Марі́я Ма́єрова (до шлюбу Бартошова) (, , Увалі, поблизу Праги, — , Прага) — чеська письменниця, поетеса, журналістка, перекладачка, сценаристка, редакторка, громадська діячка та феміністка. Народна художниця (діячка мистецтв) Чехословаччини (1947). Лауреатка Державної премії імені Клемента Ґотвальда (1955). Одна з основоположників чеської літератури соціалістичного реалізму.
Життєпис Рано втратила батька, виховувалася в родині профспілкового активіста в місті Кладно. З молодості пов'язана з робочим рухом. Працювала покоївкою в Будапешті, потім друкаркою в Празі й навчалася у вечірній школі. У 1904 році одружилася з журналістом Йозефом Стівіним і з ним переїхала до Відня, де вони стали працювати в соціал-демократичній газеті «Dělnické listy». З 1904 по 1906 — жила у Відні й там стала учасницею робітничого руху. У 1906—1907 — слухала лекції в Сорбонні, потім повернулася на батьківщину.
Стала анархісткою. В 1908 році вступила до Соціал-демократичної партії. Після поділу соціал-демократичної партії в 1921 році стала однією із засновників КПЧ — Комуністичної партії Чехословаччини (Komunistická strana Československa — Czechosłowacka Partia Komunistyczna).
Входила до групи С. К. Неймана (1875—1947), одного із засновників КПЧ і творця пролетарської поезії Чехословаччини.
До 1928 працювала редакторкою друкованого органу КПЧ — комуністичної газети «Rudé právo». Співпрацювала з рядом чехословацьких газет і журналів («Ženské list», «Právo lidu», «Dělnický listý», «Čin»).
У 1929 році була виключена з КПЧ разом з рядом інших письменників-комуністів (Іван Ольбрахт, Владислав Ванчура, Ярослав Сейферт, Станіслав Костка Нейман, Гелена Малірова, Йозеф Гора) за «Маніфест семи» з критикою Готвальда, звинувачена в «ліквідаторському виступі семи письменників проти обраного на 5 з'їзді нового партійного керівництва і нової лінії КПЧ». У тому ж році тимчасово покинула країну.
За часу німецької окупації не могла публікуватися. Перебувала під наглядом поліції. Після війни повернулася до літературної роботи й журналістики.
Творчість Літературну діяльність розпочала в 1904. Авторка романів, збірок повістей та оповідань, книг нарисів, прози для дітей.
Основна тема творів — історія робочого і революційного руху в Чехії. Багато романів та оповідань присвячені проблемі звільнення жінки від сімейних, побутових та моральних догм і традицій буржуазного суспільства (роман «Невинність», 1907, оповідання «Страстоцвіти», 1920 і ін.). У романі «Найпрекрасніший світ» (перек. на російську 1929 р.) показаний образ жінки-соціалістки, яка бере участь в робітничому русі.
Марія Маєрова — одна з найкращих есеїсток Чехословаччини. Крім романів та оповідань, Маєрова написала ряд нарисів, зібраних в книгах: «Словаччиною», «Америка», «На другий день революції» і ін.
Бібліографія
Соціально-психологічна проза «Невинність» (1907) (екранізований в 1937 режисером О. Вавра), «Дочки землі» (1918), «З полів і гір» (1919), «Мученики» (1921), «Кращий зі світів» (1923), «Сирена» (1935), «Шахтарська балада» (1938) «Разом заради життя»
Книги для дітей Bruno, čili dobrodružství německého hocha na české vesnici) 1930), Robinsonka (1940), Zlatý pramen, Zázračná hodinka, Rudá vlčata, Čarovný svět, Veselá kniha zvířátek, Nespokojený králíček.
Репортажі та нариси Dojmy z Ameriky (1920), Africké vteřiny-život obyvatel Tuniska, Alžírska a Maroka / Maghrebu pod jhem francouzských kolonizátorů, Vítězný pochod-dojmy a okouzlení z návštěv SSSR od r. 1924 Zpívající Čína
Роман Маєрової «Сирена», що оповідає про боротьбу гірників за свої права, був екранізований режисером Карелом Стекли й в 1947 році успішно демонструвався на 8-му Венеційському міжнародному кінофестивалі, отримавши Великий міжнародний приз Венеції.
Примітки
Література В. І. Шевчук. Маєрова Марія / Українська літературна енциклопедія Копистянська Н. Марія Майєрова. В кн.: Сучасні письменники Чехословаччини. К., 1963. Венгеров Л. М. Зарубіжна література 1871-1973: огляди і портрети. - К. : Вища школа, 1974. - 391 с. іл. Литературная энциклопедия. Т. 6 / Ком. Акад.; НИИ лит. и искусства; Ред. коллегия: Лебедев-Полянский П. И., Маца И. Л., Нусинов И. М., Скрыпник И. А. Фриче В. М.; Отв. ред. Луначарский А. В.; ученый секретарь Гельфанд М. С. — М.: ОГИЗ РСФСР, гос. словарно-энцикл. изд-во "Сов. Энцикл.", 1932. — [IV], 920 стб.: ил.