дирижаблі „Акрон“ і „Мейкон“», історик Річард К. Сміт сказав:…беручи до уваги погоду, тривалість польоту, пройдену дистанцію в більш ніж 3000 миль, його технічний стан і зародковий стан повітряної навігації в той час, «Акрон» показав просто чудові результати. 1932 року у всьому світі не було військового літака, який міг би провести цю саму операцію з цієї самої бази.
Аварія, лютий 1932 року
«USS Akron» повинен був взяти участь у навчальній операції XIII , але він не зміг цього зробити через аварію, яка трапилася в Лейкхерсті 22 лютого 1932 року. Коли дирижабль виводили з ангара, кормові швартові ослабли і порив вітру вдарив хвіст дирижабля об землю. Найбільш сильні пошкодження отримав нижній кіль, який потребував ремонту. Крім того, ремонту потребували швартувальні вушка, які вирвало з каркаса фюзеляжу. «Акрон» був допущений до польотів пізніше цією ж весною, і 28 квітня на присутніх справив виліт, що продовжився дев'ять годин, знову з контр-адміралом Вільямом Моффеттом і міністром ВМС Чарльзом Адамсом на борту.
Випробування «кошика спостерігача»
Після повернення в Лейкхерст і висадки VIP-пасажирів, «USS Akron» знову піднявся в повітря для проведення випробувань «кошика спостерігача» — це було щось схоже на фюзеляж малого літака, підвішеного під дирижаблем. Цей «кошик» дозволяв спостерігачеві служити очима «Акрона», перебуваючи нижче хмар, коли останній знаходився над хмарами. На щастя, роль спостерігача виконував мішок з піском, оскільки апарат виявився «жахливо нестабільним», несамовито розгойдуючись під дирижаблем під переляканими поглядами екіпажу «Акрона». Амплітуда коливань була настільки велика, що кошик піднімалася до «екватора» дирижабля, піддаючи його тим самим неабиякої небезпеки. Хоча пізніше конструкцію кошика поліпшили, додавши стабілізатор, більше її не використали.
Випробування в ролі «літаючого авіаносця»
«Акрон» і його брат-близнюк (який в цей момент ще добудовувався) розглядалися в якості потенційних «літаючих авіаносців», несучих «паразитні» винищувачі для здійснення розвідки і прикриття. 3 травня 1932 року «USS Akron» пройшов над узбережжям Нью-Джерсі з контр-адміралом (), президентом Комісії Обліку і Контролю (), на борту, і перший раз випробував встановлену для прийому і випуску літаків в повітря «трапецію». Перші історичні «посадки» були виконані лейтенантами Деніелом У. Харриганом () і Ховардом Л. Янгом (), спочатку на навчально-тренувальному двомісному (), а потім на прототипі винищувача (). Наступного дня «USS Akron» провів ще один показовий виліт, на цей раз з членами Комітету у справах ВМС Палати представників США на борту. У цій операції ті ж льотчики продемонстрували політикам здатність «Акрона» приймати літаки.
Переліт з Лейкхерста на західне узбережжя США, травень 1932 року
Після завершення випробувальних польотів, «USS Akron» вилетів з Лейкхерста 8 травня 1932 року, і вирушив на західне узбережжя Сполучених Штатів Америки. Дирижабль взяв курс на південь, вздовж східного узбережжя до штату Джорджія, а звідти повернув на захід і пройшовши над штатами, що примикають до Мексиканської затоки (Флорида, Алабама, Міссісіпі, Луїзіана), продовжив подорож через штати Техас і Аризона. По дорозі до бази в Саннівейл, штат Каліфорнія, вранці 11 травня «Акрон» досяг бази ВМС () в графстві Сан Дієго, Каліфорнія і зробив спробу швартування. Зважаючи на відсутність на базі підготовленого наземного персоналу та спеціального спорядження, потрібного для швартування дирижабля такого розміру, посадка вийшла дуже небезпечною. До моменту заходу на посадку сонце нагріло гелій, збільшивши підйомну силу. За час перельоту дирижабля через континент двигуни спалили 36 тонн палива, полегшивши його тим самим ще сильніше. У результаті «Акрон» став некерованим.
