Димитрій (в миру Євген Митрофанович Маган; 25 червня 1899, Чернігів — 1 квітня 1969, Джексон, штат Нью-Джерсі, США) — випускник Чернігівської духовної семінарії, релігійний діяч у США українського походження. Єпископ невизнаної Православної церкви в Америці.
Життєпис У 1917 закінчив Чернігівську духовну семінарію Нивьер А. Православные священнослужители, богословы и церковные деятели русской эмиграции в Западной и Центральной Европе. 1920—1995: Биографический справочник / Библиотека-фонд «Русское Зарубежье». Русский путь / YMCA-Press. 978-5-85887-206-1. 2007, стр. 179.
Після громадянської війни в Росії опинився на території, яка перейшла до Польщі. Приєднався до автокефальної Польської православної церкви .
17 червня 1924 єпископом Гродненським Алексієм Громадським в архієрейському будинку міста Гродно був пострижений в чернецтво з ім'ям Димитрій.
22 червня того ж року тим же єпископом висвячений в сан ієродиякона Корнилов, А. А., Духовенство перемещенных лиц: биографический словарь, 2002. Нижний Новгород. стр. 54-55..
20 липня того ж року висвячений у сан ієромонаха .
З вересня 1924 служив священиком у місті Калші.
У 1927 призначений настоятелем приходу в Замхе Білгорайського повіту на Холмщині, де служив до 1929.
З 1929 по 1931 — настоятель приходу в місті Бидгощ.
У 1931 деякий час опікувався в'язнями кримінальної в'язниці Дрогобича на Галичині.
Потім служив настоятелем приходу містечка Новий Почаїв при Почаївській Лаврі.
У 1932 — 1935 — настоятель парафії та завідувач Лаврським обійстям у Здолбунові.
У 1935 призначений настоятелем Свято-Успенського Жировицького монастиря.
У 1937 — член правління Віленського Свято-Духівського монастиря у Вільнюсі. У 1938 призначений настоятелем приходу і знову завідувачем Лаврським обійстям у Здолбунові , де прослужив до 1941 року .
У 1939 після більшовицької окупації Західної України і Західної Білорусії вимушено увійшов до кліру РПЦ .
Після німецької окупації увійшов до складу Української автономної православної церкви.
25 листопада 1941 Собор єпископів Української автономної церкви обрав архімандрита Димитрія єпископом Новогрудським, вікарієм Чернігівської єпархії.
11 червня 1942 в Почаївській лаврі відбулася його хіротонія на єпископа Рівненського, першого вікарія Волинської єпархії .
1 серпня 1942 призначений єпископом Катеринославським і Мелітопольським.
У грудні того ж року титул змінений на «Катеринославський і Запорізький» . До початку Другої Світової війни в Дніпрі не залишалося жодного діючого храму.
У 1942 Українська автономна православна церква відновила в Дніпрі 10, а по всій єпархії 318 парафій. Протягом 1942 ремонтувався кафедральний Свято-Троїцький собор Дніпра .
З паствою йому довелося пережити найстрашніший період життя для жителів Дніпра — зиму і весну 1943В день освобождения Днепропетровска от немецко-фашистских захватчиков в храмах епархии были вознесены молитвы о погибших героях — Храм Святого Апостола и Евангелиста Иоанна Бо….
На Богоявлення в 1943 в Дніпрі зібралося близько 60 тис. віруючих, щоби йти хресним ходом на річку ДніпроПротоиерей Владислав Цыпин Православная Церковь на Украине в годы немецкой оккупации (1941—1944) (4 страница) Страницы истории // «Мгарский колокол», 2008.
Собором Єпископів Маган був обраний секретарем Собору Єпископів і Правителем Справ Синоду України.
З січня 1943 до евакуації 21 вересня 1943 керував Донецькою єпархією .
У зв'язку з наступом Червоної Армії єпископ Димитрій евакуювався в Словаччину, потім в Німеччину (Мюнхен) .
Після війни деякий час жив і служив в таборі Великий Шлейсгейм в Німеччині, часто здійснюючи служби в гімназійній церкві. У таборі разом з ним, в бараку № 114, жили митрополит Пантелеймон Рожновський і архієпископ Венедикт Бобковський, яких Димитрій часто відвідував.
6 вересня 1945 разом з ще п'ятьма єпископами Української автономної церкви прийнятий в РПЦЗ.
27 грудня 1945 рішенням Архієрейського Синоду РПЦЗ призначений на Австрійську і Віденську кафедру Шкаровский М. В. Архиерейский Синод Русской Православной Церкви за границей и русская церковная эмиграция в Югославии после окончания второй мировой войны (в 1945—1950-х гг.) // Христианское чтение. 2015 — № 6, стр. 219—272.
Взяв участь в Архієрейському Соборі РПЦЗ, що пройшов з 7 по 10 травня 1946 .
13 липня 1946 вийшов на спокій через хворобу. Переселився до Німеччини.
У 1946 — 1947 був настоятелем церкви при таборі для переміщених осіб в Шляйсгаймі поблизу Мюнхена .
З 10 червня 1947 по 1949 — вікарій Німецької єпархії у французькій зоні.
Потім виїхав до США і 10 травня 1949 прийнятий до кліру Православної церкви в Америці та призначений єпископом Бостонським на правах вікарія митрополита Нью-Йоркського Леонтія Туркевича. Від призначення в Пенсильванську єпархію відмовився.
Служив настоятелем приходу в місті Челсі, штат Массачусетс. З 1959 по 26 лютого 1965 служив настоятелем приходу в місті Віккесбарі, штат Пенсільванія .
5 — 8 грудня 1950 року брав участь у VIII Всеамериканському Соборі митрополії в Нью-Йорку, де балотувався на її предстоятеля і посів друге місце після архієпископа Леонтія, що став митрополитом Чиказьким, отримавши 8 голосів проти 239 за Леонтія.
У 1952 зведений в сан архієпископа .
У 1954 призначений архієпископом Чиказьким і Міннеаполіським, однак на Середній Захід не поїхав .
У 1956 призначений архієпископом Філадельфійським і Пенсильванським та адміністратором благочиння Нью-Джерсі .
У 1961 призначений архієпископом Вілкс-Барським і Пенсильванським .
За свідченням низки емігрантів, останні роки життя неохоче брав участь в засіданнях Синоду Північно-Американської митрополії, в якій все більше затверджувалися тенденції богослужінь англійською мовою, посилення соціальної роботи .
У 1964 звільнений на спокій . В останні роки свого життя жив у своїй резиденції в Джексоні (Jackson), штат Нью-Джерсі.
Помер 1 квітня 1969 в Джексоні .
Був похований на Володимирському кладовищі, біля лівої сторони храму Різдва Пресвятої Богородиці в Джексоні .
Примітки
Література
Архиепископ Димитрий (Маган) 1899—1969. — N.Y. — 1969. — 14 C.