Іриней Бекіш (в миру Іван Миколайович Бекіш, , ; 2 жовтня 1892, Межиріч, Люблінська губернія, Російська імперія (нині Люблінське воєводство, Польща) — 18 березня 1981, Нью-Йорк, США) — архієпископ Нью-Йоркський, митрополит всієї Америки і Канади невизнаної Православної Церкви в Америці. Релігійний діяч у США українського походження.
Життєпис У 1914 закінчив Холмську духовну семінарію. Після випуску з семінарії одружився і два роки служив читцем на парафії.
1 серпня 1916 висвячений на ієрея єпископом Бєльським Серафимом Остроумовим.
Призначений у військове духовенство і приставлений помічником настоятеля Люблінського кафедрального собору. Служив настоятелем низки парафій в Польщі.
11 грудня 1928 призначений благочинним другого благочиння Сарненського району на Рівненщині.
У 1934 возведений у сан протоієрея.
1 травня 1934 стає благочинним першого Камінь-Каширського районного благочиння.
1 січня 1935, як успішний адміністратор, призначається в консисторію Польської православної церкви.
У 1936 переходить на посаду помічника настоятеля Пінського собору.
26 серпня 1938 призначений настоятелем приходу в Лунинці і місцевим благочинним, а з 1 жовтня — ще й завідувачем Лунинецького міссіонерського комітету.
У 1944 евакуювався разом з родиною в Німеччину де служив в таборах для переміщених осіб.
У жовтні 1947 виїхав до Бельгії.
19 жовтня 1947 увійшов в підпорядкування митрополита Володимира Тихоницького, глави Російського екзархату в Західній Європі в юрисдикції Константинопольського Патріархату.
20 березня 1952 переїхав до США і був прийнятий до складу російської Північно-Американської митрополії.
Був настоятелем Троїцького храму в Мак-Аду, штат Пенсільванія.
Після смерті 31 березня 1953 дружини, був 15 травня 1953 обраний єпископом Токійським і Японським.
28 травня прийняв постриг з ім'ям Іриней і був зведений в сан архімандрита.
Єпископська хіротонія була здійснена 7 червня 1953 митрополитом Леонтієм Туркевичем та іншими архієреями Північно-Американської митрополії.
В Японії займався активною діяльністю по відновленню Церковного життя, сильно постраждала під час Другої Світової Війни.
При ньому відбудовалися церкви, відновлювалися громади, зростало число навернених у православ'я, 17 жовтня 1954 відкрилася Токійська духовна семінарія, яка припинила своє існування під час війни.
Найболючішим питанням в житті японського православ'я був юрисдикційний розкол між прихильниками Московського Патріархату, на чолі з єпископом Миколаєм Оно, і Американської митрополії. Єпископ Іриней схилив єпископа Миколая і більшість його кліру відступити від Москви і увійти до складу Американської митрополії в квітні 1954.
Хоча в 1955 духовна місія в Кореї вийшла з підпорядкування єпископу Іринею і перейшла під омофор Константинопольського патріархату, досягнення єпископа Іринея були високо оцінені Великим архієрейським собором Американської Митрополії, який 9 травня 1957 звів його в сан архієпископа.
14 червня 1960 архієпископ Іриней призначений архієпископом Бостона і Нової Англії і помічником підстаркуватого очільника Американської митрополії, митрополита Леонтія Туркевича. Паралельно недовго служив адміністратором Канадської архієпископії.
Синодальним рішенням від 9 жовтня 1962 архієпископ знову призначений головою Японської єпархії, проте, залишаючись в Америці, реальне управління японською паствою доручив нововисвяченому єпископу Кіотському Володимиру Нагоському, який в 1964 формально зайняв місце Іринея як Токійський архієрей.
Після смерті митрополита Леонтія 14 травня 1965 Великий архієрейський собор обрав архієпископа Іринея місцеблюстителем Предстоятельської кафедри.
На XII Соборі Північно-Американської митрополії 23 вересня 1965 Іриней був обраний новим архієпископом Нью-Йоркським, митрополитом всієї Америки і Канади.
Його предстоятельство було ознаменоване історичним досягненням — повним примиренням Московського Патріархату і Американської митрополії та даруванням 10 квітня 1970 автокефалії від РПЦ, яка, втім, не була визнана Константинопольським патріархатом та іншими грецькими церквами.
9 червня 1970 Архієрейський Синод дарував митрополиту Іринею, як главі автокефальної церкви, титулБлаженнішого.
На початку 1974 у зв'язку з погіршенням здоров'я митрополит Іриней звернувся до Синоду з проханням обрати тимчасового адміністратора митрополичої кафедри для повсякденної роботи.
15 травня 1974 на цю посаду був призначений архієпископ Монреальський і Канадський Сильвестр Харунс.
9 березня 1977 оголосив про своє рішення піти на спокій 25 жовтня, в день відкриття V Собору Православної церкви Америки. Собор обрав новим очільником церкви єпископа Феодосія Лазора, а митрополит Іриней пішов в будинок для людей похилого віку.
Помер 18 березня 1981 в Нью-Йорку від серцевого нападу.
Нагороди
набедренник і скуфія (1917). камилавка (11 грудня 1928). золотий наперсний хрест (1929). палиця (1937). наперсний хрест з коштовностями (1940). митра (1947).
Посилання Ириней (Бекиш) // Открытая православная энциклопедия «Древо» Митрополит Ириней (Бекиш) на сайте «Религиозные деятели русского зарубежья» Митрополит Ириней (Бекиш) на сайте «Русское Православие» 115 лет со дня рождения первого предстоятеля Автокефальной Православной Церкви Америки. His Beatitude, Metropolitan Ireney (Bekish) Святой равноапостольный Николай Японский