Щоб запобігти «вставання» дирижабля на ніс, посадковий трос, скинутий першим і закріплений на землі, був обрізаний і «Акрон» понісся вгору. Швартова команда була набрана з матросів-новобранців з в Сан-Дієго. Коли «Акрон» кинувся вгору, більшість з них, за винятком чотирьох, відпустили посадочні кінці. Один матрос відчепився на висоті приблизно в п'ять метрів і впав вниз, зламавши руку. Ще троє були підняті вище. Двоє з них — помічник авіаційного теслі 3-го рангу Роберт Х. Едсол () і матрос 2 класу Найжел М. Хентон () — не змогли втриматися на тросах і розбилися на смерть. Третій — матрос С. М. «Бад» Коварт () — вчепився за трос і зумів протриматися до моменту, коли його підійняли на борт «Акрона» через годину. Попри все, «Акрон» зумів здійснити посадку в Кемп-Керні пізніше цим же днем, і потім продовжив шлях в Саннівейл.
Польоти на західному узбережжі
Протягом наступних тижнів «USS Akron» проводив «демонстрацію прапора» на західному узбережжі США, діставшись до кордону з Канадою на півночі, після чого повернувся на південь для ще однієї навчальної операції з Розвідувальним Флотом. «Акрон», бувши частиною сил «Зелених», повинен був виявити сили «Білих».
Попри протидію з боку гідролітаків (), що базувалися на кораблях «противника», «Акрону» вдалося успішно виконати завдання і виявити противника протягом 22 годин. Цей факт не залишився непоміченим при оцінці дій учасників навчань.
З огляду на необхідність ремонту, «USS Akron» 11 липня вилетів з Саннівейл і взяв курс на Лейкхерст. Дорога назад була важкою, переважно через несприятливу погоду. Після «важкого і виснажливого» шляху, дирижабль досяг мети 15 липня.Сімдесят дев'ять втомлених чоловіків спустилися по трапу з корми кабіни управління, вони були більш ніж раді поверненню назад.«Акрон» провів деякий час в ремонті після повернення з західного узбережжя і в липні взяв участь в пошуку яхти «Керлью», яка не прийшла в порт під час регати в Бермуди (пізніше яхта була виявлена неушкодженою біля Нантакета). Після цього, дирижабль продовжив роботу з «трапецією» і літаками. 20 липня адмірал Моффетт знову піднявся на борт «Акрона», але на наступний день він покинув дирижабль на одному з літаків N2Y, який доставив його назад в Лейкхерст, бо сильний шторм затримував повернення дирижабля на базу.
Додаткові випробування як «літаючого авіаносця»
Того літа «USS Akron» вступив в нову фазу своєї кар'єри — поглиблені експерименти з «трапецією» і повним комплектом винищувачів «F9C Сперроу-хок». Ключовим елементом цієї нової фази був новий капітан дирижабля — командер Алджер Дресел ().
Ще одна аварія
На жаль, ще одна аварія перервала випробування. 22 серпня хвостове оперення дирижабля зачепило балку ангара, після передчасно відданого наказу на буксирування дирижабля з причального кола. Але, попри це, швидкий ремонт дозволив «Акрону» провести вісім польотів над Атлантикою в останні три місяці 1932 року. Ці операції включали інтенсивну роботу літаків F9C-2 з «трапецією», а також бойові навчання спостерігачів та кулеметних розрахунків.
Одним із завдань випробувань було проведення на борту передпольотного обслуговування двох літаків, які здійснювали патрулювання і розвідку по флангах «Акрона». 18 листопада 1932 в протягом семи годин дирижабль і трійка літаків провели розвідку сектора шириною в 100 миль.
Повернення на флот