Софі Грей ( 5 січня 1814, Ейзінгтон, Йоркшир — 27 квітня 1871, Бішопскорт, Кейптаун) — архітекторка, дієцезна адміністраторка, художниця, наїзниця та дружина єпископа Кейптауна Роберта Грея.

Е. Хермітаж писав про неї як про «постійного супутника подорожей (Роберта Грея), невпинного секретаря і бухгалтера, вмілого дизайнера церков, світло й опора його домашнього життя в Бішопскорті».

Англія Вона народилася в Ейзінгтоні в Йоркширі та була п'ятою дочкою повітового сквайра Річарда Уортона Міддлтона з Дарема і Йоркширу.

Софі та її дві сестри виросли в заможній родині, яка володіла маєтками. Вони були добре освіченими, читали, вміли їздити верхи.

Уміння їздити верхи посприяло знайомству Софі з її майбутнім чоловіком Робертом Греєм.

Пара одружилася 1836 року після півроку заручин, коли Роберт був ректором Вітворт, Дарем.

Протягом дев'яти років їхнє життя в Олд-Парку та Вітворті, а також міській парафії Стоктона залишалася досить традиційним, але все змінилося після обрання Роберта одним з трьох нових колоніальних єпископств. Його обрали єпископом Кейптауна та відправили на мис Доброї Надії .

Південна Африка 1847 року Софі та Роберт поїхали до Кейптауна, де мали створити нову колоніальну дієцезію, збільшити кількість духовенства та створити нові церкви та школи. Тоді у Південній Африці було близько десяти англіканських церков. Після їхньої переїзду і смерті Роберта 25 років по тому кількість церков зросла до 63. Звикши до високого рівня життя, яким користуються єпископи, в тому числі до єпископського палацу, сім'я Греїв поїхала до мису із свитою слуг та своїм умеблюванням.

Подружжя оселилося на фермі Бошхевель, спочатку названої Війнберг, а пізніше перейменована в Бішопскурт, початковим власником якої був Ян ван Рібеек, перший голландський губернатор Капського мису. Господарство розміщувалося на схилах Столової гори. Тут Софі, використовуючи старі приміщення для рабів, започаткувала школу для п'яти своїх дітей та дітей громади. Попри на нелюбов до виконання соціальних зобов'язань, її дім був відкритий для постійного потоку церковних чиновників і сановників. Також вона допомагала керувати єпархією Роберта, яка включала Мис Доброї Надії, Оранжеву Республіку, Натал і острови Тристан-да-Кунья та острів Святої Єлени .

Софі Грей спроєктувала архітектурні плани церков, які могли бути адаптовані до дизайну церков і шкіл для нових англіканських парафій, які мали бути створені по всій Південній Африці. І Софі, і її чоловік віддавали перевагу неоготичному стилю церковної архітектури, який був модним у той час у Британії. Також вони прихильно ставилися до еклезіологів, і не любили романського стилю. Незважаючи на це, Софі та Роберт Грей вважали, що церковний дизайн не повинен цілковито дотримуватися англійського готичного стилю, а повинен демонструвати певну різноманітність.

Софі не лише була архітекторкою, але вела облік синодів, їхніх засідань та офіційних церемоній. Вона також вела записи кореспонденції та церковних хронік. Будучи компетентною вершницею, вона приєдналася до свого чоловіка у всіх, крім двох його тривалих подорожах. Її художню майстерність демонстрували численні акварелі та ескізи, які вона робила, і які часто використовувалась для ілюстрації журналів чоловіка. Загалом, владиці навряд чи вдалося б досягти таких успіхів без її сприяння та знань. Наче в знак визнання її внеску, у соборі Св. Георгія є вітраж, на якому зображено її в зеленій сукні для верхової їзди та капелюшку, хоча зазвичай вона носила фетровий капелюх та звичайна сукня для верхової їзди, під яким були приталені замшеві бриджі для їзди.

Вона померла в Бішопскорт, Кейптаун 27 квітня 1871 року і була похована на кладовищі Сент-Спавіор в Клермонтоні.

Згадки в дослідженнях Докторська дисертація Капетоніана Десмонда Мартіна стосувалася церков, створених Греями. З понад 50 церков, побудованих у Південній Африці у період єпископства Роберта Грея, щонайменше 40 були розроблені Софі. 2005 році була опублікована книга під назвою «Церкви єпископа». Вона була проілюстрована акварелями та ескізами 40 церков Софі Грей.

Творчий доробок +ЦерквиМістоРікКоординатиЦерква святого ПавлаРічка Еерсте, Західна Капська провінція1848Церква святого ЯковаГраафф-Райнет1848Церква святого ПавлаРондебош, Кейптаун1849Церква святого ГеоргіяКнисна1849Шкільна каплицяБофорт Вест1849Христова церкваКолесберг1849Церква святого МаркаДжордж1849Церква Святої ТрійціКаледон1850Церква святого СпасаКлермон, Кейптаун1850Церква Святої ТрійціБелвідере, Книсна1851Церква святого ПетраПітермаріцбург1851Христова церкваSwellendam1852Христова церкваБофорт Вест1852Церква святого Якова ВеликогоВустер1852Церква святого Івана ХрестителяФерма Лувен, Шонберг поблизу Герольда1853Церква Всіх СвятихСомерсет-Схід1854Церква святого ПавлаНоз Енд, Порт-Елізабет1854Церква святого МатвіяМіетджіе-се-Крааль1854Шкільна каплицяМоссел-Бей1855Каплиця святого АндріяНьюлендс, Кейптаун1856Меморіальна каплиця АрмстронгаЕндрю-коледж, Греймстаун1856Церква святого ПетраКрадок1857Церква Пресвятої БогородиціВудсток, Кейптаун1859Церква Всіх СвятихБредасдорп1859Каплиця святого АндріяЦерера1860Церква Святого ЮудиОудсшун1860Каплиця Констанціябіля Кейптауна1860Каплиця Всіх СвятихДурбанвіль1860Церква Святої МаріїРобертсон1861Станція місії Святого ТомасаРондебош, Кейптаун1864Церква святого ІоаннаКланвілліам1864Каплиця святого МаркаРайон шостий, Кейптаун1865Церква святого ПатрікаУмзінто, Квазулу-Наталь1868Каплиця святого АвгустинаФрейзербург1869Церква святого ЛукиСвеллендам1869Церква святого ІоаннаВікторія Вест1869Церква Всіх СвятихЮніондайл1869Каплиця святого МілдредаМонтагу1870Церква святого ПетраПлеттенбергська затока1879Церква святого МатвіяВіллоумор1880

Галерея

Див. також Жінки в архітектурі

Примітки

Джерела